Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Але ж у нас тема "як ви відчули, що хочете стати мамою". От і я про те ж Янька у нас плановано-непланована Я собі по поличках розклала: ось я вийшла заміж, закінчу університет, здам держіспити, захищу диплом, відпочину з місяць, а потім ми зачнемо дитинку. Ага, як же! Хочеш розсмішити Бога - повідом Його про свої плани Отже, склала я держіспити. Захистила диплом (це було 5 червня), а 10 червня у моїх батьків було срібне весілля. Запросили нас з чоловіком. Пам"ятаю, що на гаряче подавали котлети з картоплею і тоненько на скибочки порізані помідори. А пили, зокрема, і квас. Зранку після того встаю - люди добрі! Нудить, голова паморочиться, про котлети і квас не можу навіть згадувати, всі звичні запахи стали якимись незвичними, від звичної їжі аж верне, на шию тисне, живіт болить. І місячних щось довго немає... Думаю, то "відходняк" після іспитів і захисту диплома, організм пережив сильний стрес, і тому то так. В магазини ходити не можу - нудить від одного вигляду звичних продуктів. А воно і на другий день так, і на третій... Пішла до терапевта, терапевт послала до гастроентеролога (болів живіт) і до ендокринолога (ніби шнурком шию обв"язали), запідозрили зоб, я і УЗД шиї зробила - ні, все добре... А мама питає: а ти не вагітна часом? Ану марш до гінеколога! Прийшла і кажу: подивіться мене, щось місячні затримуються. Гінеколог подивилася і каже: є, є вагітність, вже півтора місяця, як є. Трах-бабах! Поставили перед фактом. Сходила на УЗД - точно, вагітність. А погане самопочуття - токсикоз вагітних. Отже, Янька сама вирішила, коли їй зачатися От виросте, буду їй розповідати, як ми разом ДЕК здавали і диплом захищали (разом - тобто я здаю, а Янька в животику собі сидить)
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А я теж останні пів року все більше хочу малявочку!ще трошки...)
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А хто сказав, що Лулу треба у чомусь переконувати. Якщо людина чогось свідомо не хоче чи уникає, нащо їй це нав"язувати.А Лулу особисто хочу сказати те, що вже дехто тут згадував: не хочете дітей -то і не треба їх заводити, тільки тому, що хтось там вам каже, що вже пора, чи ще щось в тому стилі. До цього треба прийти. Дитиною треба марити. А як ви не те, що нею не марите, а вона в вас викликає купу неприємних асоціацій з обов"язком, неприємними запахами ітд (даруйте, що не цитую дослівно), то про що може бути мова? А всі потім дивуються, звідки стільки діток в сиротинцях (я не кажу конкретно про вас), чи чому "матері" залишають дітей в смітниках чи в унітазах. Я б таких "матерів" стріляла би. Це загальні розмірковування, і прошу не сприймати особисто.Так що краще наразі не давати життя маленькій людині, якщо не відчуваєте такої протреби. Дійсно живіть для себе, повноцінно висипайтесь, ходіть куди вам хочеться і робіть те, що вам хочеться. Я стала мамою в 25, а морально була готова вже десь роки 2 перед тим. Дуже боялась, що раптом не зможу мати дітей.Дехто деколи так тягне, тягне, бо зараз мовляв -кар"єра, і для себе тре пожити, а потім коли вже хоче - то виясняється, що і не може мати дітей Я от зараз сиджу пишу, а мене ззаду обнімають теплі рученята, і я ні на що це не поміняю.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Яська Березнева В мене були такі ж самі плани, як і у вас. щоправда вийшла заміж я після другого курсу в липні, а в вересні вже взнала, що вагітна. Я дуже надумала худати і почала качати прес, памятаю, мене так зловив низом живіт, що конала цілий день, але вкололася ношпою, та й пішли на озеро з чоловіком і його дрязями на катамарани, ще накрутилася тих педалів, то на вечір взагалі здихала. На дугий день пішла на узд, думала, що в мене знов запалення нирок, ага, сказали, що скоріш за все позаматкова вагітність. Пішла до гінеколога, вона мене оглянула і взагалі заявили, чого я до неї припхалася, що це в мене апендицит!!!! Через 2 тижні пішла знов на УЗД, вже нарешті сказали, що вагітна, бо ті 2 тижні я собі ніяк не могла дати раду, боялась, щоб не була позаматкова.... Отакі-то в нас лікарі!!!!!!
