Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Не раз в моїй сім"ї мені говорили, що ти маєш рідну сестру і вона по життю має бути для тебе найбільшою опорою, підтримкою, плечем, на якому ти можеш поплакати. Та довгий час я не розуміла цього. Різниця між нами 7 років і часто ми не мали про що поговорити. Були моменти коли ми були абсолютно чужими людьми. А близьку людину ми шукали в друзях. Та пройшов час і я розумію що дуже вдячна Богу і батькам що маю її. Не знаю в чому конкретно проявляється її любов чи підтримка до мене. Просто я знаю що вона завжди подасть мені руку допомоги і завжди порадіє зі мною. Просто знаю.....
Та дивлячись навколо розумію, що далеко не в кожного відносини є "рідними". А часом навіть чужі чи ворожі.
Які вдносини у вас?

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Очевидно мій брат теж цього не розуміє, поки що
В нас різниця майже 6 років (він молодший). В нього ще метелики в голові, а в мене вже сім"я, діти, інші погляди на життя. Але по можливості допомагаємо одне одному: я-нагодую, він - дітей побавить. Не можу сказати, що в нас "не рідні" стосунки

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Я молодша від брата на 2 роки. Як були дітьми, то дуже погано ладнали. Він навіть до школи вибігав раніше, тільки щоб зі мною не йти )))
В нас різняться погляди на життя, але стосунки зараз в нас, як і годиться, рідні. Він навіть хресний моєї дитини.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Як на мене оцей родинний зв"язок є дуже сильним, хоча б тому що є одна мама і тато, тече одна кров... І прикро коли рідні сестри (брати) забувають вітати один одного на день народження, не цікавляться справами один одного, не радіють народженню дитини, не приносять фрукти коли хтось захворів...
В сестри є син, якому 9 років. І я і вона знає, що ніхто з друзів за ним краще не догляне а ніж я, бо як не як він мені дуууже рідний. Так само я свого малого спокійно і з великою довірою можу залишити на неї. Та знаю що часто відносини настільки далекі, що легше звернгутись до друга, навіть часом не дуже близького, а ніж попросити рідну сестру. Зв"язок руйнується, а з роками взагалі може зникнути. Адже часом спілкування рідних ініціюють батьки. А що як батьків не стане??? Невже тоді просто забудуть один про одного??
От вчора в мого тата день народження святкували і то так класно коли обидва татові брати прийшли з жінками з дітьми щоб його привітати. І досі такі поважні сідають в одну кімнату і мають купу тем для розмов. От така любов один до одного прив"язана з дитинства. І як на мене жоден друг такого не замінить. Я як дивлюсь на такі відносини, то так хочеться мати купу діточок і щоб вони також тримали той зв"язок. То так приємно мамі...

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

В нас з сестрою 4 роки різниці. В дитинстві як і переважно всі брати-сестри бісились і сварились. Та коли стали старші, коли мені було років 17, а їй відповідно 13, стали дружніми, у нас з'явились спільні інтереси, компанії, друзі. Вона хресна моєї дочки. Як тільки з'являється можливість завжди приїжджає в гості.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

У нас з сестрою різниця 14 місяців. Ми ДУЖЕ різні, і поки я не була замужем все було так чудово, чи здавалась чудовим я не певна. Коли вийшла заміж почались постійні проблеми і порівняння мене до «доброї» дочки.
А я спочатку тим дуже переймалась і потратила багато років свого життя на ті дурниці. Останньо, я трохи по-хамськи витикаю батькам, що мені не дивно бо я не «добра» дочка той у мене все не таке. Від коли почала вживати цей козир, хоч він трохи і не дуже, але принаймі перестали мене і моїх дітей порівнювати з сестриними. Сестра старша і завжди бралась виховувати моїх дітей, по-праву старшого, але мій чоловік її одного разу дуже відрізав і вона дуже на нього загнівалась. З часом і я їй сказала аби не пхалась. Пройшов час. Заспокоїлась і здається почула мене.

А з сестрою добрі відносини тільки тоді коли не ділюсь з нею нічим інтимним, в розумінні нічим особистим щодо свого чоловіка. Ніби трохи відносини направились, трохи більш «рідні» стали, чи що?

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

З рідним братом в мене 5 років різниці, він старший. Стосунки в нас дуже теплі, рідні і я його дуже люблю. Він в мене найкращий, завжди допоможе і підтримає. Правда в дитинстві, як і в більшості братів-сестер, було багато сварок, бились.... Але як же ж без цього?
Ще є дві сестри двоюрідні, але вони мені також як рідні. Одна на рік, інша на 5 років молодша. Правда менша ще має "таракани" в голові, але то пройде з роками.
Мені рідних і родичів не замінять ніякі друзі Хоча і друзі в моєму житті грають велику роль.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

