Не знайшла потрібної теми, тому створюю. В разі чого, направте в правильне русло. Цікаво мені дізнатися: Вашу реакцію на плач чужих дітей та Вашу реакцію на втручання чужих людей до справ Вашої дитини. Щодо першого, наведу приклад. Сьогодні були ми в парку на пікніку (мій чоловік, я та наш дворічний син). Невдовзі після нашого приходу десь за 40-50 метрів від нас розташувався татко з дитячим візочком та пляшкою пива. Сиділи ми десь 2 години (смажили шашлик, бавились на коцику, обідали). Коли почали збирати речі, то мій синок (вже йому той пікнік трохи надоїв) почав втікати від мене по стежині між деревами. Коли я його повертала назад, то голосно реготав. Десь за четвертим разом почав плакати, бо хотів гайнути подалі, не хотів чекати поки ми зберемо речі. Тоді цей татко , що був з візочком почав бігти до мене і ще здалеку кричати :"Ей ти, ей ти, успокой свою дитину, бо вже другий раз будить мою". Я відповіла, що ми в громадському парку і не порушуємо порядку. А дитина плаче і я намагаюсь його заспокоїти. Тим паче, що через хвилин 5 ми вже звідси йдемо. Я забрала малого і понесла до того місця де був мій чоловік. Син почав кричати та викручуватись аби я його відпустила. Цей чоловік йшов за мною та продовжував кричати аби я заспокоїла свого малюка, бо його дитина не може спати в такому шумі. Мене це роздратувало, бо ми не навмисне шуміли. Потім повернувся і пішов геть, бурмочачи своє. Коли мій синок був малий, то я завжди відходила від тих місць де шуміли більші дітки, якщо це нам заважало спатки. Щодо другого теж наведу приклад. Кілька днів тому ходила з сином на базар. Взяла його за руку і він трохи хникав, бо любить ходити сам. Але людей було багато, тому самого я відпустити його не могла. Якась старша жінка, що продавала білизну почала мені вслід з докором кричати " Мамо, дитина чого плаче". Я подивилась на неї та пішла далі. Інколи бачу в маршрутках, коли їде мама з малою дитиною і дитя плаче, то багато хто з пасажирів обертається та з докором , хто зі злістю дивиться на маму. Але ж дитину інколи не можливо заспокоїти за три секунди. Яка Ваша думка з цього приводу???
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! чи з цікавісттю... чи ше з чимось... теж таке помітила... і тому ніколи сама не дивлюсь якшо шось таке відбувається поруч мене. Якщо дитина не сама, з мамою то точно не дивлюсь туди шоб мама не нервувалась і не ніяковіла... діти ще ті ревуни... а людям просто часом бракує толерантності, розуміння і тд.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Притримуюсь такоі ж думки, якщо дитя будиться то шукала тихішого місця Після появи донечки стала дуже спокійно і терпляче відноситись до вередувань та плачів чужих дітей. Нас з чоловіком більше дратуе ситуація, коли дитина плаче , а мама на неі ще ричить , типу: -та замовкни! скільки можна плакати! найчастіше бачу до діток 2-3 років.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! В нас така ситуація - зараз канікули і внас в дворі ну дуже багато дітей гуляє. І от моя Катя прийшла якось і розказує мені, що вони бавилися на коциках з дівчатами і тут на балкон першого поверху вийшов "якийсь дядько" і почав на них кричати з матюками чого вони тут розсілися і не дають його дитині спати. Одна мала йому звернула увагу, що не треба до них матюкатися, то він ще й обізвав її "дурною малолєткою", ну я просто в шоці була! А де нам тих дітей діти на канікули? Він не думає, що він живе посеред людей у колись його дитина виросте і буде так само гуляти в дворі. Не подобається - купи особняк. В таких умовах і наші діти колись росли і нічого. Я сказала якщо ще раз таке повтоиться, щоб йшла і сказала про це комусь з дорослих. Шкода, мене вдень не буває вдома, а то я би йому той рот заклеїла.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! а що заважає після роботи підійти і поговорити? за такі обзивання взагалі то відповідальність передбачена.