Відповідь: Нервовий стан ви описуєте свій стан, і він дуже мені нагадуєте мій, коли я рік проходила на роботу. Мене навіть коли хтось голосніше говорив ніж зазвичай дуже дратувало. Дратувало яскраве світло лампочки, шум комп"ютерів, черги, люди, ну все навколо. Стосунки з колективом при цьому також були хороші, з родиною та у сім"ї теж все було добре, але я дедалі більше починала свою злість зганяти на малому, часто за дрібниці сварила його і.т. Так продовжувалося до того часу, поки я не зрозуміла що я не на своєму місці в житті. Спершу думала звільнитися, потім свідомо втекла з роботи в декрет. Ще з пів року заспокоювала нерви свої та старшого малого. Тепер все гаразд, я займаюсь приємною для душі справою, підростають дітки, а про свою попередню роботу не хочу і згадувати. Коли я аналізувала свій стан, то розуміла що це пов"язане з якимось невдоволенням, і зрозуміла - на роботі я викладалася на повні 100%, бо дуже любила свою роботу, а віддача (зарплатня) була гнітучою. Це заганяло мене в депресію, якої я вчасно не помітила. Я почала думати про різні хвороби, також шукала способи заспокоєння, і ванни і чаї, але це все мало короткотривалий ефект. Лише така кардинальна зміна у житті як похід в декрет дала мені можливість повернутися до свого попереднього стану. Думаю вам варто подумати що саме вас гнітить, чим у життя ви не задоволені і готувати себе до позитивних змін.
Відповідь: Нервовий стан Поговоріть з тим кому довіряєте. Дійсно довіряєте. Розкажіть що відбувається, що сталося 3 роки тому. Тільки чесно, без всяких там недоговорок. Складається враження що вас налякали і то дуже. Тому ви боїтесь звуків, шорохів і т.д. Включився захист організму і тому слух став чіткішим. А ще припиніть дивитись всякі фільми де хоч капелька страху.
Відповідь: Нервовий стан Чесно кажу, я постійно лякаюсь, коли хтось голосно говорить, чи іде фільм і там щось гупне постійно підпригую, мене все нервує страшенно, сьогодні наприклад причепилися до мене з дурними питанням я на них накричала щоб відчепились бо вже замахали одне і те саме на протязі 20 хвилин, от мене то роздратувало. Ну ще багато різного, мене голова постійно від того всього болить!.. Зорянівонька, meri5, dieSonne Дякую Вам! мені тяжко зараз згадати точно чому це так!!!!...але я точно знаю що коли я вдома в свого хлопця то зі мною все нормально, мені подобаєть йому зробити чай, допогти посуду помити ну таке!...мені це приємно, а от коли ми приходимо до мене і вдома сидять батьки там зразу все по іншому, мій тато з ним говорить і то з такими нервами, це звичайно не часто, але буває!!!!...він дратується (мій тато) напевно через те що я більше часу проводжу з хлопцем!...ну а мені з ним добре а вони не розуміють!!!....я хочу пересилитись з ним в квартиру і там жити, але нема як!!!!!....і бачимось ми щодня але від сили 2 години!!!...але цього мало!!!...більше всього того що мене дратує, мене постійно шарпають дома щось хочуть а я хочу посидіти почитати книжку в тиші але не виходить бо вони десь по хаті лазать роблять щось, кричать голосно, по телефону говорять так ніби їм по 100 років і вуха пліснявою заросли.... Halina дякую, можливо і дійсно в мене колись був перестрах!!!! Дякую Вам всім!!!!
Відповідь: Нервовий стан Miss Princess можливо Ваші батьки ревнують вас до вашого хлопця, і якщо ви в них єдина дитина вони бояться вас втратити (на їхню думку це станеться коли ви переїдете до хлопця жити) і самі нерозуміють що завдають вам шкоди своєю поведінкою. Пройде трошки часу батьки побачать, що ви щасливі і перестануть доводити вас своєю поведінкою до стресу.
