Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Руда Кішка, 18 Листопад 2007.

Статус теми:
Закрита.
Сторінка 39 з 39
  1. tanchyk

    tanchyk хочу миру в Україні

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    це вже крайнощі. Мені не хочеться щоб дитина з дитинства росла і знала, що вона росте у бідній сім"ї, тим більше якщо ми такими не є. Я просто пояснюю, що наразі ми не можемо купити того чи того, так як нам може не вистарчити на щось важливіше, іжу, одяг і т.д. А ще Максимко знає, що ми не можемо тратити гроші, бо нам треба збирати на море чи щось типу цього. Але слово БІДНІ ми ніколи не вживаємо. Бідні для мене, це ті люди, яким я допомагаю йдучи по вулиці і пояснююю дитині, що це бідна людина і їй треба обов"язково допомогти. Вважаю що це гнівити Бога- називати себе бідним, коли ти ним не є.

    ---------- Додано в 09:28 ---------- Попередній допис був написаний в 09:21 ----------
    У нас так само, перший раз як завагітніла, то в хаті не те що ремонту не було, опалення не було, води теплої не було, вікна старі продувало з усіх сторін і купа ще всього. І найважливіше ми були двоє без на мінімальній зарплатні, заледве хватало на двох. Але з"явився стимул і усе з Божою допомогою пішло як по маслу. Впевнена, що ми би багато не досягли в житті і не зробили якби не Максимко, а зараз і ще одне маля в очікуванні. У мене наприклад, навпаки виростають крила і хочеться щось робити, щось придумувати заради дітей.
     
    tanchyk, 4 Квітень 2013
    #761
  2. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    так то воно так. Але ж ризики можна мінімізувати, принаймні вдома створивши сприятливі умови. Чи якщо у школі так є, то вже дома "будь як буде"?
    а як щодо того, що психологи радять ніколи не казати дитині, "що ми бідні", навіть якщо так є насправді. Бо вважається, що це формує світосприйняття дитини на майбутнє і дає таку ж установку на її вже доросле життя?
    як яскраво виражений інтроверт, можу сказати, що цього дуже недостатньо. В дитинистві, як і більшість радянських сімей, ми жили 6 чоловік ( три покоління) у 60 квадратах. Благо, кімнат було теж три. Мені за щастя було залишитися вдома самій. Бо це були мої годинки спокою, мій власний простір. І навіть якщо я весь цей час просто просиділа за книжкою, посидіти в тишині,в тій кімнаті , де хочеш, коли хочеш і сама- це радість. Бо у звичній обстановці цього не було, не було тих кілької кв. м. саме власного простору. Здавалося б: ми ділили одну кімнату лише на двох з братом, але він навпаки- екстраверт. І постійні друзі-рух- тут не усамітнишся. Не уявляю, як було б, якщо оцю одну кімнату ми ділили вже не з одним братом, а ще з третім чи четвертим.А ще ж у квартирі були батьки, бабуся, дідусь. Свого простору- не було.А деяким людям це дуже потрібно. Вже у своїй сім ї, коли син ще був малечею, 2-кімнатна квартира на 3 чоловік не здавалася проблемою. Але дитина підросла, і у свої майже 9 якось спитала, чи можемо ми виділити йому "його" кімнату ( а він у мене теж інтроверт), де він міг би "все розставити як йому хочеться і де вони можуть займатися своїми справами з Дмитриком, Матвійчиком і т.п.", я розумію, що це природнє бажання дитини-інтроверта теж мати свій власний простір. Нема питань- віддали йому одну кімнату. Нам з чоловіком на двох залишилася одна. Отут вже починаю розуміти, що тепер мені бракне простору. Бо люблю займатися рукоділлям, все порозкладати, люблю читати наодинці , не під супровід телевізора, який дивиться чоловік і т.п . Довелося йти на кухню, "перепросити" кота, який вже роками облаштував собі спальне місце на куточку :girl_smile: , і переобладнати з кухні для себе кілька квадратів "власного простору" ( благо площа дозволяє) . Це я веду до того, що є категорія людей, яким власний простір необхідний як повітря. І коли його немає- це впливає на психологічний настрой, а від цього залежить і загальна психологічна обстановка у цілій сім ї. І це теж нормально.
     
