...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Як заставити себе пробачати? В мене склались неприємні стосунки з чоловіковим татом. Він сильно п"є, мене ображає, виганяє з квартири. Все почалось з того, що я не пускала Ярину до нього, бо він був п"яний. Я намагаюсь не звертати уваги, бо людина реально хвора. Але пробачити не можу...

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

А ви саме пробачити не можете? Чи може пробачили, але просто не забули? Якщо ви не можете забути образи свого "я" - то це просте злопамятство, а якщо ви просто дбаєте про дитину, щоб вона того всього не бачила - то я б не назвала це "не пробачити" Думаю якщо б він зараз змінився - ви б забули все минуле, нє?

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Думаю тут 50 на 50. І за дитину дбаю, і не можу пробачити образ, і всього решта. Тому сумно... Але заставити себе пробачити не можу. Як проходе трохи часу, заспокоююсь, а потім знов те саме...

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Я амла декілька таких образ в житті, які думала що ніколи не епреживу, але тепер практично забулись, проте всі вони пов'язпні з тим, що з людиною ми перестали спілкуватись певний час або зовсім.
А от в вашій ситуації це зробити не можливо. Як на мене, то я би старалась просто бачитись як можна рідше, в кінці-кінців нехай до дідуся з внучкою їздить ваш чоловік а не ви, так усім буде легше.

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Чоловік проти побачень Яринки з "дідом". Звести спілкування до мінімуму реально, але не хочеться вирішувати так конфлікт. Але бачу, іншого виходу нема

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

тим більше, що чоловік вас підртимує. Вас усі зрозуміють, якщо ви перестанете з ним спілкуватись, а що сам дід про то буде думати - його справа.

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Ой, як я розумію... Оце я теж одній людині не можу пробачити чи забути. І воно мучить так, а не можу...

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Просто відпустіть свою образу і не звертайте уваги,на скільки це можливо,вас розумію,бо сама попадала в подібну ситуацію,дуже-дуже неприємно,але ви обирали чоловіка,а не його батьків,як то кажуть-"батьків не вибирають..." ,тому треба просто терпіти...І по можливості якнайрідше бачити ту людину,а особливо в нетверезому вигляді...

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Питання, яке мене мучить теж давненько.
Не можу пробачити лікареві, який приймав у мене пологи. і собі, що стільки не знала на той момент. Не можу ппробачити, що не дав мені відчути радості перших місяців материнства; і що майбутня вагітність буде затьмарена постійними походами по лікарях... Важко, не хочу про те думати, хочу забути і пробачити, але, якби й забула, то і в теперішньому і в майбутньому існують постійні нагадування про це.

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Я напевно пробачила тi речi на якi я ображалась. Але я їх не забуду, мабуть я злопам'ятна. I forgive but I don't forget.

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Почитайте про прощення я так написати незуміла знайшла і кинула сюди дуже повчальне хоча в церкві священник нераз нам про каже в проповіді я сама мала образи на людей які зробили мені кривду але повірте мені що в хвилини біди ми думаєм про все чим завинили перед Богом і обіцяєм йому з усіма помиритися усім простити навернутися до Бога зробити усе щоб лише Бог некарав вас а як він нам простить як ми в щоденій молитві промовляєм прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим нечикайте лихої години коли Бог дає випробування і навертає до віри пробачайте в мирний час і живіть в мирі Дивіться на людей з іншого боку шукайте добрі якості які мусять бути просто ми в гніві і ненависті небачимо може колись ця людина зробила вам добро подумайте життя таке коротке щоб тратити його на "розборки" хто кому що сказав чи винен якщо перепрограмувати наше життя тоді такі випадки і не хороші люди небудуть пересікатись з вами .Якто кажуть не так то легко але я сама вчуся і вас закликаю.

Але, на жаль, як часто ми самі є тими невдячними і немилосердними слугами, про якого чуємо у притчі Ісуса про милосердного царя і лукавого слугу. Ми своїми фальшивими страхами і небажанням приступати до якнайчастішого прийняття Святих Тайн, затягуємо безмірні борги перед Богом, борги, які, можливо, не вдасться не те що сплатити, а навіть порахувати, як ті тисячі талантів. Гріхи наші часто є настільки тяжкі, що кличуть по кару до Бога. І за такі наші гріхи Господь мав би віддати нас і наші родини на вічні муки до пекла. І хто затягує час сповіді, хто вважає, що достатньо один раз в році посповідатися, той таки наражає себе на небезпеку почути плач і скрегіт зубів – своїх власних зубів у місці вічної кари. Я вже не кажу про тих, хто роками не йде до сповіді, думаючи що він чи вона мудріші від ксьондза і від Бога.

