Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? напишу з власного досвіду: теж з чоловіком вважали що для дітей ще зарано: потрібно спочатку для себе пожити, робота, благоустрій дому і таке інше, а потім уже й дітьми займатися. Врешті - решт, ніби -то є все, а дітей мати не можемо, так доля розпорядилася: лікарі, лікарні, операції, вже і на ЕКЗ їздили. Ми розміняли 40 десяток, а далі що? Дітей мати чи не мати кожне подружжя вирішує самостійно, але коли ви захочете, дивіться щоб не було запізно і ви потім жалкували за згаяним часом.
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? В нашй сімї аналогічно, тільки пити треба батькам по-черзі А якщо серйозно, то наявність дітей зовсім не заважає жити в своє задоволення. Ну звичайно не пєш, коли годуєш але не можу пригадати, щоб чимось сильно себе обмежували через дитя. Чи наявність дитини заважала жити в своє задоволення. Ну на забави стали ходити менеше, зате набагато більше подорожували, гуляли на дворі і проводили час усі разом. А з появою дитини я тільки зрозуміла, що таке ЩАСТЯ!!! І що таке абсолютна любов - що таке любити незважаючи ні на що і просто за те, що воно Є! І ще собі пригадала як одного разу залишили дитину бабусі , втішились що нарешті самі..., а зранку встали і така хандра напала, що немає тих маленьких тепленьких долоньок, які зранку нас обіймають за шию, переглянулись і поїхали забирати доцю
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Ви визначіться чи ВЗАГАЛІ не хочете , чи наразі не хочете - це для вас важливо. Ми з чоловіком разом 8 років, розписалися майже рік тому, неважливий аспект для мене. але важливий для нього, так от з цих 8 років перші 5 ми розуміли, що в той момент не хотіли дітей, і це нормально, наразі ми належемо до плануючих. і це чудово, що наш емоційний стан, наші внутрішні бажання перебувають у гармонії з нашим розумінням відповідальності та готовністю до цієї відповідальності
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? у моєї мами на роботі є жіночка, вона, її чоловік-алкоголік, її 16-річний син, її дочка, чоловік дочки, 2 дітей дочки живуть в 1-но кімнатній квартирі! 6 людей! надії на окреме житло немає, але Бог послав тих діток і отак вони живуть...
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? маю також кількох знайомих із схожою ситуацією, спочатку - не хотіли, потім - не могли. Важко в такій ситауції щось казати, бо шкода людей, які не зможуть відчути щастя батьківства. Я притримувалася думки, що поки ми молоді і здорові, то треба народжувати і виховувати діток, а потім будемо гуляти в своє задоволення. Зараз мені 25, я маю двоє діток і є щасливою, бо мені в тролейбусах закидують "17-ти річна мамаша" в маршрутці можуть сказати "не плати, купиш собі морозиво".Одним словом, я вела це до того, що на Заході, та й в нас зараз поширеним стає явище пізнього т.з "свідомого (усвідомленого) батьківства" воно передбачає спочатку освіта-кар"єра, тоді сім"я-власне задоволення, а потім діти "на закуску". Я не належу до прихильників такої моделі, бо з багатьох точок зору і медичної (коли здоров"я вже не дозволить, тай генетичні мутації різні відбуваються) психологічної для дитини (мати йдучи в школу 40-45-ти річних маму та тата, коли в інших вже бабусі такі трохи давитиме на голову) соціальної (коли всі навколо вже ростять діток а на вас тільки й споглядають, тисне як не як на голову) це не добре. Мені більше підходить модель - освіта-сім"я-діти-задоволення. А потім, ще й внучатами можна потішитися. Звичайно, це вибір кожної пари індивідуально, і якщо сім"я живе рік-два у своє задоволення, то це не біда, але коли починають говорити про різні відмазки типу квартири нема, нема кому допомогти, то це просто не бажання мати дітей (повірте знаю, бо диплом писала на цю тему). В нас ні житла свого нема, живемо в орендованій квартирі, ні бавити дуже нема кому, свекруха ще на роботі, моя мама - в іншому місті, але я ніколи про це не думала, я просто знала що я можу розраховувати на їхню підтримку в разі потреби, а так, ми собі організували своє життя, так як хотіли. Тому всім хто думає та вагається більш ніж 8-10 років (окрім тих, що мають проблеми із здоров"ям), хочу сказати, що вам, просто треба визнати, що ви не бачите себе в ролі батьків і на підсвідомому рівні боїтеся цього - такі собі дорослі діти, самі хочуть себе бавити
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Це справді так. На підсвідомості тоді людина не просто боїться , а й не хоче змінити своє життя.От і шукає тисячу виправдань. А щодо моделі-освіта-життя-діти -задоволення,то треба давати собі відповідь і у тому, що саме вона притаманна традиційно нашому менталітету .Маю коліжанку,яка до 28 років народила 3 діточок ( без бабусь-дідусів і будь-якої сторонньої допомоги),щоб після 30-років ще пожити і для себе. А я собі реально тепер даю "відповідь", що якби під свою тридцятку таки не наважилася народити, мабуть потім це стало би ще тяжче: кар єра, зустрічі з друзями,відпочинок...Егоїзм одним словом.
