Рятуйте неврівноважену мамочку...

Published by Almariel in the blog Блог Almariel. Перегляди: 2705

Неврівноважена мамочка - це я.
Вже кілька разів перечитувала теми про позитивне батьківство і подібні. Але зараз така криза в мене, що просто рве. Бідні мої діти.
Як же ж було просто з однією дитиною. Навіть в часи супер поганого настрою я майже ніколи не кричала (може лише кілька разів за 2 з копійками років), руку не піднімала взагалі - це для мене був шок - як це можна вдарити СВОЮ дитину, яку народив, яка в тебе на очах росте, яка така маленька, щира і беззахисна.
Все різко змінилося з народженням меншої. Ревність була і є шалена! Ми підготовлювали старшу, розказували, яке малятко буде маленьке і беззахисне, нічого не могтиме робити, не могтиме їсти (лише цицю) і бла-бла. Але то ніц не допомогло. Я ще й тандем зберігала, щоб хоч якось поставити їх в рівні умови. Перші кілька днів після пологів старша залишалась вдома, не ходила до няні (щоб це не було шоком для неї, що десь взялась менша, а її кудись сплавили). Потім ми всі захворіли і старша взагалі десь 2 місяці просиділа вдома з рідкісними відвідуванням няні.
Звідкись взялась агресія у старшої. Вона меншу намагалася всяліко образити (пострибати на ліжку біля неї і т.д.). Ясно, що я на те все робила зауваження, і водночас хвалила за якісь добрі вчинки. Але те агресивне ставлення мене виводило. Як менша стала повзати - почалося видирання іграшок з рук, кусання і т.д. В цей момент старша почала отримувати по попі. Мене це просто бісить, я не можу дивитися, як вона навмисно ображає меншу.
Крім того, стала некерована зовсім. Мене не чує взагалі. А іноді на мої прохання відповідає: що хочу те роблю! (де вона такого набралася - не розумію. В садочку навряд чи, бо там німецькою говорять і зазвичай принесені фрази з садочка вона не перекладає, а так і говорить німецькою).
Я якраз читаю книжку про прив’язаність. І розумію, що та прив’язаність зникла( Цей тиждень мусила сидіти вдома, то вирішила зробити краще для дитини - залишити її вдома. Але, мабуть, дарма таке зробила: постійний непослух - відповідно постійний мій крик. І з мого боку та прив’язаність геть зникла: іноді дитина вдариться - і в мене навіть не виникає бажання її пожаліти.
Може так статися, що мені доведеться сидіти з дітьми вдома 2 роки без роботи і без садочка. Я застрілюсь, якщо ситуація не зміниться.
Дівчата рятуйте мене! Дайте мені, будь ласка, конкретні поради, конкретні алгоритми дій. Головні проблемні моменти: старша б’є меншу або видирає з рук іграшки або спихає з стільця. Скеруйте мої дії. Я спробую слідувати тому, що ви порадите. І ще придумайте мені типи покарань (якщо ви вважаєте, що вони мають бути), бо я вже не маю, що забороняти: солодкого не їсть через проблеми з зубами, мультиків я їй в принципі не вмикаю, дивитись фотографії на телефоні її вже не дуже цікавить.
Так, саме прошу готових рішень. Бо ті всі абстрактні речі вилітають з моєї голови, як тільки переступаю поріг дому.

п.с. перечитала пост - і розумію, що він не передає того всього негативу, яка є зараз у нас у стосунках з дітьми. Повірте, все набагато гірше, ніж може здатися з написаного. На жаль...
tsita, Veresk, Kvitneva та ще 1-му подобається це.
  • Sera
  • Sera
  • HOPIC
  • nibysh
  • cjomcjomka
  • Ahaha
  • Kandya
  • Hexe
  • iriwa
  • padesnig
  • Natur
  • Kandya
  • Natur
  • Almariel
  • Almariel
  • NataliaFed
  • nibysh
  • Usmishka
  • cjomcjomka
  • Ligymunka
  • Ligymunka
  • Sera
  • Hochynamore
  • Almariel
  • Ligymunka
You need to be logged in to comment