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Часто люди не розуміють батьків тих дітей, які плачуть, вередують, кричать, дурачаться. Думають, що це батьки такі погані, бо от дитина в них нечемна. Але ж то діти, і поводяться вони відповідно свого віку, в кожного свій характер. В мене племінник дуже активний, непосидючий, за словом в кишеню не полізе, на людях може себе дуже погано поводити, а коли хтось з дорослих почне до нього звертатися, ну як у нас часто люблять: ой який гарний хлопчик, а чого такий нечемний? і т. д. то його реакція ще бурхливіша. Така от дитина і мені не соромно за нього, бо то ж не ніхто не вчить його такої поведінки, просто він шукає куди енергію свою подіти. Якщо б мені хтось робив зауваження, я б просто ніяк на таке не зважала, а може ще й огризнулася щоб за собою крще дивилися. Так що спокійніше до того всього треба ставитися
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Я додому попадаю в 21 год. якось не пасує йти до людей, де є маленька дитина в такій годині. Хоча якщо таке повториться, то йому вже нічого не допоможе, хоть в 00 годині піду і ще й з міліцією
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! нам в нашому дитинстві, коли ми спали у візочку, спати заважало буквально все: діти які могли часом десь пробігти і крикнути, пси які могла погавкати, сигнали автомашин. Мала будилась і вже не засипала, а оскілкьи поспати на вулиці для нас було стратегічно важливо бо вдома не спала взагалі, то і мені тиша була важливіша за все. З дітьми без дорослих розмова була коротка, я просто просила припинити кричати, шуміти і т.д. Так, я відходила в максимально тихе місце, але діти гуляють повсюду і шумлять також. Якщо діти йшли з батьками і шуміли то я прикладаючи палець до губ мовчки просила/давала зрозуміти батькам що я дуже прогшу тиші. В цілому всі розуміли і або поводились тихіше, або заспокоювали дітей аби ті пройшли повз нас не здіймаючи шуму. Ну, я також часом так кажу, коли 20-й раз на день дитина прагне отримати щось недозволене, і перепробувала всі способи, і вирішила наостанок влаштувати істерику з цього приводу. Зато мене найбільше злить коли мала щось не слухається, а якась добра тьотя каже їй "поводься чемно, мама купить тобі цукерку". І тьотці ж нєвдомьок, що цукерки у нас видаються не за хорошу поведінку а просто так. Але раз вже дитина почула що мама їй щось купить то вона ходить і ниє..... купи цукерку, купи цукерку. А саме цікаве оскільки Юля не знає що таке цукерка, а знає лище що таке "конфєта" то вона навіть толком і пояснити не може що ж саме вона хоче. Але купи бо тьотя сказала.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Я теж не розумію, чому чужі тьоті і дяді дозволяють собі говорити до моєї дитини. Коли я пояснюю малому щось одне, а хтось чужий, не знаючи достеменно в чому справа "вставляє своїх пять копійок".
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! коли Сашко капризує і тут якась добра тьотя каже: слухай маму, бо заберу тебе з собою, він переходить на ультразвук. тому я відразу попереджаю щоб не пхались, буде тільки гірше.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Моя думка - не втручатись - вихованням дитини має займатись мама/батьки, і тільки вона знає як дитині краще і це її особиста справа. Частенько маленькі маніпулятори шляхом публічного плачу домагаються від мами чогось забороненого для себе. А звертати увагу - якнайменше некоректно. Один вагомий вийняток - насильство над дитиною - коли дитину б'ють(не просто стукнуть/шльопнуть, а саме б'ють), навіть якщо вона заслуговує, то я вважаю що обовязково треба втручатись, особливо тоді, коли це можуть чути і бачити лише сусіди, часто невтручання, байдужість збільшують сумну статистику загибелі/інвалідності діток від рук неадекватних батьків. За специфікою роботи часто доводилось таке бачити і деколи диву даєшся що можуть зробити з дитиною жорстокі батьки, перший обовязок яких захищати дитя...
