Написати що мені стало легше - ні, поки не стало... але мабуть тому що треба більше часу для звикання, я знаю я звикну і знову буду насолоджуватись тим що маю і буду мати))) Треба тільки трошки часу...
... тому моє життя змінилося, хоч я це усвідомила 4 тижнями пізніше... Чекаю, з нетерпінням чекаю свою крихітку, свою малявочку і так хочу щоб це була дівчинка... Сьогодні снилися мені дівчатка - може то знак? Надіюся що за 7 днів секрет відкриється...
Хочу пожалітись не то виговоритись.... а кому як не щоденничку.... хочу чути, бачити, любити, віддавати... Ну нащо вчора бачились... нащо він їхав у той час... нащо??????? нащо)))))))))) для чого????????? щоб я тепер мліла....... помирала...... душа рветься............... краще б то померти............... і по муках........... не хочу жити...............
Відкрила сьогодні зранку очі, згадала події ночі і голові одразу промайнули слова пісні: "Чомусь так гірко плакала вона Ховаючи обличчя у долонях І щось боліло в грудях і у скронях І в серце не приходила весна" - то про мій стан цієї ночі і зараз важко...
Я вже дозріла до того щоб вдруге стати мамою і так гостро відчуваю ту потребу... так-так, саме потребу, бо мені то дуже потрібно, а як хочеться))) просто словами не передати, блукаю форумом і всюди де бачу "вагітні" лінієчки зупиняюсь і переглядаю, переглядаю, переглядаю... Я вже навіть не боюся пологів, болю, зайвої ваги (з якою вже так довго борюся, бо знаю що за другу вагітність наберу набагато більше, чомусь передчуття в мене таке, хоча за першу набрала не багато і швидко все втратила, навіть не помітила коли і що) і все що з тим пов*язане... Але чи варто??? Чи варто відступитися від кохання і віддатися просто сім*ї і може все таки злюбиться??? Якщо не злюбилося за 7 років, то вже і не злюбиться))) Так що круглий животик це тільки мрія, яка здійсниться, обов*язково, я знаю... Треба тільки ртішки почекати і мабуть все таки поборотися за своє щастя... а не сидіти склавши руки??? Так?
Дивлюся у твої очиська на фотці і млію))) Невже не судилося))) Невже не мій))) А так хочеться долі піти наперекір і бути з Тобою))) Але ж я нічого для цього не роблю))) Тільки мрії і сподівання ))) Тупі виправдання себе ж самої, своєї нерішучості))) Але якщо Тобі того не потрібно - то для чого щось робити???
Хочу тепла, не від батареї, не від сонечка, не від ковдри*** а від коханої (чи не коханої, не знаю) людини*** від мого С.*** але це не можливо*** А так хочеться щоб просто пригорнув до себе і нічого не казав*** просто пригорнув і загрів*** мої завжди ледяні руки*** і душу*** серденько*** які здається вже вкрилися інієм*** просто пригорнув*** а пригорнувши б зрозумів*** як він мені потрібен*** його слова*** тепло*** просто присутність біля мене*** я б віддала Тобі все тепло що маю*** всю ніжність*** всю любов*** всю себе*** я б не намагалася Тебе змінити*** підстроїти під себе*** бо мені того не треба*** бо кохаю такого як Ти є*** і одного разу навіть сказала Тобі про це*** Ти тільки посміхнувся*** я знаю Тобі сподобалися ці слова*** але я не кривляла душею, тільки б Тобі сподобатись*** я казала так як думала і думаю до тепер*** бо мабуть це і є справжня любов - коли не хочеш змінювати людину, а хочеш бути просто поряд і сприймаєш такою як є*** з усіма недоліками*** і мені Бог дав таку любов*** але не дав щастя розділити її з Тобою*** не дав можливості показати і доказати її*** хоча думаю що справжня любов доказів не потребує*** Ось такі думки у мене на цю хвилину... а завтра будуть інші... як і вчора були інші...
Здається розлюбила - бо не думаю, не мрію про нього... живу спокійно... вже і звиклася з тою думкою... а тут побачила... ні, навіть не його... машину... і така туга огорнула... і як тут розібратися - любов? чи просто одержимість? просто жаль за нездійсненними мріями? сподіваннями? за ним? не знаю... не можу... дивна я сама для себе...
Де ж мені Тебе діти - настрій поганий, ностальгійний, пусто-мрійливий??? Куди??? Я ж мала тебе лишити там - у 2010........... знову самообман.......... ну нічого........... я сильна.............. почекаю.......... потерплю.......... і........... перетерплю.......... і ...........цей період...
