Дитина не їсть або перебирає їжею. Що робити?

Так, це таки особливість цього віку. В багатьох дітей спостерігається харчова неофобія -- боязнь нових продуктів, небажання пробувати нове. Пояснюється тим, що дитина достатньо "доросла", починає відходити від мами і може сама собі знаходити "їжу". Аби маля не наїлось чогось потенційно отруйного, нового і невідомого, природа придумала захист. Це проходить з часом. В будь-якому випадку, варто і далі пропонувати продукти, але не наполягати, не заставляти (актуально в будь-якому віці ) просто нагадую). Якщо круг продуктів звузився, але дитина їсть хоч одну кашу, пару фруктів-овочів, має улюблене м"ясо -- цього достатньо, швидше за все. Згодом знову стане цікаво пробувати усе, і раціон знову розшириться ))

 

Юра топче все, що ми їмо. єдине кидається їжею і випльовує собакам пожовану. і почав їсти пальцями.

 

Моїй 1,11 майже, їсть фактично все і постійно. Наприклад, снідає кашею з ягодами, потім «допомагає» доїдати чоловікову порцію, ну і далі просить ще частину мого сніданку (я снідаю пізніше і в 99% випадках це домашній сир зараз). Добре, що порцію старшого сина не хоче))
Насправді, їсть багато і практично все, що пропоную: всі каші, всю молочку, овочі (за броколі буде труситись), ягоди і фрукти (заморожені в т.ч.), яйця/м‘ясо/риба заходять на ура, супи обожнює. От мені реально важко згадати чи було щось таке від чого мала б відмовилась.
Але є але. Наразі часто я її годую

насправді, Юся в тому плані така трошки незграбна , тому мені простіше і швидше і чистіше нагодувати її

, але користуватись приборами вміє, просто такі страви як суп чи каша з чорницями, яку відмити потім огого як складно, попадають через мене. А гречка/яйце/сир/яблука, наприклад, сама дзьобає.

 

Вона не тільки боїться їсти нове, але й перестала їсти те що до того їла із задоволенням і порції які вона зїдала раніше були значно більшими. А ще такий нюанс - коли я їй даю їсти то вона не хоче, в коли ложку візьме в руку чоловік то від нього бере

--- дописи об"єднано, Mar 16, 2021 ---

В моєї було щось схоже до недавна, а зараз її як підмінили(

В мене то саме, бо вона більше розкидає навкруги і на себе ніж з'їдає, інколи даю їй трохи порозкидати, але нечасто бо потім треба то все прибирати і її мити і переодягати

 

Все, як про мого старшого. Лише йому скоро 6 років, а раціон майже не розширюється.
Донедавна не чула навіть про такий термін, як харчова неофобія, а нещодавно стали з педіатром на цю тему спілкуватися. Шукаю фахівця психолога, який працює з харчовою поведінкою дітей.
Ви стикалися з цим на власному досвіді чи просто інформативно обізнані про харчову неофобію?

Надіслано від мого Mi 9 SE, використовуючи Tapatalk

 

@Lemeshchuk а це вже триває певний період чи тільки почалося? Артемові 1,8, то буває, що не хоче нічого їсти, а до вечора проголодається і вже їсть. Списую то на зуби.

Я супи теж ще не даю. Йому в тарілку даю все густе із супу, а юшкою годую. Ще не стає мені нервів спокійно то зносити )

 

десь може близько місяця це триває, теж можливо б на зуби списала якби не ідентична ситуація зі старшою донькою в тому ж віці

 

Я про це дізналась на курсі про прикорм для консультантів з ГВ.
Багато питань корекції харчової поведінки починають розбирати від віку дитини на час першого прикорму, що пропонувалось, як пропонувалось (чи не було примусу і заставляння "літачків", "за маму", до прикладу), чи дитина мала змогу пробувати їжу руками (вивчати текстуру, вигляд, запах) тощо.
Але і мій старший син (16 років) їв і їсть досить зле ((( Але на початку прикорму у нас були "бабусині поради": вже пора (після 5 міс.); годування біля акваріуму=напихання; обмежений раціон, бо алергія на червоне-кругле-ребрасте (((( Зараз добре їсть хіба улюблену їжу, практично нічого нового, але і має специфічні смаки. Єдине, тішусь, що має міру і добре знає, наївся.
В менших -- трохи краще. Тішусь,що знають, що голодні, і коли їм досить.
І у всіх трьох є улюблена їжа. Смаки мало співпадають ))

 

Не було всього цього, мав велику свободу у харчуванні - їв тоді, коли хотів, що хотів і скільки хотів. Руками ще досі інколи їсть, наприклад спагеті)
Та й зараз мене не так причини цікавлять (бо вже не зміниш нічого, якщо було б навіть що), а більше турбує як правильно поводитися, реагувати і як вивести з цього небажання пробувати будь-що, що не входить в його теперішній раціон.

Надіслано від мого Mi 9 SE, використовуючи Tapatalk

 

Не претендую на істину, але я би зовсім віддала ложку дитині в руки, застелила наслинником, собі винця (терпіння в кулачок) і нехай діється воля Божа) Читала десь таку штуку, що коли малим дітям не дати в повному обсязі пройти всі етапи знайомства з їжею (вивчання консистенції руками, бавлення із посудом, приборами, розкидання їжі, їсти руками, розмазувати по собі), то вони можуть в певний момент втратити інтерес. З меншою малою всі ці етапи у нас пройшли до року (власне, ложку вона вже у 8 місяців від мене відібрала зовсім). Так, побиті тарілки, їжа на підлозі і у волоссі - це напружує, але, як на мене, то треба перейти. Моя в той період отим всім набавилася, відточила техніку і вже після року так вправно орудувала ложкою, що всі навкруги дивувалися. Звісно, тут ще її впертий характер зіграв. Вона сама обирала, що їстиме на тарілці (я їй моноїжу купками спершу розставляла) і в нас в принципі не було проблем із поїсти. Зараз вона найкращий їдок у садочку, ще й добавку просить)))