    сніжна, 4 Квітень 2013
    #762
  4. Arapeta

    Arapeta Well-Known Member

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Файний пост. Дякую, Вам, Лілю, що не полінувалися. Є люди, яким допоможеш - вони тобі вік не забудуть і тільки й шукатимуть можливості віддячити, а є - на голову сядуть, ще й критикуватимуть "а могли й більше, а могли й частіше/швидше/краще".
    Нагадало:
    Мама Аня часто плутала протизаплідні пігулки з виписаними їй антидепресантами...
    Тепер у неї 7 дітей і її це абсолютно не турбує.
     
    Arapeta, 4 Квітень 2013
    #763
  5. Котя

    Котя Оптимістка :-)

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Ця тема мені дуууже близька , тому хочу залишити відгук як четверта дитина в сім"ї:girl_spruce_up:. Відразу хочу написати, що дууже вдячна своїм батькам, які не побоялись в їхній на цей час важкій фінансовій ситуації з 3-ма дітьми на руках, і таки дали життя мені (хоч багато і відмовляло їх):girl_curtsey:
    Наразі можу сказати, що спогадів дуже багато і різних. І на сьогодні для мене фінансовий аспект однозначно відіграє важливу роль, але не при прлануванні дітей, а для добробуту сім"ї, томущо деколи так трапляється ,що діти з"являються коли їх і не плануєш (навіть коли точно знаєш всі канони природнього планування:girl_yes:), то що тоді...?
    Прекрасно розумію, що все залежить від типажу і характеру людини є ж такі , що панічно вього бояться, є яким все всеодно, є такі що мусять прорахувати все, і звичайно, що їхні погляди будуть завжди відрізнятись на планування дітей. Я по натурі оптиміст-реаліст, завжди стараюсь реалістично оцінити ситуацію, і вірити що все буде добре (я про фінансовий аспект), а якщо стало гірше, то все що не робиться завжди тільки на краще:girl_dance:
     
    Котя, 4 Квітень 2013
    #764
  6. Фіяна

    Фіяна Творча муза 2013

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Зразу і про вік напишу, щоб окремо не цитувати - мені було 25, ми жили в квартирі, в котрій я жила з дитинства, котру на весілля подарували нам мої батьки, зробили косметичний ремонт, на той момент мали наполовину обладнану кухню і ванну з туалетом, і все. Спали на матрасах на підлозі, котрі позичили в рідних, не було ні холодильника, ні пральної машинки, ні телевізора (трохи пізніше забрали в батьків старий поламаний Електрон, зремонтували його і користувались допоки не купили великий LCD), ні шаф, ні інших "дуже важливих матеріальних благ".

    За 8 років з часу першої вагітності ми суттєво розвинулись і прогресували, і в фінансовому плані також, і наші діти тому тільки сприяли! Якщо хтось зараз буде казати – от вам було легше, бо у вас було де жити, - так, легше, але ми не склали рук, використовуємо дарунок батьків як "перевалочну базу", і на цьому не зупиняємось. Якщо ми б жили на орендованій квартирі, це було б ще більшим стимулом щось міняти.

    Для кого розкіш, для кого – необхідність, для мене – просто інструмент та додаткова зручність.

    Богдано, а навіщо в цю тему приплітати авто?

    Тю, то що, критерій фінансової успішності? Чи обов’язковий атрибут, без котрого вагітніти ну ніяк нізя?

