Знаєте, а я якраз зібралася "откровєннічати"! Я теж тиран! Визнаю!!Я взяла під контроль його інтереси, круг спілкування (серед співробітників виключила всіх, бо "мєнти" - то не друзі!), під контролем особистий час, сон, робота по дому (він робить все, що я попрошу, навіть те, що не хоче робити!!!), він Нарешті мене слухає і ЧУЄ!!! Але мені здається, що йому і подобається бути підкаюлучником! Вигідно - НІЯКОЇ відповідальності! Щось не так, то він каже:"а то ТИ казала (робила, бачила...)!" Я вважаю своє керування троха тиранією, бо перечитавши всю гілку такого не знайшла , може не уважно читала?! Але...сама так навчила! Він у мене ні риба, ні м"ясо і у нашому випадку, можу сміло заявити, що тиранами не народжуються - ними стають!!!в силу обставин І, хтось питався, чим керуються такі приступи "ярости"(рус)? Я відповім: не слабкістю і не безпорадністю, як тут казали, а навпаки владністю і бажанням контролювати!А ще, засліпленістю і нервовим приступом (так як в мене) Я визнаю - мені треба лікуватися, бо іноді доходить до крайнощів (я починаю плакати дуууже, або просто стою і втикаю, не можу навіть слова сказати) Ще можу сказати, що нотка безпорадності все ж є, бо з допомогою крику і нервів, а іноді і стусанів можна легше заставити слухатися, ніж тихою розмовою.. По натурі, я дуже слабка і м"ягкохарактерна і оті приступи тиранії стають регулярними, допомагають мені керувати домашньою обстановкою!!!! Хоч завдяки їм мій чоловік став мити посуд, різати салати, прибирати в хаті, мити ванну, мити капці, сидіти з малою, коли мені треба і т.д. ... Так, він немає права на особисте, він не ходить НІКУДИ з друзями, віддає зарплату, не п"є пиво і не курить! Єдине, чим я поки що не керую, то його гра Герої-5. Оооо, як мене то нервує!!!! Але нічо...все ще попереду Знаю, я поганка! Але як я перестану командувати - все піде шкереберть!(і повірте, я знаю, що кажу!)
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я думаю Ви заслуговуєте на окрему гілку заради справедливості на форумі. )
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? а вам не здається ,що це таки перебор??ЛЮдина має дихати вільно,а ви йому стискаєте горло ,коли-небудь він або задихнеться,або порве ту нитку і втече подалі...Ви так собі будете спокійно думати,що він ж ні риба,ні м'ясо,куди там від мене втече..Але коли людину довести до крайнощів,може й характер змінитися враз.. ---------- Додано в 00:05 ---------- Попередній допис був написаний в 00:03 ---------- а ви не можете окремо жити,або у чоловікових батьків?
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Дякую, до речі! Я теж думала окремо створити, але маю гіркий досвід створення нових тем, тому завагалася ---------- Додано в 00:06 ---------- Попередній допис був написаний в 00:03 ---------- Здається..іноді... Але потім то проходить! Нікуди не дінеться!!!! А як дінеться, то значить, хай іде... Я люблю його! Певною мірою, в деяких ситуаціях, місцями, коли він робить так як я хочу (бо так ПРАВИЛЬНО!!!)
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Самі це визнали чи хто підказав?Вам подобаються"підкаблучники"?Так вчиняти з чоловіками не можна,нашо принижувати їхню"мужність"?:confused:
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН хм...цікава відповідь...Може варто просто любити.За те,що доля подарувала його вам.За те,що вибрав вас,поміж багатьох осіб жіночої статі.За те,що разом з ним ви народили на цей світ гарну донечку? І може варто його цінувати??