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Кожен вправі сам вирішувати подібні питання. Можу поділитись власним досвідом. Дітей я не любила, не звертала на них уваги і не те, щоб не хотіла, але думала: буде - добре, не буде - теж добре. І коли мені вже було 33 і я вирішила, що мабуть не судилось, я завагітніла... Тепер я дітей обожнюю, всіх (симпатичних ), і не розумію, як я раніше могла не хотітити такого щастя! Вирішувати тільки Вам: можете чекати, поки з"явиться бажання, але тут можна і спізнитись, а можете понадіятись на те, що батьківські почуття прокинуться з появою малятка, але можуть і не прокинутись (хоча навряд ), ризик і вибір завжди нас супроводжують. Бажаю прийняти вірне рішення!
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? В мене є такий знайомий, котрий колись дітей, на мій, погляд, просто "не переносив", коли до нього в кабінет зайшла була колись 5-річна донька співробітниці, його, пам"ятаю, аж перекосило, і він видав щось типу: "Заберіть це звідси!" Тоді йому було років 25. Зараз 38, і він..... просто шалений батько 5-річної донечки!!!!! Батько, який обожнює свою малу, знає все про кожен зубчик, коли який виліз, кожний крок, кожне слово і т.п. Але найцікавіше - він чудово відноситься і до всіх інших діток!! Видно тоді було ще не час))
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Буває, що батьки вкладають всю душу в дитину, а дитя виростає і стає злодієм, або наркоманом, або вбивцею... і батьки несуть цей хрест все своє життя, викупляють з тюрем,лікують, годують, страждають, але все прощають, бо всеодно люблять свою кровиночку і нікому не дано виміряти силу тої любові-тої, заради якої батьки йдуть на любі жертви, тої, що іноді штовхає їх самих на страшні злочини...
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? даруйте за офтоп, але вставлю своїх 5 копійок. А треба не душу в дитину вкладати, а розуму навчати і тоді не буде проблем, бо ті що "душу вкладають" на справді балують і вирощують собі тиранів і егоїстів, через яких потім суспільство і страждає. Тут виховання потрібно розуміти як процес навчання життю а не процес балування, пестощів, задаровування подарунками і т.д. Батьки, у яких росте майбутній злочинець, можуть ці риси прослідкувати вже в ранньому дитинстві, якщо їх присікти, то вони не пустять коріння. Злочинність і наркоманію провокує в першу чергу середовище, воно може бути як сім"я так і друзі дитини на вулиці. Але люблячі батьки та ті які насправді переймаються майбутнім свої дітей, зможуть вчасно помітити погану компанію і ізолювати дитину від неї в разі потреби.
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Під словами "вкладають душу" я мала на увазі духовне виховання, а не пестощі чи подарунки. Невже Ви думаєте що батьки цього не роблять??? Батьки стільки хочуть розказати молодим, хочуть переконати їх не дорослішати так швидко, але вони їх не слухають.Батьки розповідають, пояснюють,що у поступків завжди є наслідки, але діти не звертають уваги. Їм і в голову не приходить, що світ- небезпечне місце і батьки підуть на все, аби вберегти їх. Абсолютно на все!