    в нас в країні наявність авто ще ніц не значить – деякі люди зі шкіри лізуть і в споживчі кредити залазять, щоб купити нову чи б/у іномарку, щоб зі сторони файно виглядало), а деякі їздять на жигулях-тавріях маючи рахунки з 6-ма нулями в банках (знаю і таких, і таких особисто).

    в мене, наприклад, своя окрема історія з авто – ну так, їжджу та новенькому модному напевно недешевому авто, зі сторони собі хтось може подумати крууууто, грооооші) абсолютно не круто, авто не моє, а службове. І фінансовий аспект тут ні до чого.

    також з цієї теми тільки завдяки тобі довідалась, що Зануда живе з батьками; Холлі не має/ чи має авто, Ліля там щось має в Канаді, а Наталя в Англії. Мене то абсолютно не хвилює. Якщо похваляться самі, щиро порадію разом з ними. А щось там співставляти, рахувати, оцінювати та зводити чужі дебет-кредитні баланси без їхнього власного прохання чи згоди :girl_impossible:
    Оцінюю людей не по фінансах, тим більше зі сторони все надто суб'єктивно.
     
    Фіяна, 4 Квітень 2013
    #765
  7. Bogdanka

    Bogdanka Well-Known Member

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Зануда про це писала не раз,, Холлі про свої роздуми писала в виборі автокрісел, а в Наталі в профілі пише, що вона живе не в Україні, Ліля усі свої бачення і бажання описувала в ці темі сама.
    Бажаю подальшого успіху тобі в цій темі, бо мої бажання дискувати на тему false and true objections тобто на темі правди чи фальші чиєїсь там вичерпались.
    Я можу бути занадто прямолінійною і дуже не люблб "загортань в папірчики. А люди люблять. Овшім;)
    Гарного дня!


    ---------- Додано в 16:06 ---------- Попередній допис був написаний в 16:05 ----------


    Крапка.
     
    Bogdanka, 4 Квітень 2013
    #766
  8. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Я тому й не писала про всі аспекти. Зрештою, поки ми не отримали пмж, права в нас тут були пташині, тобто права на "соціальні стандарти" в нас не було. У Львові ми нормально жили лише той час, коли мій чоловік їздив викладати до Варшави, а без того ми постійно жили в -200 грн щомісяця, то в кращому випадку.
    А сюди як приїхали, то взагалі був капець. Комусь видається, що як ти вже виїхав - то все, казка настає моментально, бо гроші на деревах ростуть, тільки зривай. Треба було бюджет дуже сильно рахувати, а нам з України писали "позичте пару тисяч", коли в нас і 100 доларів не було позичити, бо ми мали 200. Одягу нового купувати змоги не було. Я зараз на секонди не ходжу вже кілька років, бо так мені за перші роки той запах специфічний в'ївся в печінки, що просто не можу.
    І коли нема отих стандартів, бо ти на них не маєш права, то це дуже важко. І коли маєш машину, то думаєш, що то щастя, бо як виженуть із помешкання за несплату, то принаймні в машині переночуєш. Правда, думка дуже страшна, якщо маєш дітей.
    Я не жаліюся, просто неправильно думати, що біду люди знають лише ті, які живуть в Україні чи в принципі на пострадянському просторі. Так можна почати порівнювати Україну з Африкою і доказувати, що в Україні ще рай. То ж не має сенсу.
    І я навмисне не писала нічого щодо операцій та лікування, бо тут покривається якщо не все, то майже все. Але знову ж таки, не всі мають таке щастя. Коли Дарко мав операцію на зуби, то я мала щастя, що ми заплатили лише 150 доларів із 4,5 тисяч, бо мала хорошу роботу, а наші друзі, канадійці платили за схожу операцію 2 тисячі самі. І то дві тисячі тому, що більше не могли й просто лікарі не зробили всього, а основне, на що вистачило.
    Так, тільки то часто навчання по-українськи, чи то по-галицьки , а не по-християнськи. Я колись сказала одній дуже побожній пані, що її діти не є її власністю й маючи свою сім'ю та дітей уже мають своє життя, то ця пані мені зразу поставила діагноз, що я сектантка. На жаль, із заповіді про повагу до батьків зробили якусь рабовласницьку ідеологію, де нема місця любові, хіба егоїстичній, корисливій. І якщо священик щось каже не так, як то ця ідеологія передбачає, значить, він поганий священик. Тому й методи часто потрібні радикальні. І смішно, і сумно.
    Нас росло в батьків лише двоє, але ситуація була така сама. І комплекс, що собі нічого все іншим, у мене теж є, правда, тепер лише його залишки, бо я з ним боролася й майже поборола. Тепер дуже рідко проявляється. І хоч колись я дуже злилася, що я не мала того, що хотіла, що не була одягнена так, як би мені хотілося й подобалося, але я знаю, що вони старалися зробити все можливе, й дуже ціную те все. І мені врізалися в пам'ять татові слова, що ми не мали, щоби дати тобі спадок матеріяльний, але зате ми зробили все можливе, аби дати спадок духовний.
    А чому ти до мене то пишеш? Я ж ніби писала те саме, тільки іншими словами. Що має бути співпраця з Богом. Без того ніяк.
     
