Лежачи в лікарні, маю дуже багато часу на подумать.
І оскільки ремонт я вже тут спланувала (забагато часу- то діло серйозне), все що могла-делегувала
, то взялася за роздуми про своє житіє.
Про життя мамою.
Цікаво так- малому вже 5 рік пішов, а я тільки зараз починаю відчувати себе дорослою.
Чотири роки я росла разом з Тео, а тепер він буде рости зі мною.
І вік у нього якраз такий, що я вже можу багато що собі планувати і втілювати.
І по ньому бачу, що 4 роки моїх вкладань в нього даром не пройшли.
Все, що хотіла- я в нього вклала.
А тепер- буду вчитися просто ростити його... Просто бути поряд...
З богом.
You need to be logged in to comment