Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

Школу я закінчила звичайну, шість років назад.
Вчителі були різні. Одні - дуже хороші, котрі ішли на урок підготовленими, гарно пояснювали, інші - не готувалися, читали (і то добре, якщо читали) з конспекта нам щось монотонним голосом, ще в деяких ми просто сиділи і добре, якщо просто говорили про все, що хочеш, тільки не по темі уроку.
Паралель наша була, м*яко кажучи, "складною". Відсотків 80 дітей були із складних сімей, сімей заробітчан (де виховували їх бабуся, дідусь або взагалі старші брати-сестри), або просто належали до "хуліганської" чи "крутої" частини. На тих уроках, де вчитель не міг втримати дисципліни (32 дітей - це не так вже і просто) добре "гаркнувши", зазвичай творився "творчий безлад". От до прикладу: була у нас вчителька зарубіжної літератури. Її в нас не дуже любили - причини назвати складно, то якось переходило з року в рік - попередні класи розказували про неї всяке, і відповідно ми приходили "підготовленими". Вона ніколи не могла дати собі ради, і якщо в середніх класах в неї просто був шум на уроках, то в класі 10-11 почалося тааааке. Її в очі матюкали діти. І тільки за те, що коли вона задавала питання, а учень був неготовим до уроку, ставила погану оцінку. Її перекривляли, знущалися як і хто хотів. Чому дирекція школи не впливала? Можу і це пояснити. Бо конкретно в нашому класі вчилися і "крутелики", котрі все це "замазували". Я не кажуЮ що тут винні тільки діти, десь і вона в чомусь допустила помилку, що дозволила таке ставлення до себе, і нічого не змогла змінити.
Я любила вчитися. До 7 класу. Потім я школу зненавиділа. З багатьох причин. Але вчитися продовжувала - золота медаль і тому подібне... Я була одна з небагатьох, хто взагалі вчився. Тоді не було зовнішньої сертифікації, оцінки в атестаті купувалися, "місце" у вузі теж.
Тепер хотіла б зупинитися на ролі вчителя. Можна звинувачувати вчителя в тому, що дитина не знає теорем чи правил. Але тут ситуація двозначна. Одна сторона медалі така: зарплата вчителя - то копійки. Направду (я це знаю, бо моя мама вчитель). Підготовка - складна (готуєш же матеріал не на один потік, а на кілька - а програма 5, 7 і 11 класів відрізняється, якщо говорити тим більше за предмети гуманітарні). Клас - великий, і працювати окремо з кожною дитиною просто неможливо за тих 45 хвилин уроку. Атестації вчителів кожних 5 років... Я не буду говорити за недобросовісних вчителів, я скажу за тих, хто дійсно працює на прикладі мами. Кожного дня вона витрачає по кілька годин на підготовку уроків. Вона розробляє різні цікаві завдання, ілюстрації (в цьому колись брала участь і я) і т.п. Коли приходить час атестації вона цілий рік працює ще більше (ви б знали, які там вимоги..), і все одно, щоб отримати підтвердження вона мусить заплатити (себто дати хабар). Бо не дадуть їй підтвердження категорії "старшого вчителя (якщо не помиляюсь з назвою).
А що ж діти? З власного досвіду, і з досвіду мами (зараз вона викладає в 5 і в 9 класах) дозволю собі написати: дуже багато батьків взагалі не займаються дітьми. Вони вважають, що головне - забезпечити дитину матеріально. Деякі батьки чомусь вважають, що це обов*язок тільки вчителя - вчити і виховувати. Але ж тут потрібна праця з обидвох сторін... В середовищі дітей щось знати, вчитися - це смішно. І над дітьми, котрі вчаться - сміються і тикають пальцями (я говорю за звичайну середню школу, а не про спеціалізовані ліцеї). І ці діти приходять в школу не вчитися. На жаль, не кожен вчитель може втримати порядок на уроці чи зацікавити цих дітей своїм предметом. А деколи, певно вже і не хоче.. Знаю, якою морально виснаженою приходить моя мама з уроків. Ні, дисципліну вона вміє тримати і без крику. І її слухають, навіть ті, хто нічого не читає (вона викладає літературу). Але вона хоче не просто приходити і сама розказувати все, вона хоче дискусії, хоче отримувати взаємну віддачу..
Завжди є дві сторони медалі: батьки бачать ситуацію в одному світлі, вчителі - в іншому, а діти ще по-своєму. А проблема полягає в самій системі. І я не маю на увазі тільки систему освіти... Щоб щось змінити, потрібно багато часу. Потрібно підняти зарплату вчителям, потрібно дати їм більше свободи у викладанні, не завантажувати їх "бюрократичними записочками" (знали б ви, скільки всіляких дурних паперів вчителі мусять писати, замість того, щоб займатися безпосередньо викладацькою роботою). Потрібно краще фінансування шкіл, скорочення кількості учнів у класах, влаштування "конкурсу" на старші класи (бо ідуть в старшу школу, щоб потім поступити у вуз. А я не розумію - для чого? Чому у нас вища освіта - обов*язкова, "для галочки". Як так - не мати вищої освіти???). І ще багато, багато яких змін (в тому числі "винищення" хабарництва як явища (надіюсь, я до цього доживу..)
І в світлі цього всього - домашнє навчання видається непоганою альтернативою.. Єдине, що тут теж є свої але: батьки мають бути впевнені, що вони нададуть дитині ВСЮ необхідну допомогу у навчанні: або репетитори (а це вже фінансове питання), або самі зможуть навчати (тут проблема в кількості предметів, в тому, чи зможуть батьки навчити ту дитину самі, чи вистачить у них знань, вмінь і педагогічного підходу). Про адаптування у соціумі говорити не буду - зрештою, є і "позанавчальний час".
Домашня освіта має право на існування. Єдине, я не певна, що в нашій країні її "використовуватимуть" правильно. Не впевнена, що ми "готові" до цього.
Але тут інкаше, як практичною спробою результату не побачиш.

