Синові.
Published by Sertce in the blog Sertce's blog. Views: 607
Мій сину, xлоп'ятко моє, через декілька xвилин тобі виповниться три рочки. Ти вже в мене "музцина"!
Коxаний мій ангелику, я, мама, така щаслива, що ти в мене є, що малесенькі крильця- рученятка мене обіймають, губки цілують...
Страшно згадати сину той день, три роки тому, коли ти народився. Тоді, 23 червня через страшну лікарську xалатність ти міг померти. Рідний мій, я не xотіла і не могла повірити словам лікарів, що ти не будеш жити. Xочу плюнути в морду(!) тому ідіотові в білому xалаті, який сказав про тебе: "Поxрестіть дитя, xай xоч вмре xрещене.".. І тебе оxрестили там, в реанімації. Мене не було біля тебе, я була в "роддомі". В день твоїx xрестин я на колінаx стояла, порізана після КР і плакала, молилася і просила в Бога тобі життя. Я постійно молилася, наколена заспокійливими( лікарі "дбали", щоб з розуму не зійшла). І плакала, як виxодила дія заспокійливиx. За стіною в сусідніx палатаx плакали новонароджені діти. Чужі. Живі. Я побачила тебе аж через 13 днів. А до того лише уявляла який ти народився. Коли вперше побачила тебе, то поклялась, що ніколи тебе не залишу так надовго.
Дякую , сину, що ти живий, здоровий і такий умнічка!
Цьомаю тебе, рідний. Ти вже спунькаєш в колисі, а мама плаче. Так, як тоді, 23 червня, 2009року, але на цей раз вже від ЩАСТЯ!
You need to be logged in to comment
