100%-во згодна! Мені хтось щось неприємне говоритиме - а він стоятиме і мовчки слухатиме. Звичайно, я себе не дам скривдити - життя ще до "лицаря" навчило, і язик підвішений як слід. Але як же хочеться часом, щоб хтось такий здоровенний і на білому коні взяв так, і всіх кривдників на місце повсаджував. Ще й зверху по голові чимось приклав. Найбільший лицарський вчинок, який я бачила за час нашого життя - це помитий посуд (щоправда, після над-цятого нагадування і зі страдницьким обличчям) і кілька разів прокидання вночі до дитинки...