Відповідь: А діти - це обов'язково чи як? Я їх любила і люблю "як таких" Але ніколи в мене не було тяги робити всім діткам уті-тюті і решту сюсюкань.А щоб бути вихователькою в садку чи в школі, то я би певно застрілилась А свої діти, то вже зовсім інше кіно...часом так хочеться потиснути малу дупу, що аж зуби зводить
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини ...ну бачите, життя нам дається лише раз, і кожна людина є особистістю і вправі вирішувати сама як їй його прожити, готова вона взяти на себе відповідальність за маленьке диво, або й два і три, чи ні. Краще вже так, ніж народити, а потім жаліти себе, що ненажилась, недопобачила, недовідчула, ще й звинувачувати в цьому дитину. Таке ж буває на кожному кроці! Потім виростають діти які не можуть знайти спільну мову з батьками, і от вам поламана сім"я, ато і декілька сімей....
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Добре, якщо не можуть спільної мови лише з батьками знайти, буває і гірше. Наприклад в мне товаришка вже 31 рік і вона взагалі себе зайвою почуває на цьому світі. В кожній жінці віком її мами, вона шукає товарику, мамине плече, щоб просто поговорити, щоб її вислухали. А її батька з самого її народження абсолютно не цівляться її життям. Максимум що вони можуть їй сказати : це ти така груба, на тебе противно дивитися, або в тебе жах як неприбрано-ти неряха. Вона звикла з цим жити і ігнорує, але особистого життя собі влаштувати неможе. Таке враження, що вона зупинилася в дитячі роки і не може рухатись далі. от це проблема.
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Я вибачаюсь, але тоді немає змісту народжувати. З таким підходом до життя краще все життя собою й любуватись. А що тоді буде, коли прийде старість...........Тоді, мабуть, найбільше хочеться якоїсь моральної насамперед підтримки від дітей та внуків. В мене бабця довгий час не хотіла батькам допомагати нас з братом бавити, бо жиля "для себе". А вже коли народився мій старший, то вона якби могла, то мабуть, ходила б за ним по слідах.
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Не у всіх вагітність є плановою. Бувають різні ситуації в житті. Так сталося. Майбутня мама все таки зробила вибір в користь дитини. Проте все життя потім звинувачує її у своїй поламанній долі. І деколи навіть не напряму, але вчинками і натяками дає це зрозуміти. Такі історії в наш час не рідкість.
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини Тоді я просто, мабуть, не розумію. Для чого народжувати дитя, щоб потім на кожному кроці дорікати йому???.......... Ну який тут може бути вибір в користь малечі? Особисто я не хотіла б на місці тієї дитини бути.
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини абсолютно погоджуюсь з Prutylyatko. для чого тоді таким людям діти?якщо вони переживають,що ненажились,ненабачились...(получається тоді самолюби,чи як?) та й в чому жаліти себе???чи,як в тебе є дитина,то ти вже нічого не побачиш,не подорожуєш,не працюєш?і дитина для тебе,як тягар? якщо батьки прийняли рішення народжувати дитику,(то це тільки ненормальні батьки можуть їй казати,чи наіть натякати,що он бачиш.ти мені життя спортила..._то це проблема в таких батьках,а не в їхньму віці,статусі,чи будь в чому...
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини А хто ж би хотів? На жаль права вибору ми не маємо...І батьків не обираємо. не уявляєте, скільки навколо ненормальних сімей, які навіть самі про це не здогадуються...
Відповідь: Найкращий вік для народження дитини в житті бувають різні ситуації,дитина з дитбудинку,чи та,котра росла без батьків,може бути чудовою людиною. а дитина з благополучних сімей,може вирости....нелюдом. шкода,що так стається,і є такі мами...та тоді вже краще цю дитинку віддати в дитбудинок,ніж зганяти все життя на неї зло...а в майбутньому життя покаже!!!