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Ви уважно мій допис почитайте. Не йдеться про переконання Лулу, а насамперед про ПРАВО ЛУЛУ мати таку думку.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? В мене навпаки було: коли прийшла з апендицитом (35-36 тиждень вагітності), вони мене на збереження хотіли відправити Казали, що то води в мене відходять.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А нащо я маю переконувати Лулу, що вона ХОЧЕ народити? Людина до цього має сама прийти. Не думаю, що колись хтось міг переконати жінку народити БАЖАНУ дитину, якщо вона того не хотіла. Народити-діло нехитре, але чи буде жінка любити цю дитину-це вже інше питання. Взагалі природою жінці дано материнський інстинкт, який раніше був безумовним, але наша цивілізація, наші намагання здаватися не такими, якими ми є...це все поволі вбиває наші природні інстинкти.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? а хто казав про те що її треба переконувати? йшлося про те, що не потрібно засуджувати думку Лулу і писати негативні дописи, а більш доцільним написати позитивний допис, який би міг би їй навіть допомогти. не перекручуйте слова.
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Цілком згідна з вище написаним..Не потрібно переконувати, це почуття і бажання має прийти само по собі, я от відверто можу сказати в мене це почуття не прийшло, вважаю себе як би це банально не звучало за малою до виховання дитини, маю інші погляди на це все і своє бачення, хочу щоб моя дитина була бажаною і я більш-менш сама стояла на ногах..ну неготова я нести відповідальність ще за цей дар природи і вважаю, що в цьому поганого нічого немає, я принаймі чесна перед собою. Чи допоможуть мені якісь переконання зараз я не впевнена, хтось може написати з роками важче завагітніти, наводити статистику і кричати що в 24 вже треба і негайно заводити дітей, але я всерівно це все проігнорую, тому що нема почуття бажання і почуття відповідальності за цю дитину..а це для мене є приорітетніше..
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Синульку ми також планували і непланували одночасно Перед вагітністю, щось на мене найшло, почала цікавитись дітьми, заходила на сайти для мамусь, читала літературу...Захотілось дитинки, але з іншого боку подумала, що ще не час, аспірантуру закінчити, а потім ще щось...Одним словом, поїздка на Україну і все вирішила :xaxa: Повернулись до Польщі і я взнала, що вагітна....Тепер ми сміємось, що синочок наш '' made in Ukraine'' :naci: :xaxa:
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Обожнюю дточок, і хотіла стати мамою вже давно-давним ...от тільки ми чекали на найкращого в світі татка, а вже як його знайшли, то виявилось, що і він хоче лялю...але шукає маму А якщо серйозно, то ніколи ні роботу , ні навчання не вважала перешкодою. Якщо сильно захотіти, то можна встигнути все. І знаєте, тепер навіть трошки заздрю знайомим, які народили на 3 курсі...Планували так. що народжували влітку, потім семестр вільного відвідування....а тепер і сім"я, і робота без відриву на декрети. Правда, там чоловік був такий відповідальний , що привозив малу на ГВ ...мамуні якраз на перерву виходило