    Liliyah Romanova, 4 Квітень 2013
    #767
  9. бетменша

    бетменша Well-Known Member

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    та я от теж все розумію і ціную. Тепер. А тоді? тоді хотілось спокою і своєї кімнати. Мінімум. Я мовчу вже про відсутність гуртків, машини, а виїзд тут писали за межі Львівщини, ага, максимум в сусіднє село до родичів, яке там море і карпати. І напишу жахливу річ: завжди мріяла бути одиначкою.
     
    бетменша, 4 Квітень 2013
    #768
  10. Arapeta

    Arapeta Well-Known Member

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Ех, нє галадалі Ви, нє галадалі(с)...
    Я теж хочу КОЖНІЙ своїй дитині подарувати на весілля квартиру.
     
    Arapeta, 4 Квітень 2013
    #769
  11. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Ну, тоді психологам треба поговорити з моєю дитиною й переглянути свою теорію. ;)
    Ви ж знаєте, мабуть, що кожна психологічна думка має дві теорії - цілковито протилежні. Одні психологи кажуть виселяти дитину з двох місяців до окремої кімнати, інші - лише тоді, коли вона готова.
    Дарко ставить такі питання в тих питаннях, коли йому хочеться купити забавку за $200 доларів. У його розумінні, якщо ми не можемо купити йому все, що він хоче, а лише можемо купувати необхідне, то ми бідні.
    Плани на майбутнє в нього немаленькі. Почати з роботи в магазинах, вже розмовляв із менеджерами трьох магазинів (іграшкового, аптеки та книжкового) про те, що треба, аби почати в них працювати. Має плани винаймати помешкання зі своїм приятелем на двох. Зараз проситься на курси куховарення, бо коли житиме окремо, то вже не буде мене, аби готувати, але він хоче вміти так готувати як я, або навіть краще. А далі в нього мрія виїхати до Данії й працювати дизайнером у компанії LEGO.
    Моя помилка, що я не уточнила, що ми протиставляємо тоді речі. Коли говоримо, що так, бідні, щоби купити те й те, але багаті отим і тим (маємо сім'ю, любимо один одного, маємо чудових друзів)... Він розуміє, про що йдеться. У нас працює таке протиставлення. Не знаю, чи буду так само з молодшими говорити, час покаже, але в Дарка трохи мислення специфічне, аби достукатися, іноді треба вдаватися до крайніх прикладів. Інакше все піде повз вуха.
    Я ніби не інтроверт, але в мене теж буває бажання побути самій, аби мене ніхто не чіпав, аби була тиша і я, я і тиша. Я колись то називала, що десь у мені живе вовк-самітник, який періодично вилазить із мене і тоді я втікаю від людей, закриваюся й потребую просто тиші й самотності. Зараз маю знайомих, котрі періодично "йдуть на пустиню", але вони ніби теж не інтроверти. Тому роблю висновок, що то є потреба кожної людини. Бачу, що Дарко зараз теж уже почав такого потребувати. Добре, що закон дозволяє залишати його вдома самого (тут, із 10ти років, не раніше).
    І хоч у нас зараз багато місця, він має свою кімнату, ми з чоловіком маємо кабінет-рукодільну кімнату в одному, хочеться просто побути самому в цілій хаті часом. І метраж тут не має значення. :dntknw:
    Я про те, що домашні ризики перебільшені. Моя мама все дитинство робила уроки при свічці, а зір погіршився в уже старшому віці, і то від перевіряння безкінечних пачок зошитів. І хребти швидше викривлюються від важкезних ранців. І взагалі висновки про те, що в багатодітній сім'ї, яка живе в одній кімнаті, діти роблять уроки на колінах у кутику, засновані на домислах, а не на фактах. Роблять на столі по черзі. Я мала свою кімнату в пізніших класах і свій стіл, а уроки любила робити на підлозі, і вчилася в універі до всіх іспитів на підлозі. А спина страждала саме від неправильного ношення торби, про що мені батьки не втомлювалися повторювати, тільки якби ж я ще й слухала.
    Так що ситуації бувають дуже різні, не лише наш досвід треба брати до уваги, а дійсно питати в людей. Ми часто придумуємо, що в когось є проблема, коли її там нема.
    Кожен досвід - це те, що нас формує.
    Нащо? :girl_impossible:
     