Никто меня ни о чем не спросит, Никто не встретит и никто не бросит, Когда одну оставляю себя,я часто вспоминаю тебя. Нет!Ты не думай,я не страдаю,ты же знаешь-я сильная и не погибаю, Хватает мне по горло всего,не надо мне ничего... Мне бы только знать,что с тобою и где сейчас ты... Ты ходишь по земле или в руках высоты, Увидимся когда-то ли вновь...Такая вот моя любовь! Так глупо думать.что счастье вечно, Оно бывает,но не бесконечно- Сползает тенью и падает с плеч,когда перестаешь беречь... Да так хотелось бы снова проснуться, К тому, что твое было опять прикоснуться... Но остается только любя,опять обманывать себя...
Видишь, я жива Сердце мое бьется Голос нежно льется Не остыла кровь моя И глаза мои Видят превосходно А душа свободно В облаках парит А внутри меня Реки и озера Стаи, птицы, ветер Снегопады, горы... Измученное сердце снова бьется Моя рука твоей опять коснется Забытая любовь во мне проснется Забытым чувством нежности Измученное сердце снова бьется Моя рука твоей опять коснется Забытая любовь во мне проснется Забытым чувством нежности прольется Знаешь, все прошло Я уже забыла Тяжесть отпустила Притупилась боль моя Видишь, я жива Сердце мое бьется Голос нежно льется Не остыла кровь моя А внутри тебя Звезды и планеты Осень и весна Бесконечность лета... Боже, як мені викинути Тебе з серця... Як??? Як??? Як???
Я знаю чого мені не стає в житті-бутті моєму... от сьогодні зранку встала і дуже добре то освідомила, бо сни еротичні мені ну дуже часто вже сняться... я вже про це писала... думала що це (с***) не відіграє ТАКОЇ ролі для мене... а помилилася... вибачайте за такий інтім..., але саме з коханою людиною... ну що ж... будемо чекати... може вже в 2011 році...
12:36 - Так хочу з'язвити і написати Так хочу з'язвити і написати Тобі таке какане повідомлення... прям руки чешуться... але стримуюся... не буду... не вартий Ти того... Настрій: нормальний Слухаю: хочу щось інше!!! 10:43 - Розчаровуюсь я в Тобі... розчаровуюсь... Розчаровуюсь я в Тобі... розчаровуюсь... і моя злість... і моя обіда мене заїдає... я рада цьому... бо якщо вже розчаруюся то не буду жити Тобою... дихати... думати... І все одно не розумію - для чого писати... отримувати відповідь і не відповідати.... ???? бо я не відповіла? Та я ж дію по Твоєму принципу... неприємно... правда... не розумію... не розумію... Як Тебе зрозуміти??? Отако пишу Тобі тут те що не можу сказати, бо не маю нагоди... бо не розумію для чого ми робимо один одному наперекір... а це на те змахує... Закінчити це все і мати спокій - один вірний вихід... дописати кінець казці... казці яка називається "Безмежне кохання Люди до Сергія"... казці в якої не буде щасливого кінця... казці в якій я жила останніх 7 років... казці яка Тобі не потрібна... казці яка моя... я допишу: і жили вони щасливо, кожен своїм життям... Настрій: непонятний Слухаю: снег - Альоша
Цілий день вчора тільки і чула від чоловіка - Ти ідеш на лікарняне? Макс сопляє і кашляє, температури немає, сидить з моєю бабкою вже другий тиждень, бо жаліє малого свого правнучка і в садочок не іде... а я б з радістю, але як? кінець року, роботи купа... а я сама... хто зробить? хто? А ще була у нас розмова про стоматолога - малого зубчик болить, треба іти, але зараз трошки нездоровий та і боюся я СТРАШЕННО з ним іти... кажу: "А чому Ти не можеш піти?", відповідь: "Бо ти мама", а що хіба це аргумнт? кажу ж йому, я БОЮСЯ)))*** а йому все одно, починаються образи... І ще вчора дуже сильно зачепило, питає: - Скільки Ти вже не їш хліб? кажу: - 6 місяців - і шо Ти думаєш похудала з своїми дієтами, зовсім не похудала, яка була така і є... Як прикро мені це чути, чуть не плакала... Та і зрештою, я роблю то не для нього (вже), бо ці слова його ще більше приближають до... розлучення... і це станеться, може не в цьому році, але до настання весни 2011 року...
