От таке життя...

Хотіла б вас підтримати але не знаю як. Єдине що спадає на думку це переключитись на дитину іі залишити чоловіка в спокою. Війна і армія міняє людей, чим він живе , що в голові , не відомо ...

Просіть опіки і заступництва св.Йосифа і св.Ріти , а також віддавайте своє пожружжя і дитятко, яке носите під серцем в Божі руки. Кожне подружжя проходить кризу , немає жодного в кого все завжди ідеально.... Важливо, щоб перейти цю кризу і тут дуже багато залежить від жінки, її сили волі і мети- зберегти подружжя. Мені духівник порадив всі труднощі віддавати в Божі руки споглядаючи ікону , коли Петро йде по воді . Вода - це наші труднощі і проблеми , коли дивимося під ноги, то потопаємо, коли дивимося на Христа, то можемо йти і переходити проблеми , навіть найважчі і вони нас не виснажуватимуть. Спочатку я казала, що або я чогось не розумію або це не працює .... Але переконалася на власному досвіді, що коли віддаєш себе в руки Божі на 100 % і перестаєш все контролювати так, якби вирішення залежало лише від мене, тоді бачиш який Бог є всемогутній і як він помагає долати труднощі. Мені для цього знадобилося більше 6 років ....
петро іде по воді - Пошук Google

Нехай Господь допоможе вам відновити любов і нехай оберігає ваше подружжя від усякого зла !!!

Ці два відео я переглядала багато разів, коли було важко, навіть, якщо ситуація не змінювалася, то я мала відвагу йти далі !!! Ваша ситуація є дуже складна, але вірю, що для Бога немає нічого неможливого !!! Бережіть своє малятко і очікуйте дива !!! Дуже багато чоловіків, коли вперше беруть маля на руки цілком перемінюються і народження дитини творить чудо зближення подружжя !!!

Дитина - це прекрасно. Вам зараз може здаватися: навіщо вона мені без чоловіка, чи щось подібне. Повірте, раз Вам Бог дав лялечку - значить, Ви будете для неї найкращою в світі мамою, а вона - Вашою розрадою, нескінченним позитивом, і теж найкращою для Вас донечкою. Чоловік- якщо Ваша половинка - одумається і усвідомить. Якщо він Вас не любить - нема чого тримати.

Життя часто і на прикладі багатьох показує, що чоловік - це така штука, яку завжди можна поміняти. Сьогодні є - завтра нема, по-різному буває. А дитина буде з вами завжди. Бережіть себе й дитину.

3 роки в АТО це багато. Маю кількох знайомих, які були рік, і то їм морально було дуже важко. Декому потрібна була консультація психолога. Напевне люди, які пройшли війну, мають трохи інше мислення. Тому наші побутові проблеми здаються їм дріб'язковими. Чоловіки в принципі мало переймаються тими емоціями і думками, які зазвичай турбують жінок. Ми (чоловіки і жінки) все таки трохи різні. Зрозуміло, що вагітна жінка стає більш емоційною, потребує більше уваги, іноді має мінливий настрій, більше думає про малятко, про ті клопоти, які на неї чекатимуть. В такі моменти дуже хочеться підтримки чоловіка. Але він "на фронті" (він зайнятий зароблянням грошей, роботою тощо), а у вас він буквально на фронті. Дуже важко, коли очікуєш від чоловіка розуміння і підтримки, а його немає. В голову лізуть всякі думки, в т.ч. розлучення. Але варто врахувати, що вагітність впливає на емоційний стан, тому не треба спішити з такими рішучими діями. Насолоджуйтеся своїм станом, а час покаже як буде далі. Не вимагайте зараз від чоловіка більше, ніж він може дати. Йому теж важко, може і важче ніж нам. Та є надія, що дитинка і йому допоможе справитися з тим стресом, який він там отримує.

Happy Fiancee , буду надіятись на краще, ця вся ситуація ніби вже вирішилась, але нажаль з допомогою батьків. Звичайно що не хотілось б щоб вони все це знали, але в мене вже не вистачало сил терпіти чути фрази ,,мені поки крщае без тебе, чи ,,мені така сімя не потрібна,, це все боляче, не знаю чим він думав коли все це говорив, але зараз все ніби добре, хоч осад ще є, бо так важко на душі від того що коли він пішов на фронт то я його не покинула і підтримувала і чекала, а він в той момент коли став для мене дуже потрібен, ніби відвернувся, обрав той варіант котрий був би для нього простішим просто взяти і все кинути ніж виділити на мене трохи більше часу чи просто сказати на пару ніжних слів більше ніж завжди.