    Liliyah Romanova, 4 Квітень 2013
    #770
  12. robik

    robik Member

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    У всіх по-різному, як показуюють дописи. І кожному комфортно в своїй правді. А я собі, як підсумок, надумала отаке. На кожному етапі підбивати підсумки, і йти вперед, хто дітьми, хто якістю матеріального блага, кому як пасує, але не в ущерб створеному. Всім миру!
     
    robik, 4 Квітень 2013
    #771
  14. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Фінансовий аспект при плануванні кількості дітей в сім'ї

    Хотіла я залишити тему закритою на дописі robik, але зрозуміла дещо й напишу ще пару речень. Сподіваюся, мені вдасться написати так, аби мене зрозуміли й ніхто не образився, бо направду пишу не до осіб, а загально.
    Просто хочу пригадати притчу про таланти, які господар дає своїм слугам.
    Він не оцінює їх за тим, хто скільки отримав, а за тим, що зробили з тим, що було дане. Покараний же був той, який нічого не робив, впав у страх, розпач і проґавив свою нагоду.
    До чого я веду. До того, що не можна оцінювати чийсь досвід за тим, з чого вони починали. Досвід є цінний у кожному випадку, чи людина починала з чогось, чи з нічого. І з кожного досвіду можна щось почерпнути, якщо не рахувати чужі гроші, а дивитися на те, що було рушійною силою і чого людина досягнула. І винагорода не завжди (або й узагалі не) матеріяльна, бо на той світ нічого зі собою не візьмемо, крім нашого серця.
     
    Liliyah Romanova, 4 Квітень 2013
    #772
  15. silvia

    silvia Well-Known Member

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    сьогодні зустріла співробітницю колишню. Розговорились про те, про се, зокрема й про діток. Їй 32 роки , чоловіку десь 36.Вона сказала, що бути в декреті вона собі дозволити не може ( хоча й хотіла б), оскільки є єдиним стабільним годувальником в сімї. Чоловік перебивається підробітками. і скільки так триватиме не знає ніхто......боїться, що не дадуть ради собі матеріально.
     
    silvia, 18 Серпень 2013
    #773
  16. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    на жаль, такі ситуації зараз непоодинокі. Хоча маю таку ж знайому, яка у 40 років наважилася на другу дитинку ( старшій було вже 20). Оскільки основним годувальником у сім ї була жінка, то вирішили, що після декретної відпустки , у відпустку по догляду за дитиною піде чоловік. Так і зробила: декретний відкрила пізніше ( домовилася у поліклінці), так, щоб усі 126 днів фактично попадали на післяпологовий період+ щорічну відпустку приєднала. Ну і перебула вдома з малюком до 5 місяців. а далі вийшла на роботу, а чоловік- у відпустку по догляду пішов.