У мене з братиком (так-так - з БРАТИКОМ) 4 роки різниці, я старша. Дуже люблю його, хоч не сильно тісно підтримуємо стосунки (я заміжня, в мене своє життя, братик ще у пошуках своєї половинки, тож у нього свої клопоти, думки). Навіть не знаю чому його люблю. Мабуть, тому що в нас рідна кров В дитинстві любили бавитися разом, підтримували один одного, але в кожного була своя компанія. Бувало сварились, але то такі дурниці...Зараз бачимося дуже рідко (я переїхала в інше місто), але коли він приїжджає до мене в гості- радості нашій немає меж. І саме тоді розумію, який він мені дорогий та ріднийОт так от

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

На рахунок виховання дітей). Малому сестри 9 років і якось так склалось, що я для нього авторитет. Він сам говорить, що я вмію його переконувати як ніхто інший. При чому ніколи не бралась його виховувати, хоча б тому, що коли він народився мені було 16 років і мало що петрала в вихованні. Але він як дитина вічно намагався в мене щось забирати: то косметику розкидав, то смаколики з"їдав і я відповідно строга була і завжди сварила. Він казав "Босю Бога, що на небі і Христю". Але не в тому плані боявся, що я його ремнем лупила, а просто мене слухав.
А відколи я сама стала мамою почала до нього зовсім інакше ставитись, напевно з більшим розумінням. Він говорить поза очі що я стала зовсім інакша люблюча)))
А сестра користується моїм впливом на малого. Наприклад як Ромчик родився, то звичайно увага усіх була лише до нього і той в перші періоди дуууже ображався, закривався в кімнаті, в собі. То мене попросили з ним поговорити, мені вдалось його переконати, що ніхто про нього не забув і дякувати Богу все стало нормально.

---------- Додано в 14:26 ---------- Попередній допис був написаний в 14:24 ----------

тішусь з таких дописів...

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

В нас виховання трошки інакше виглядає, то радше залякування дітей якщо не страшно караючим Богом, то тим що дитину більше бачити не хочуть бо вона погана і нікого не слухає.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

В мене двоє братиків-близнюків, молодших за мене на рік. Колись звісно чубилися, так, я бачу, у всіх більш-менш було. Зараз з одним чудові стосунки, інший щось повільно росте, мух в голові багато. Я їх дуже люблю, впевнена, що і вони мене десь в глибині душі (хоч як мінімум один того не показує). Не знаю як там буде в майбутньому, але дуууже мрію щоб стосунки були такі як пишуть тут дівчата ... Ми ж найрідніші...

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Я маю рідну сестричку від якої старша на 4роки, у дитинстві була їй за няньку, у школі за порадницю та захисницю (могла і хлопців натовкти, які її ображали), чим старше ми ставали тим більше у нас з"являлось чогось спільного- друзів, захоплень, інтересів, вподобань. Стосунки у нас чудові і з роками тільки міцніють,завжди намагаємось підтримати один-одного, допомогти у скрутну хвилину та й порадуватись , коли все гаразд, вона є хрещеною мого старшого синочка, якого полюбляє і виховує, якщо у тому є потреба, я на неї за це не маю ніяких дорікань, адже рідна тітка не може бажати чогось лихого. Я дуже щаслива, що маю таку сестру. А загалом родина наша дуже дружня і я маю ще 4 сестрички та 6 братиків двоюрідних зі всіма спілкуюсь і підтримую родинний зв"зок, а мої дітки спілкуються з їх дітками, які є один-одному троюрідними.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Я останнім часом багато думаю про своїх рідних брата і сестру (старші за мене на 7 і 9 років). Порівнюю з тим, як я колись хотіла бути одна у батьків. Так сталося, що у нашому під"їзді усі дівчатка були одні у батьків і навіть у дідусів. У них було все, про що мріяла я, особливо пишні суконки...А у мене все дитинство були джинси-варьонки, кобура на поясі, кросівки - це так мій брат хотів братика. Мама з татом усе ділили порівну, а я страшенно злилася, коли снікерс ділили на три частини.
А зараз...Збулася мрія моїх батьків - ми стали настільки рідними! Дружимо сім"ями - частенько вечорами всі говоримо по скайпу

дурачимося - одягаємо різні прикольні окуляри або зимові шапки і регочемо одне з одного

, а коли приїжджаємо одне до одного, то просто не можемо наговоритися. З сестричкою колись сварилася за одяг, а тепер купуємо одне одній різні моднячі кофтинки, аксесуари, а найкрасивіші в моєму гардеробі речі - зв"язані гачком моєю сестрою! Такі витончені! Підтримка просто БЕЗМЕЖНА! Знаю, що можу подзвонити і вдень, і вночі, і коли завгодно - брат і сестра допоможуть ЗАВЖДИ. Без вийнятків. Це так додає впевненості! А найкласніше те, що родина збільшується і збільшується!