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

я не думаю що ДН призведе до якось безладу
воно відбувається у формі екстернату, лише умови можуть бути трохи змінені

зараз екстернат існує, так само як індив. форма навчання
але ж нема безладу. чого ж він має бути? та все нормально буде

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

Жила я на квартирі, то дочку хазяйки взяли вчителькою тільки після того як занесла хабар. Дівчина мала червоний диплом. Який педагог з неї не знаю, але хабар дорівнював її майбутній зарплаті за 6 міс.

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

2002 рік (здається).

А сенс в хабарництві - спеціаліста таки не було, але задурно нікого брати не хотіли (вона перед тим в ту ж школу пробувала влаштуватись без грошей).

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

Лілю, насправді і у селах, і в містах картина з педколективами однакова: 60-70% - пенсіонери, яким до 600 грн.пенсії дуже не зашкодить нещасних 900 грн. зарплатні, і вони тримаються до останнього інфаркту за своє місце (вибачте за чорний гумор). 20% - діти-внуки тих, хто тримається за місце. І щастя, якщо на 10% припадає кілька ВЧИТЕЛІВ. Тому хабарі до школи - справа справді звична (також знаю кілька випадків) - і це все аргументується так: "за кілька місяців відіб ю у батьків" (фраза новоспеченої вчительки). Чи не варто хоча б спробувати ЦЕ ВСЕ змінити, а не втікати до домашньої системи?

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

чогось в мене цитування не працює, чекала-чекала - не працює і все

питання від Лілі:

я про всіх не можу сказати, бо не знаю, то скажу лише про нас з чоловіком
бо хочеться дитині дати:
- більше свободи (замість жорсткого графіку і щоденного обов’язку)
- більше знань (бо інд. чи майже інд. шкільну програму можна пройти швидше і ще інше вивчити-попрактикувати)
- більше різноманітного спілкування (тобто не щодня в одну і ту ж школу, а в кілька місць - по своїх дитячих справах або з батьками по їх справах грубо кажучи)
-дати побачити реальне життя коло батьків (ми ж працюємо на себе, а дитина коло нас), замість того щоб щодня один і той же колектив, мати одні і ті ж справи
- зберегти здоров’я, бо школа таки забирає (постійні стреси, зір, опорно-руховий апарат, мала фізична активність тощо)
- більше часу проводити з власною дитиною (дітьми), а не лише ввечері збиратися в хаті всім, щоб переночувати
ну і т.п. і т.д.

ой, я тепер в темах на ДП не орієнтуюся, так що не можу сказати

 

Відповідь: Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

я ото, прочитавши вас до цього допису, думаю собі -
а в чому проблема?
есктернат у нас існує. то вчіть дитину, а потім здавайте всі необхідні іспити чи що там, якщо вам школа не подобається. та і школи різні, з різним підходом до дітей бувають.

я на вас особисто не нападаю, я просто для себе намагаюся уяснити (моя дитина в школу через півтора-два роки мала б піти), для мене це питання актуальне, навіть дуже.

все-таки, я думаю, що аргументи на захист ДН потрібні сильніші.

-

- також може означати більше вседозволеності і більше негативних наслідків цієї свободи. розмите дуже поняття

-

- не факт, до того ж ніхто не забороняє здобувати знання поза шкільною програмою, якщо є бажання і свідоме ставлення батьків

-

- не розумію цього аргументу. дитина, яка ходить в школу, не обов"язково решта часу в клітці сидить. навіть навпаки.

-

- тут я взагалі заплуталася - це що - дитину з собою на роботу тягати? у нас суспільство не сприяє цьому, попри все інше . та й робота у кожного інша. та й працювати батькам потрібно, а не одночасно дитину пильнувати.

-

- забирати-то забирає, але домашня ізоляція дитини - це теж не вихід. і ще - тут планується дитину всюди залучати до своїх справ - тобто все одно дуже схожі ризики для здоров"я.

-

- тоді мамі, а то і татові взагалі потрібно перестати працювати, а тільки дитиною займатися.
я б займалася, чесно, тим більше, що я - за освітою в т.ч. і педагог. якби я більше нічим в житті не переймалася. а це неможливо просто!

коротше, треба повністю відмовитися від себе, свого життя, вдосконалення своєї особистості і займатися виключно освітою дитини.
ще один дуже важливий для мене аргумент проти - кожна справа повинна виконуватися професіоналом. дитину повинен вчити відповідний фахівець. чи тепер кожній мамі педагогічні ази освоювати? я маю на увазі не основи виховання взагалі, а конкретні методики подачі інфи і т.п. чи ви вважаєте, що це не має значення?
до того ж потрібні спеціальні посібники, а це додаткові ускладнення, знову-таки

я бачу реальне втілення ДН так - я - мама і в мене троє-четверо дітей, і я займаюся тільки ними. не переймаюся, де ми живемо, що ми їмо, у що одягнені, що читаємо, чим малюємо-пишемо і т.п.
а якщо я пересічний громадянин України, жінка - я працюю, то про що мова? це при тому, що я надаю величезного значення освіті своєї дитини, мені не байдужа жодна деталь і т.д.
парадокс, коротше