    п.с. маю коліжанку- балерину. Їй 38. Діток з чоловіком планують після "виходу на пенсію" . Зараз у них безконечні гастролі і хороші заробітки. Особисто її мама, теж колишня балерина, так і народила- у 41 рік.

    п.с. до речі, у світських хроніках пройшла зараз інформація, що дизайнер Ліля Пустовіт очікує первістка у свої 46.
     
    сніжна, 19 Серпень 2013
    #774
  17. StarRace

    StarRace миється в бані

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    Вважаю такий підхід жорстоким, але правильним. На жаль, дякуючи нашій державі, таких сімей багато. Також і багато таких, де все ж таки народжують дитину і не мають можливості її повністю забезпечити. Скажу як було у мене. Мій чоловік навіть чути не хотів про дитину, поки не збере грошей, щоб забезпечити повністю перший рік життя малюка і я думаю він був правий. А саме основне, що в нього відтоді сформувалось поняття того, що він повинен забезпечити дитину.
     
    StarRace, 26 Серпень 2013
    #775
  18. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    у мого чоловіка теж був такий підхід. Тому народження дитини ми відкладали досить довго- 8 років. Малий народився, коли чоловіку було 37. Моя кума з чоловіком теж після одруження досить довго відкладали народження дитинки. Це також було пов язано із матеріальним питанням і роботою ( робота була у роз їздах постійних, потім- у різних містах і т.п.). Народили малого через 6 років, коли обом було майже по 34. Зате наразі кума усі 3 роки змогла повністю себе присвятити дитині, не думаючи про "завтра" . І от лише зараз думає про повернення на роботу ( не через матеріальне питання, бо чоловік може забезпечити). Хоча, зрештою, у кожної сім ї свої уявлення про те, що потрібно їй та дітям . Тому те, що одній буде нормально, для іншої- вкрай недостатньо.
     
    сніжна, 26 Серпень 2013
    #776
  19. Kattii

    Kattii миється в бані

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    Насправді це дуже розумне рішення. Коли ти маєш чим забузупечити майбутню дитину і тоді думаєш про неї. А не так як це тепер стало модно - народжувати кожного року по дитині бо держава дає гроші. Але ж не можна і так саджувати людей. Всі молоді сімї хочуть мати діток, хто як вміє , так і виходить з положення
     
    Kattii, 27 Серпень 2013
    #777
  20. Sankasan

    Sankasan Руда мама

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    Дівчата, а саме ті, хто відкладав свідомо появу діток у сім'ї з причин різних: фінансових моральних і т.д... ніколи вам не дорікали тим, що Бог дасть дитинку і НА дитинку... мені цю фразу за 4 роки подружнього життя сказали певно разів .....дцать...
    Чому кожен собі не запам'ятає, що " чужая семья - потемки", і нема однозначної поради для всіх?!
     
    Sankasan, 27 Серпень 2013
    #778
  21. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: У якому віці народжувати?

    а для чого комусь озвучувати причини ? Я на подібні запитання про "чи не плануєте", відповідала, що "дасться чути". Інколи досить жорстко, але тоді такі питання вже не породжували демагогію. Я і сама ніколи не вважала коректним питати у навіть найближчих друзів "а коли, а чи не плануєте, а чому немає". Тому коли мені подібні питання задавали, я не розмусолювала відповіді.
     
    сніжна, 27 Серпень 2013
    #779
Сторінка 39 з 39
Статус теми:
Закрита.