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

От і моя мама тішиться, коли ми спілкуємся. Та й правда є чому радіти)). А коли сварилися, то казала, що ми її в могилу зведем. Хоча досі не вважаю що мама себе правильно поводила в наших сутичках. Враховуючи те, що ми живемо разом вона завжди робила мене винною, а їй нічого не говорила, хоча я нібито менша суттєво і дурніша від сестри. І досі деякі моменти мене злять. Але життя без невеликих конфліктів не можливе.
Наприклад мене дуже злостить коли сестра щось від мене хоче, а дзвонить мамі, щоб мама мене про це попросила. А з вуст моєї мами це перестає бути проханням а робиться вказівкою. І як тут не злитись? Не люблю того. Та як на мене це дрібниці, без яких неуявляю нашого спілкування і це абсолютно не перешкоджає нам бути "рідними".

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

В мене є брат на 2,5 роки старший за мене. Як були малими та підлітками то не дуже ладнали між собою, а коли брат одружився та пішов від нас, то така любов настала. Я дуже рада, що ВІН у мене є.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

А що робити коли різниця у віці майже 11 років? Маю старшого брата, люблю його страшенно. І він мене теж. Але він мене сприймає ще досі як маленьку сестричку >__<
Тому і розмови у нас якось не склеюються((( А ще він живе в іншій країні((

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Христуся, я можу то саме написати! У мене сестра старша на 5 років. Будучи ще малими зовсім ми класно ладнали, бавилися, вона зі мною нянчилася, потім їй було соромно зі мною малою ходити, вона мала своїх коліжанок, ми часто сварилися, як то є у рідних сестер. Потім переїхали до Львова і лишилися двоє. Я лиш тепер розумію, як моїй сестрі було важко. Їй 18 років і на неї лишають сестру 13-ти річну. Ясно, у нас і забави всякі були, все-таки сестра лиш поступила в консу, вітер в голові, гулянки, дискотеки, хоч мене вона таки строго пильнувала. Потім до нас прийшов жити її чоловік. Але ми з ним чубилися...Для мене він був зовсім чужою людиною, як і я для нього і нам було не легко прижитися,змиритися Ще важче було моїй сестрі, яка була посередині. тепер вони переїхали до Польщі і ми обоє зрозуміли, що ми найрідніші люди, що ніякі друзі не замінять нам спілкування з сестрою. Ми лиш тепер стали як справжні подруги. Її чоловік для мене як брат. Я з того дуже тішуся. Ми можем поговорити про все, знаючи , що знайдем підтримку, допомогу, розуміння. І я страшенно тішуся, що в мене є сестра. Я дивлюся на свого чолвоіка і я його шкодую. У нього нема рідних братів-сестер. Двоюрідні то вже не то.

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

Ну не думаю що справа у віці. а скоріше за все в

Або просто в характері
В мене от між мамою і її сестрою різниця 10 років. То вони дуже дружні. Батьки як зустрічалися всюди її з собою возили. А потім в них мама (моя бабця померла) то моя мама стала їй і мамою, заміж її видавала, малу хрестила. І досі душа в душу...

---------- Додано в 18:45 ---------- Попередній допис був написаний в 18:37 ----------

І я шкодую. Хоча мій має брата, але якось так склалось, що вони майже не спілкуються. І не знаю чому так склалось. Але так є. Є друг ніби такий хороший-хороший, але то не є то однозначно. Шкода, але як є...

 

Відповідь: Відносини з рідним братом (сестрою). Чи завжди вони "рідні"???

У мене є старший на 8 років брат. Я його дуже люблю, і завжди вважалі і вважаю, та й буду вважати, що він у мене найкращий! Дитячі спогади лише найкращі, був надзвичайно хорошою житиною (зі слів мами), і з перших днів брався мене няньчити. Тепер розумію, що напевно іноді я йому була "лишнім" грузом, але все ж...прогулянки з ним були великим задоволенням, то і гонки на калясках, і на санках, і катання на ровері, і снігові баби...різні саморобки робив мені, цікаві забави придумував. Щоб обіжав, я такого не пам"ятаю (часом хібі до сліз залоскотати міг). Але ми подорослішали, він одружився і пішов з нашої хати...і якось отак непомітно ми віддалились. Я знаю про те, що він є, що любить мене і допоможе (і мама постійно на тому наголошує), але немає вже того зв"язку, легкості у спілкуванні, спільних тем для розмов...і взагалі він дуже змінився, зараз чинить не зрозумілі для мене речі, які мене дуже засмучують і злять (завжди накручу себе, і думаю, от приїде, то я йому все вискажу...але коли доходить до діла, мені стає його шкода, можливо я не знаю всього і не маю права судити його вчинки...), і відповідно від тих недоговорок і таємниць і виникає певна чуждість. От пишу зараз, і мало не плачу, бо то для мене дуже болюча тема, а особливо те, що друзям він може розказати більше (можливо боїть осуду з мого боку, а може через те, що ніколи не входили ми в одну команію), і подзвонити просто так, і так поговорити...а до мене тільки коли треба (привітати з ДН, чи як прихворію, і то більше до мами дзвонить). Можливо і моя вина є в тому, може першою треба проявити ініціативу, але напрвду я і не впевнена шо я того хочу, боюсь не справлюсь з тим шо буду знати.