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН хе-хе )) і я тиран, ага ) бо змушую чоловіка дивитися "Танцюють всі" та "Х-фактор" бо ж телевізор один в квартирі
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Дійшла такого висновку! Так? То називається набагато прозаїчніше: любити за гарні очі! А нашій сім"ї вже давно не 3 місяці, щоб любити за просто так! Тут уже, здається, по вчинках оцінюють! Коли чоловік нічого не робить, аби себе вести як МУЖЧИНА (Не приймає серйозних рішень, не шукає пристойну роботу (те, що він має, я називаю забавкою), НЕ дюбає за наш холодильник (не приносить "мамонта"), не командує мною!(врешті!)). Тоді я беру ініціативу і кажу: ВСЕ! Досить! Тепер буде по-моєму! І знаєте, до чого я веду: що від тоді, як я почала впадати в нерви - мені спокійніше і безпечніше! І от висновки: Чоловіки для того, аби догоджати жінкам! (то говорить феміністка) А ще: треба перше чоловіка зробити таким, як ти хочеш, а тоді любити! А як не хоче, значить, то не той! Знаєте, я колись хотіла принца!Але...коли мені розбили серце - перестала його чекати. Мій чоловік спочатку не був такий "нюня", але, коли я "засіла" в декреті, все змінилося, я стала більш впевнена, а він навпаки "зменшився". Я тут не пропагую фемфнізм і "антиМужчинізм", я намагаюся пояснити ситуацію так, аби Ви, дорогі дівчата, могли сказати щось конкретне, бо я щось навіть не знаю - подобається мені такий порядок речей чи ні... ---------- Додано в 00:42 ---------- Попередній допис був написаний в 00:40 ---------- Ви ще "квіточки"!!!То зовсім нічого старшного! Я свого підсадила на "Фабрики", "Здрастуйте, я ваша мама", та "Відчайдушні домогосподарки". Ну то хто із нас більший тиран? ---------- Додано в 00:45 ---------- Попередній допис був написаний в 00:42 ---------- Гадаю, вона залишилася або при своїй думці, або знайшла когось, аби командувати
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Та нє,ну як так.то ми всі трошки тирани.Але в темі про чоловіка тирана все-таки говорилося про дійсно тиранів. звичайно це дуже похвально,що ви,LoveIzabella так відверто розповіли про свою проблему.Добре,що ви її бачите.може є ще шанс вам змінитися у відношенні до чоловіка,бо оті слова: чесно,для мене є справжнім виявом тиранії,моральної.Треба жити за взаємною згодою і якщо робити якусь роботу ,то таки добровільно,можна ж попросити,а не заставити? ---------- Додано в 00:46 ---------- Попередній допис був написаний в 00:45 ---------- а вияк одружувалися,то не любили його? ---------- Додано в 00:47 ---------- Попередній допис був написаний в 00:46 ---------- або залишилася сама...
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Дівчатка, я навіть добре не читала цієї теми, але в мене в сім"ї так виходить, що я дійсно ТИРАН! Останнім часом я задумалась над своєю поведінкою! Я зриваюсь на чоловіка, на дитину, сама того не помічаючи! Чоловік вже звик до моїх зайо...., тихенько мовчить і перечікує, але ДИТИНА... тільки пішла в школу, вчиться прекрасно, пише, задачі, приклади, англ. - все добре, але я від неї вимагаю бездоганності (на жаль не завжди буває), кричу як якийсь узурпатор, мені всі говорять що я хвора на голову, що так не можна, але я далі це продовжую....І ось позавчора я згадала своє дитинство, коли моя мама ніколи в житті не те щоб руку не підняла, але навіть голосу не підвищувала ні до мене, ні до брата, зато мій тато (він рідко був вдома, бо все життя далекобійник), але так рипів....Ого-Го! І я пам"ятаю, як колись в образі говорила собі, що як в мене будуть діти, я ніколи не буду себе з ними так вести, а тут я дивлюсь, що я КОПІЯ свого тат! І коли я це визнала і проаналізувала, мені так стало шкода саою Катю! Я вже ьсама собі пообіцяла, щоби вона не зробила я не буду кричати.... Але реально не знаю як маю себе стримувати. Може якісь таблетки мені попити? Бо я накричу, а потім заснути не можу (хоча вже помирилась давним-давно), а совість мучить!