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Дівчата.. Ми теж не планували дитинку, а планували поїхати влітку на відпочинок і на роботі я теж була не замінимою. але коли я завагітніла - то все відійшло на задній план.. Коли ви відчуєте, як воно, маленьке беззахисне ворушиться в вашому животику, коли ви побачите його очка після закінчення пологів, почуєте його плач - повірте.. нема нічого в житті важливішого.. Я два роки просиділа в декреті, тепер успішно повернулася на роботу - батьків в мене нема, то ж я все роболю сама - ранов стаю, варю кашку, збираю маленьку в садочок веду її туди і потім біжу на роботу.. Переступивши поріг кабінету - відчуваю себе бігуном на марафонській дистанції.. Але з якою радістю я біжу ввечері з роботи, бо знаю, що там в групі сидить моє маленьке сонечко, я чекає на мене.. на мене і ні не на кого іншого.. В мене є ради кого жити... І коли моя дівчинка мене обнімає - ніщо для мене немає значення .. Ніщо.. Ні моя житлова проблема (живемо з сетрою в одній квартирі і з сімями) ні проблеми на роботі.. ніщо не має значення.. Важливо що моє сонечко здорове і є біля мене.. І ще. подивіться на своїх знайомих які не мають дітей.. Так, коли інші мами сиділи в поліклініці - вони були на курорті, коли ви годували грудьми і сиділи над сціджуванням - вони були в ресторані з колегами по роботі.. Тоді вони були всім.. а потім..Потім вони все одно залишаються самотніми.. І зникають колеги по роботі.. і подруги, здавалось б вічні, теж зникають.. і родичі.... І настає глибока самотність.. І не дай Боже переживати комусь оцю самотність
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Рибонька, Ви просто героїня! Молодець! Дай Вам Боже всіляких благ, і щоб дитинка буда здоровою!!!
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Ні. ні .. я зовсім не героїня, просто я мама..І все.. І оскільки я росла сиротою, то зараз своїй дитині я намагаюся дати все те, чого не отримала в свій час..
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Ви молодець. Для дитинки потрібні і мама і тато. Вашій дитинці повезло, що в неї така добра мамуся.......
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? А в нас наша дитинка дуже ретельно планована . Ми собі з чоловіком так подумали що було б непогано завагітніти перед весною, аби всю весну і літо свіжі овочі-фрукти поїсти, поїхати десь на відпочинок, не ризикувати з епідеміями грипу які переважно зимою бувають, і тесь так в листопаді щоб народити. Але не зважаючи на плани ми почали працювати над дитинкою трохи скорше ніж планувалося :shy: але десь місяці 4 нічого не виходило. Кожного разу я так чекала що вже не буде місячних, а вони знов і знов з'являлися. А ще й до того маю коліжанку яка вже 4 роки ніяк не може завагітніти і вже в голову лізли нездорові думки, що може в мене теж якась проблема з цим. А потім в березні, в нас був дуже клопіткий місяць, ми то терміново продавали стару машину потім ще більш терміново брали нову машину. І якось в тих хлопотах з вибиранням, оформленням і ейфорії від нового авто, я не дуже вже звертала увагу що щось немає місячних. Першим звернув на це увагу чоловік :xaxa: і був одразу впевнений що в нас все вдалось. А я..... а я боялась в це повірити і все чекала що буде облом. Але облом не наступав І от пам'ятаю він пішов зранку з собакою гуляти і мене залишим на самоті з тестом :ninja:..... в мене аж руки тряслись коли я його робила і коли отих пару хвилин чекала на смужечки. Ну а потім 2 смужечки були такі яскраві що помилитись було неможливо :radist: І коли він тільки зайшов у квартирі по моему сяючому вигляду вже все було ясно, та й він вже мені здається ще до тесту вже був впевнений на 100%. А тут вже почались цьомання, обнімання і поздоровляння. А ще пам'ятаю він нашу собаку за вухом почухав і каже до неї: " ну що, рижа, готуйся......будеш тіткою :xaxa:" Потім я десь тиждень ще ходила як заворожена.... звикалася з тим що я вже не сама.:rolleyes:
Відповідь: як ви відчули що хочете стати мамою? Ви точнісінько описали мене... Ви праві не дай Боже пережити оцю самотність.... тепер коли я читаю дописи мам, які народили чи очікують народження дитинки, сльози мене заливають, адже так хочеться сімї, дітей...