Хочу поговорити Можете розбирати на шматочки, осуджувати і тикати носом скільки завгодно - не ображуся, навпаки буду вдячна за різні думки В тему з депресіями мені ще ранувато, але останнім часом копаюся, копаюся в своїй голові - дуже багато приходить випадкових відповідей збоку (ну знаєте, отак почуєш слово-два і починаєш потрохи розмотувати клубок) @Mansikat, майндфулнес я взяла на замітку Коротше, вирішила я що в мене реально серйозне таке і запущене емоційне вигорання В анамнезі : - згідно соціоніки я ENTP (інтуїтивно-логічний екстраверт). Це важливий пункт бо логіка для мене направду головніша за емоції, але з іншого боку я звикла що емоції і події завжди бурлили довкола мене і я від того кайфувала. Оно пишуть що https://www.16personalities.com/uk/osobystist-entpl А всьо - німа Не плачу, не радію, не дуже переживаю, іноді злюся, посміхаюся і язвлю як і раніше досить багато але швидше зі звички, без смаку... - останнім часом (точно більш як півроку) я - робот, не відчуваю практично ніяких емоцій, живу на автоматі і часто навіть те що мало би принести задоволення в підсумку просто відмічається галочкою (згрубша: хотіла морозиво - з"їла, галочка - краще не стало і навіть смаку не пам"ятаю). Оті галочки - певно, єдине що не дає скотитися зовсім в депресію (ура моїй любові до логіки ) бо створюється ілюзія що я щось роблю, що живу таки не в льодяній пустелі а начебто "приймаю участь" в зовнішньому житті. Ну бо вкус вкусом але фінансові проблеми добряче так тиснуть і не дають розслабитися і подуркувати... - ідей в мене все ще купа (я вже звикла що не всі доводжу до закінчення і загалом то мене не дуже гнітить), але останньо взагалі не маю ні часу ні натхнення для їх реалізації чи хоча б роздивляння, - а ще я вийшла на півставки (3 дні в тиждень) на додекретну роботу заради часткової фінансової стабільності але чим далі, тим більше розумію що вона забирає занадто багато часу (і мене не вистачає на моє захоплення стилістикою, дитину, хату і чоловіка) і не приносить мені стільки задоволення як хотілося б, але приносить кілька важливих гривень раз в місяць. Що з цим робити я ще до кінця для себе не вирішила (а може і вирішила десь в глибині душі але поки боюся тої думки). Я навіть до психотерапевта в гості навідалася разочок і зрозуміла що принаймі наразі мені не підходить таке я люблю швидше сама докопатися, зібрати зі шматочків, схопити випадкову ниточку і розмотати, викресати в шумній суперечці і загалом не люблю грати в ігри за чужими правилами, люблю видумувати свої (до прикладу під настрій сама часто уявляю собі всякі різні штуки типу як енергія виходить-заходить з рук\в голову чи щось в тому ж дусі але коли хтось інший каже мені "уяви як твоя образа виходить і сидить на кріслі" то мене трохи дратує) . Але зустріч з психотерапевтом однозначно наштовхнула на цікаві думки про те як було раніше і як стало. Тепер що хочу - бесплатний сеанс групової психотерапії накидайте книжок яких цікавих на тему або історій з власного життя як САМОТУЖКИ вдалося вибратися з чогось схожого. Ну або просто покритикуйте-поперемивайте кістки я точно не ображуся я люблю суперечки і обговорення бо часто в них народжується якщо не істина то точно знаходяться корисні думки для подальшого обдумування Наразі з власних думок: мені не вистачає свободи (простору, багато часу і простору для себе і творчості щоб прилаштувати колишній бурхливий потік спонтанних ідей і дурних затій), трошки впевненості в завтрашньому дні ... і ще чогось такого, сама не знаю чого Хоч останнім часом починаю вичленяти що однозначно приносить мені емоції і задоволення навіть в такому "замороженому" стані...
Ну якщо точно не образитесь, то напишу таке)))коротко і по суті... Вам потрібен грамотний коуч(покровитель, наставник), не психотерапевт. Який би спрямував вашу розфокусовану енергію в правильне русло. І хоч ви пишете, що якщо вам ніяк не вдається грати за своїми правилами, може варто спробувати грати за чужими або ж спільними, принаймні тимчасово.