Але коли ми приходимо до Господа Бога в сповіді, коли щиро визнаємо свої гріхи, тоді Милосердний Батько і Цар прощає нам їх. Дарує безмірну кривду, дарує несплачений борг. Дарує сьогодні і назавжди. Бо каже Господь устами пророка Ісаї: “Якби гріхи твої були червоні як багряниця, Я вибілю їх і зроблю немов сніг.” Для того, хто щиро кається, немає гріха, який Бог не міг би чи не хотів би простити.

Однак Бог може простити і прощає лише за однією умовою – щоб ми простили нашому ближньому. Бо чи може хтось із наших ближніх завинити перед нами більше, ніж ми самі завинили перед Богом? Напевно ні, бо всі ми є рівні перед Богом. Святе Євангеліє каже: “Бог дає сонце і дощ однаково для праведних і для грішників.” А тому між собою мусимо мати Духа єдності і любові, Духа прощення і милосердя. Бо прощення, про яке говорить сьогоднішнє Євангеліє, є початком любові. Милосердя складається з двох слів: “Миле” – “серце”: серце, яке милує не тільки свого товариша, приятеля чи рідну людину, але милує кривдника, чи того, хто чинить нам зло. Так має бути між нами, християнами, бо дорога наша одна – до Неба, до Царства Божого. Тому маємо одне одному допомагати, виручати в складних обставинах, зла не пам’ятати і вміти прощати.

Ось цього і хоче нас навчити Христос у сьогоднішній притчі, подаючи нам образ злого і негідного слуги, якому цар пробачив 10 тисяч талантів, а він своєму другові не пробачив 100 динаріїв. Чи не є так між нами? До Господа взиваємо щодня: “Господи, прости нам провини наші, як і ми прощаємо довжникам нашим”, а на сусіда гніваємося. За якесь прикре слово роками не розмовляємо з братами, сестрами, батьками. Бог прощає нам чужоложство, обмани, крадіжки, обмови і інші злодіяння, а ми за кусок землі чи за нещасну хату тягаємося по судах зі своїми сусідами, а навіть рідними.

Христос, який сам є Любов’ю, приніс людям досконалий Закон любові: “Люби Господа Бога твого всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю... люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді весь закон і пророки спираються.” Христос каже про жінку-грішницю, яка сльозами обмила Його ноги і волоссям обтерла їх: “Прощаються їй гріхи численні, бо багато полюбила... Більше любить той, кому прощено більше”.

Тож Євангеліє сьогоднішньої неділі закликає нас вчитися прощати. В молитві “Отче наш” Христос навчає: “Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”. А в другому місці говорить: “Коли ти приносиш на жертовник свій дар і там згадаєш, що брат твій має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар. Піди, помирись спершу з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар свій”. Тому добре запам’ятаймо слова і зміст цієї притчі Господа нашого Ісуса Христа, щоб наш Пан і Бог не розгнівався на нас і не передав нас катам.

Чинімо людям те, чого прагнемо, щоб люди нам чинили, тоді відчуємо на собі милосердя і любов Божу і справдяться над нами слова Ісусові з Нагірної проповіді: “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”.

повний текст

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Погоджуюсь з вище сказаним. Якщо ми не залишемо милуле позаду, то не зможемо йди вперід. Щоб зробити крок, потрібно твердо стояти на землі.

 

Відповідь: Чужі думки для наших роздумів...

Часто роздумую над словами Ісуса Христа: "Ви чули, що сказано: "Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога". А я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує" (Матвія 5:42-43)
Здається, не маю ворогів, принаймні, явних, але вже 10 років намагаюся виконувати цю заповідь. Яким чином? Маю свекруху, яка мене, м'яко кажучи, не дуже любить. От я і намагаюся любити того "хто... ненавидить". Деколи вдається - деколи втрачаю оптимізм з цього приводу, але розумію, що як християнка, я повинна робити для цього все. Тому дерзаю.
А що про ці слова думаєте ви?

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

В мене характер такий, що навіть коли мене ображають я спати не зможу поки не вибачусь. Мені так на душі легше.Але мабуть завжди є людина, яка не любитиме...

мабуть найкраще це жити подалі від свекрухи ...

 

Відповідь: ...прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим...

Вразили ваші слова: "Я не Бог, щоб прощати".
Просто недавно мав розмову зі своїм знайомим, котрий також тримав злобу на одну людину. Я йому також порадив, щоб він простив і стане легше йому самому. Але він сильно обурився і сказав ту саму фразу що й ви... Не знаю чому, але мені якось боляче стало від його слів в той момент...
Не хочу дальше продовжувати, щоб ненароком вас не ранити словом, але хочу тільки сказати, що іншого шляху до Божого прощення немає, як тільки через "...як і ми прощаємо вунуватцям нашим".

Матв.6:15 А коли ви не будете людям
прощати, то й Отець ваш не простить
вам прогріхів ваших.

Мар.11:26 Коли ж не прощаєте ви, то
й Отець ваш Небесний не простить
вам прогріхів ваших.