Коханому)

Те, що ти завжди поруч здається таким звичним, ніби інакше неможливо, але не сьогодні... Тебе немає зараз зі мною і хоч я намагаюся жити так, ніби нічого не змінилось - мені не вдається. Бо приходить вечір і з ним самотність, тиша, сум і спогади... А ще сподівання, що ти повернешся і все буде як завжди, довго-довго... Боюсь подумати, що в один вечір все може змінитися і я не матиму кому писати так, як зараз... А сьогодні я пишу. Пишу, бо так довго без тебе я ще не жила і тому мушу хоча б писати...