як на мене в тебе криза віку.. переосмислення життя. бажання змінити . і страх. який це супроводжує.. пс. а ти не хоч звернутись до коуча? пс.2. написала і аж тоді побачила допис Домініки про коуча)
Я погано сприймаю авторитет інших людей (завжди маю бажання його хоч трохи піддати сумніву ), розумію що коуч не казатиме роби те то і те то, а швидше задаватиме питання. Але мені так не цікаво, я таки наразі хочу "сяма", хочу гри (бо власне цього не витачає останнім часом - колишньої легкості і азарту) і ще хочу компанії. Флешмоб який замутити чи що? Ну і грошей наразі шкода, ага. Бо то точно не дешево. І от кажуть що люди мало цінують те що їм дісталося безкоштовно. Я значно менше ціную те до чого "дійшла" не сама (не обов"язково на власних помилках, можна і на власних спостереженнях). Тому і нараз більш цікаво подивитися на статті, книги, послухати просто думки а не цілеспрямовано "вирішувати" проблему. Швидше не коуча не вистачає а шумної компанії абсолютно різних подруг я з Посиденьок в різний час для себе стііільки всього винесла, от після кожної форумівки собі якісь штуки в голові розставляю власне завдяки різноманітності і хаосу голосів. З форумівкою цього разу не склалося (форсмажор), тому віртуально тут послухаю Може бути. Старєю Криза однозначно. Але все ніяк не проаналізую і не зроблю для себе висновки до кінця, а та криза вже якось набридла, хочеться нарешті з неї кудись вийти (і дуже бажано зі зростанням, а не навпаки )
Я думаю Вас гнітить фінансова нестабільність. Я так розумію з дописів, Ви жінка у штанях. Тому приймаєте рішення, думаєте як жити завтра, чим годувати дитину, як відправити чоловіка на кращу роботу, як заробити на власне житло, як відкрити власну справу. І при тому Ви дуже творча, потребуєте вільного простору, спонтанності, купи вільного часу. Вам треба щось кардинально змінити. Або себе, або чоловіка (жартую). Пробуйте з чоловіком шукати хорошу роботу, думаю це б дуже позитивно вплинуло на Вас. Я маю схожий характер, все мені мало, хочеться емоцій, багато подій, інакше згасаю((( Головне пам'ятайте - завжди так не буде! Пропишіть собі з чоловіком конкретні цілі, і поетапні кроки як їх досягнути. Успіхів Вам, Ви молодець, бо якщо Вам не підходить сіре житт, отже воно таким не буде!
мій чоловік завжди каже- ежики кололись. плакали.но продолжали есть кактус. МИ всі постійно хочем змін, і хочем 100 відсоткової впевненості в позитивності змін, і звісно ніхто не хоче ризикувати. Якщо для Тебе авторитет тіки Ти, то маєш Сама посунути себе .. Ну і щоб щось отримати інколи треба від чогось відмовитись, на двох стільцях не всидиш, як то кажуть..
я мала на увазі не конче профтренера, а швидше тимчасового наставника, може навіть нового роботодавця чи партнера.