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! цілком згідна, от тільки часто спостерігаю таке: мама приходить в магазин з дитиною і так заповзято обирає покупки, що навіть не бачить що її дитина робить, а діти відволікаються, губляться і в паніці що мами немає поряд починають несамовито кричати, а коли це стається біля візочка в якому спить інша дитинка, то так і переляк можна дістати- спить собі дитя тихенько і тут його будять диким криком! Дитину треба водити за руку, тоді і не загубиться, і само стресу уникне і нікому незручностей не завдасть.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Сьогодні зранку була свідком жахливої ситуації, як згадую аж починає калатати - виходжу на роботу і чую жахливий плач дитини, ну думаю,напевно хтось впав, бо дуже вже плаче. Виходжу з-за рогу будинку а через дорогу бабуля як шафа лупить гілякою з дерева дитину років 7-8, дитя волочить свій важкий рюкзак, бо бабця одною рукою тягне її за шкірку, а другою методично через пару кроків лупить дитину. І то прицілюється і б'є по ногах, там де неприкрито грубою зимовою курткою. Перехрестя Кульчицької-Петлюри, дитину вели здається в 40 школу, може хтось бачив-знає цю бабулю? Мене аж підірвало, підбігаю і питаю. - навіщо ж бити - бо дитина... до школи не хоче йти, моя дитина що хочу,те і роблю! Я питаю як Вам би було,якби вас отак гамселили - відповідь, а мене били в дитинстві, і нічо... питаю де батьки - такі батьки що я сі з нев мучу... Я з тої безвиході кажу - я зараз викличу міліцію, бо не маєте права бити, а не можете нормально виховувати - візьмуть Вас на облік або заберуть дитину. Бачу бабуля задумалась,чи налякалась, але дитину відпустила. А воно бідне,аж запухло від того крику, плачу і що найбільше приниження, дитина ж більша і все розуміє... Середньовіччя якесь, яка ювенальна юстиція, тут гітлєра треба. Мала думку піти за тою дитиною в школу,щоб з'ясувати у вчителя,що це таке, але мала катастрофічно мало часу - спішила до суду. А тепер сиджу,згадую, аж мурашки по шкірі, я маю таку саму і прекрасно розумію,як може вивести з себе 7річне створіння, але ж не до такої екзекуції? Якщо бабуля на вулиці так виховує - то що тоді робить вдома, аж мурашки по шкірі... Що можна було ще зробити? І стабільно просто вбиває байдужість оточуючих - ранок,всі на роботу-школу, всі обертаються-витріщаються, але НІХТО не зупинив цю бабулю, поряд проходили дві бабці,які теоретично мають таких же внучок? Ну чому люди такі байдужі? Дорослі б'ються, то викликають міліцію, а то патилякою бити дитину - це виховання? Емоції мене переповнюють...
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Ви молодці, що не пройшли повз, можливо дійсно бабуся задумається над своїми діями...але втрутившись раз не означає допомогти дитині, от виникає питання, а що далі. Батьки/бабусі/дідусі/опікуни можуть спокійно знущатися над дитиною вдома, де їх не бачать і не чують, як діяти в правовому колі напиклад сусідам, які підозрюють про знущення над дитиню, чи є в нас в Україні спеціальні служби де можна звернутися і мати впевненість що тій сім"ї/дитині допоможуть а навпаки не зашкодять?