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Та? Та ж просила, була такою, знаєте, домогосподарочкою "звари-попери-подай-не заважай"! От і сів мені на голову і ноги звісив! Дістало! Почала і я своє "Я" показувати! ЩОсь я явно не так роблю, лишилося дізнатися Що? Кажете, справжні тирани б"ються? І я теж...іноді, коли допече ...
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Може нехай не звикає? Я за те щоб разом все робилося..Але бачила чоловіків яким саме такий уклад підійшов і вони не хочуть тепер заробляти гроші... Їм вдома спокійніше.. Це не моя справа. Просто візьміть до уваги. Подумайте ким Ви більше хочете його бачите якщо вже робите "таким". І якщо Вас-Його це мучить - то певно треба щось змінювати..точніше - методи...
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Попийте чайочок з меліси або ппустирника, помагає і мені, але здебільшого вже "після"...А так, дійсно, совість мучить...
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Хочу з вами дружити, щоб трохи перейняти спосіб мислення. :D Не знаю чого, мене так "пруть" ваші пости: я сиджу і ржу! :D
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Може й так...Знаєте, я можливо вже давно його б декрет відправила, але боюся, що тоді мені не тільки роботу прийдеться тягнути, але й дом. госп. (пробувала ходити на роботу - так і було!) ---------- Додано в 00:57 ---------- Попередній допис був написаний в 00:55 ---------- А що, з боку смішно виглядаю? Вроді не намагалася смішно писати, якось так вийшло
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Якщо хочете мати поруч чоловіка - треба дозволити йому бути Чоловіком, і ставитись до нього відповідно. Це звичайно за умови, що це вам треба. Зрештою багатьох влаштовують і ролі тиран-жертва, люди все життя так можуть прожити.
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН Сильно не коріть себе, це наврядчи допоможе. У вас, скоріше, говорить загальна втома. Я коли перепрацююсь також стаю нервова. Або від довгого сидіння вдома теж починаю психувати і зриватись на дітях. І спершу я теж доньку террорізувала оцінками, старанністю і тд. Багато змінилось з народженням сина - тепер і часу не вистачає, і якось мені вже не конче треба, щоб вона відмінницею була. Її життя, врешті-решт. Та я також "тираню" і зараз доньку по побуту. Вона абсолютно не придатна до домашнього господарства: її тіпає від нього. Допроситись почистити пару картоплин, коли варю борщ - скандал; щоб підмела на вихідні не тільки свою кімнату (бо цілий тиждень я прибираю і в її кімнаті також, бо вона перед школою не встигає) - скандал; поскладати на полицях її ж одяг - скандал ітд. Виглядає, ніби я її в кайданах поле орати посилаю. Доводиться ставати "тираншою" і прессінгом добиватись її допомоги. І рідко-рідко буває, коли вона сама собі організовується і починає допомагати по власній ініциативі, тільки не довго це триває. ---------- Додано в 01:15 ---------- Попередній допис був написаний в 01:10 ---------- Що ви, ви не смішно пишете, просто це настільки протилежно моєму уявленню про стосунки (яке і довело мою сім"ю до плачевного стану), що у мене нервовий "хохот".
Відповідь: Я - жінка-ТИРАН mamatu, в тебе Мргаринчик вже доросла! Можливо ти права, що треба ще братчика чи сестричку, щоб переключитись на інші проблеми..., але я ще не готова, та й не знаю чи колись наважусь! Я свою Катюху дуже довго в Боженьки просила, так її чекала... і коли я про це все згадала і задумалась як я на неї кричу (а вона в мене взагалі дуже вразлива), то просто сама сижу і тихенько реву, коли вона спить...але в ті моменти я протсо себе не контролюю. Зараз мені треба дуже багато над собою працювати, щоб дитина не виросла психічкою і чоловік заодно також, бо їм двом від мене не весело!