Трохи є (хоч я активно пробую зменшити останнім часом довжину тих штанів і стати хоча б жінкою в шортах - тобто борюся з бажанням контролювати і керувати ) Угу, я теж живу лише в русі (хай навіть хаотичному ). Підготовка і організація якихось подій, публічні виступи, спілкування з найрізноманітнішими людьми... тому То зараз "доб"є" мене остаточно . І так тепер страшенно хочеться простору, часу на творчість і свободи, ще одна дитина цьому точно не посприяє а дуже навіть навпаки на ближчих Н-років Нє то Ви щось не про мене Нервів якраз немає і зовсім не "ковбасить" (тим більше по ночах), навпаки емоцій ніяких майже теж немає - ні негативних, ні позитивних. Такий собі "режим очікування" Ну і то далеко не весняне загострення Хочу, але поки не впевнена з чого саме починати... Тому і шукаю, питаюся, придивляюся - раптом натраплю на цікаву думку
@Akina, хочеш думок зі сторони? Мої такі: - відчуваєш злість - то дуже добре, злість завжди вказує на те, які потреби в тебе незадоволені, тут можна розкопати глибоко, навіть із зовсім дрібничок на перший погляд; - кажеш, що логік - значить тобі треба найбільше працювати з думками (вглиб це глибинні переконання, правила життя), які можуть підтримувати нездорові стани. Не знаю, чому стосовно психотерапевта ти використовуєш "не хочу грати за чиїмись правилами, хочу за своїми", бо ж завдання психотерапевта дати тобі в руки знаряддя і показати як ним користуватися, глибока внутрішня робота і відкриття - лише за тобою, не думаю, що він би мав нав'язувати якісь готові висновки. Тобто, чому принципово для тебе відрізняються думки і поради, отримані від подруг на кухні, і від психотерапевта, мені не дуже зрозуміло. Точніше, є припущення в наступному пункті. Але я розумію, що насильно милим не будеш. - погане сприйняття авторитетів - маю підозру, що тут можна якраз докопатися до отих глибинних переконань (типу "я сама краще знаю, сама все зумію, сама справлюсь - обійдусь без допомоги, - не любите (не підтримуєте) - ну і не треба, я покажу, яка я здібна, класна, сильна - варта любові, ну, то моє припущення - тобі видніше.) Це те, що сформувалося в дитинстві, найглибший рівень - це стосунки з батьками, їх любов і прийняття, прив'язаність. Далі на то все нашаровується решта, це ніби схеми, "кредо", за якими ти обираєш як жити, виходячи із наявної бази з батьками. Надіслано від мого X9180, використовуючи Tapatalk
Віка, а може все простіше? хоча одночасно і складніше.... Ти йдеш (тікаєш під дією чужих, тобто не твоїх прописних істин) з дороги, котра твоя ( і ти знаєш, що можеш, але переконуєш себе, що не хочеш). і пробуєш прорубати інший шлях, тому і так важко. Це не є правильно, чи не правильно... Це просто буде інша дорога... А важко це тому, що .... ну- наприклад--- важко взути на праву ногу лівий мешт..важко! але ж не є неможливим.... і хто сказав, що правий на праву, а лівий на ліву? Ну і що, що так зручніше і логічніше ! Якщо зо 2 століття перконувати людей. що це нормально, то це і стане нормою... а все інше---"ненормою...
А як з чоловіком стосунки? Він справді не може забезпечити фінансово, але старається, чи не старається, бо йому ітак добре? Взагалі фінансова сторона дуже важлива, гроші стільки проблем вирішують, хоча не всі.
Я вже над тим працюю з часу одруження, допомогло віддати в Божі руки і помаленьку -помаленьку стаю жінкою в спідничці завдовжки в шорти наразі ну я ж ніколи не любила довгих спідниць Мені дуже допомагає розмова з духівником , він вміє мене вислухати і шторм моїх емоцій стає спокійним штилем, а духівник підсумовує розмову одним реченням і мене відпускає . Мені дуже пощастило з духівником, + чоловік також погодився, щоб він був духівником нашого подружжя та його особистим . Тому мені простіше з одного боку і складніше з іншого , бо в складній ситуації мені не вийде бути чемною доброю і пухнастою , бо ще береться погляд на ту ситуацію іншої особи --- дописи об"єднано, Mar 1, 2017 --- Колись одна монахиня пояснила мені, чому люди уникають відвідин психотерапевта , коли самі не можуть справитися з певними проблемами та труднощами... Тому що найважче в нашому житті прийняти правду про себе = прийняти себе саму ....Ну і тоді потрібно працювати над собою в поті чола, щоб досягти бажаних змін
Це нормальна ситуація , коли ти є дружиною і мамою .... Мені також..... Але водночас я маю щось набагато цінніше- коханого чоловіка і малечу, яку обожнюю !!! Тому за все платимо свою ціну - за любов- свобода і брак часу .... за творчість і свободу- самотність ..... Мені ще себе також допоміг пізнати тренінг jumstart, тепер я знаю, що в моїй ініціативній голівоньці може бути 1000 і 1 ідея, які необов"язково втілювати , достатньо , щоб хтось їх почув, троха підкинув збоку тверезих думок і Якось так ....Хотіла щиро тебе підтримати , але в мене зараз такий період токсикозно-гормональний, то не знаю ,чи хоч одна мудра думка тут написаласі .....