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Мій чоловік вже сміється з мене і каже що я притягую такі ситуації, бо мушу вмішатись... Теоретично - писати письмову скаргу у відділ у справах неповнолітніх районної адміністрації або у відділ у справах неповнолітніх облради. Якщо якась подія вночі і є реальна загроза життю дитини, наприклад батьки п'ють чи неадекватні, тоді варто викликати міліцію, від цього деколи залежить життя дитини, хоча батьки можуть і не впустити, бо квартира- приватна власність. По роботі як стикаєшся з цим,просто диву даєшся, до чого деколи можуть бути жорстокими найрідніші. Ще дільничий педіатр/сімейний лікар зобовязаний повідомляти відділ у справах неповнолітніх, коли на дитині є ознаки жорстокого поводження, це саме стосується і вихователів садку. Хоча практично домашнє насильство - досить неоднозначна ситуація, і головне не зашкодити. Можливо це була лише разова ситуація,через втручання у яку батьки будуть мати проблеми. Але коли батьки п'ють чи наркомани і побиття дітей систематичне - тоді лише завдяки втручанню сусідів дитину рятують, але позбавляють батьків, і хто знає, що краще... Недавно була ситуація, коли педіатр і нерідна бабуся (син привів жінку вже з дитиною) врятували маленьке життя - батьки її зареєстрували в тої бабусі щоб отримати допомогу і пиячили, дитя в 5 міс. важило 3500, уявляєте? Батьків позбавили батьківських прав, а дитятко виявилось нікому не потрібне... але хоча б вижило
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Я їхала якось в сільській маршрутці до приміського. Пасажирів було зовсім трохи. В автобусі була дівчинка років двох і істерила. Маманя явно не знала що з нею робити. Вони їхали в гості, дитина в плачі сповзла колінами на брудну підлогу. Мама по телефону жалілась, що от чого вона плаче і чи це нормально і що їй дуже соромно бо дитина брудна і т.д. Потім дівчинка таки заспокоїлась. Мені якось так хотілось заспокоїти маму, що всі діти плачуть і що їзда в транспорті далеко не всім подобається і втома дитини і т.д. і що все це нормально. Але так і не знайшла правильних слів, щоб та мама раптом не зреагувала неадекватно.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! не знаю чи то зовсім в тему, але все таки про чужих діток і батьків: недавно йшла з магазину повз школу, якраз там уроки закінчились, і така картина, виходить дитина ледь не плаче ,років 10 і з усіх сил старається тримати свою п'яну маму......0_о Ми попросили якогось мужчину іі хоть до бордюра довести щоб сіла бо це ...... І жінка з виду норм. Вдягнена на бомжа не схожа... І як вона в школу така зайшла... Чи то вже там доправилась?.. В таких ситуаціях я думаю явно треба звертатись в відповідні служби або навіть підійти зауваження зробити, хоча в свою сторону у 90% випадків отримаєш хіба купу матів. Сумно, що у нас таке процвітає.
Відповідь: Чужі діти теж плачуть! Коли чужі діти плачуть вередують, я ставлюсь до цього нормально, з розумінням, і навіть находжу позитив "Я потерплю, а цим батькам як? Добре, що мої вже старші..." А от насильство... Я дуже на таке реагую. Ну не можу я. І можу згадати свій район (не совсім благополучний) і обкласти "поверховими". Якось давно з тим не стикалася, а ось цієї зими виходжу я з мамою з підїзду і бачу під вхідними дверима дівча років 15-16 плаче, а її якесь ЧМО такого ж віку шарпає, не відпускає від себе. Я почала кричати, щоб відпустив, що викличу міліцію. Це ЧМО (звичайно ж п`яне) почало до мене рватися, погрожувати "то моя дівчина! с*ка!" і тд. Дівча його заспокоює "Петю, не треба..." Вже моя мама не витримала. "Ану закрий рота до моєї дитини!!! Як то твоя дівчина, то вона не мусить від тебе плакати!" Він закрив рота. Відпустив, стоять спокійно, обнялися. Ми з мамою пішли, сказавши "Да-а-а,... високі відносини, любов, *ля". От не розумію я того, хоч прибий. Як уявлю, що моя доця може з таким ЧМОм хотіти зустрічатися... На голову не налазить. І дуже хотілося б, щоб за мою дитину теж так хоч хтось заступився. А мамочки, бабульки.., ох і почули б вони від мене, чи тою ж палкою і їх по спиняці. Моя мама так давно колись чула в сусіда крики дівчини (знімав квартиру). Пішла розбиратися, то та дівчина зарьована зуміла втекти. Боюсь людської байдужості. Не можна так. У всіх діти ростуть.
