Читаю зараз книгу Бруно Ферреро "365 коротких історій для душі". Ну що тут скажеш, прекрасна книга, дуже світла, щира і повчальна. Читається дуже легко і приємно. Однозначно рекомендую.
Дочитала "Замкнене коло" Світлани Талан. Цікава, легко написана книга із досить складним життєвим сюжетом. По прочитанні задумуєшся що не всі шляхи до досягнення цілі виправдані, а ще часом треба зупинятись, і подумати "чи воно тобі треба". Книзі великий +.
"Проект Розі" Грем Сімсіон. Легкий роман. Для мене трохи очікуваний сюжет і розв'язка, але щасливий кінець - плюс автору. Люблю хепі-енди ) Думаю, що фільм був би гарний за таким сюжетом. В стилі американських сценаріїв.
"Подив і тремтіння" Амелі Нотомб. Цікаво, пізнавально, але дуже мало))) 100 сторінок лише. Може хтось порекомендує ще якихось авторів(не східних, що пишуть про життя-буття в Японії?
Давно вже в темку не заходила. Дякую всім, що ділитеся відгуками. З останнього, що прочитала, найбільше сподобалися "Исцели свою жизнь" Луїзи Хей (вчить любити себе, що означають ті чи інші хвороби, як втілювати мрії, прощати і т.д.) та художню Ліана Моріарті "Тайна моего мужа". Чомусь нагадала мені популярну "Дівчину в поїзді". Рекомендую.
"Большая маленькая ложь" Лиана Мориарти - прочитала на одному диханні - все було цікаво, що ж там далі.
"Світ очима кота Боба" - класна книжка для котолюбів. Тваринки справді можуть змінити наше життя. Вони дуже віддані і люблячі. Хоча котики досить свободолюбиві, вони не менше за собак вірні своїм друзям. Пишу друзям, бо слово "хазяїн" не дуже підходить для котика. Сама історія книги ніби досить очевидна і можливо буденна. Але така життєва.
Читаю зараз Олександру Бруштейн "Дорога йде у далечінь...". Якщо заплющити очі на прокомуністську лінію (все-таки в такий час жила авторка, а роман автобіографічний), то дуже гарна книга. Подобається стиль і стільки всього цікавого відбувається. Ще й підстьобує трохи історію підівчити.
Закінчила читати книгу Багряний"тигролови"-це ,захоплююча ,історія яка тривожить душу ...аж плакати хочеться коли поринаеш в цей світ в якому жити важко було і вмерти просто так не давали.... Одним словом коли зважитесь прочитати книгу то запасіться носовими хустинками)
Читаю Буковськи "Хлеб с ветчиной",дуже подобається,чимось мені нагадує Довлатова тільки там про життя в Америці.
"Поющие в терновнике" Колин Маккалоу. Вже три рази плакала, так душевно. Хто хоче трохи понити, то будьласка, даю гарантію 100 %
У відпустці прочитала трилогію Софі Кінселли про світ шопоголіка. Прикольно і цікаво, останні дві частини мені навіть більше сподобалися. Також не можу осилити "Блакитне мереживо долі"- прочитала наполовину і не розумію для чого, ані цікаво, ані корисно, тому поки відклала, чи я помиляюся?Це так само як з книгою "Долі і фурії", яку прочитала і якесь двояке відчуття з питанням "навіщо"?)) А зараз приступила до Моріарті з її "Таємниця мого чоловіка", то затягнуло))
Серія Шопоголік складається з семи книг. Я прочитала до п'ятої книги і втратила інтерес... Хоча спочатку подобалось.
Дочитала "Мелодія кави в тональності сподівання", що є продовженням "Мелодії кави в тональності кардамону". Перше, що хочеться написати, це те що буде ще третя книга. Життя Анни тільки починається після смерті чоловіка, адже вона ще дуже молода. Ця книга фактично присвячена її спогадам про щасливі миті поруч з коханим, роздумам про своє подальше майбутнє та майбутнє своїх дітей. Тому дещо мало подій. Та в той же час автор дуже вміло зробила книгу цікавою, душевною і жіночною. Тож, сподіваюся, що третя книга буде писатися не довго. Бо дуже вже цікаво як далі складеться доля головної героїні.
О, дякую, я й не знала. Треба буде пошукати наступні книги)), а то я думала, що в них після весілля вже все закінчилось А ще згадала про прочитаного "Хлопчика в полосатій піжамі". Книга маленька, але вона про війну і концтабори і дуже навіть торкає.
Перша книга "Вуличний кіт на ім'я Боб" теж дуже цікава і життєствердна. Цікаво було спостерігати, як автор бореться із наркозалежністю і як допомагає держава таким людям піднятися з дна.
Я прочитала його "Жінки" - таке собі...Кілька раз навіть намагалася кинути читання. Сподобалось "12 років рабства" - я спочатку фільм дивилася, а потім вже читала. А ще вразив американський письменник афганського походження Халед Хоссейні, прочитала "Тисяча сяючих сонць" та "Ловець повітряних зміїв".
Дочитала ''Таємниця мого чоловіка'' Ліан Моріарті. Загалом книга непогана, мені було цікаво читати до моменту , де таємниця відкривається. Скажу, що догадувалася, що це за таємниця. Зазвичай , такі повороти сюжету відбуваються в кінці книги, а тут лише все починається!І тут дуже важко перенастроїтися, бо дальше все зав'язано на емоціях і ''що би було, якби''. Сподобалось, що кінець не залишився відкритим і все добре розжували.