погоджуюся про поради "ой сходіть на такі-то заходи, стільки інших людей ходить, мо' з кимось і познайомитесь". Ні, холєра, воно так не працює. От реально подивіться. Ви самі на якісь атракції ходите сама-самісінька, чи більше з парою/компанією/подругою? І сильно вам тоді хочеться знайомитися самим з іншими людьми, чи щоб з вами знайомилися? Мабуть у 98% випадків ні. Я особисто якщо йду в кіно сама, то хочу подивитись його сама, а не щоб до мене хтось ліз знайомитися.
Ну не знаю. Я на вулиці не знайомлюся. А на виставці дуже можу навіть. Там дуже легко зав‘язати розмову не починаючи її при цьому «можна з вами познайомитись?»... В кіно не було випадків.
але чи з ціллю просто поговорити про виставку, чи власне познайомитися щоб спілкуватися далі тривало і тісніше?
Я аж не знаю що вам сказати. А просто поговорити з цікавим чоловіком про цікаву виставку - це в яку категорію? Без того щоб зразу придумати імена майбутніх дітей. І взагалі це, як ви кажете, «так не працює». Ви можете завести розмову з однією людиною, тут може підтягнутися інша, і в кінці вечора ви підете на каву обговорювати роботи Сезана чи Пупкіна з третьою. Ну і вас мають цікавити Сезан чи Пупкін. А не ви на виставці/в кіно/кафе тільки чоловіка шукаєте, а самі ці імпрези вам до лампочки. До речі про кіно: на прем‘єрах чи всіляких масштабних повторах-переглядах є купа фанатів, і якщо ви від такого фанатієте теж, то це чудова нагода для знайомств. І не забувайте, що в лисіючого, нежонатого фаната Зоряних воєн може бути нежонатий і нелисіючий друг... Коротше кажучи - я кажу користатись із незаміжніх можливостей - всіляко себе радувати і не відмовляти в різних знайомствах. Не треба зациклюватися і чіпляти на чоло табличку «я в пошуку».
Я мала на увазі дещо інше. Спробую інакше донести свою думку. Це круто, що йдучи на виставку, я можу неочікувано з кимось познайомитися, і як результат здобути нового знайомця, друга, або як мінімум провести вечір в непоганій компанії. І йти варто кудись, бо просто на ту виставку чи кіно хочеться, а не на "полювання". Не варто йти кудись з очікуванням, що там до мене підійде нелисіючий принц на білому коні. Заковика в тому, що метод йти кудись з очікуванням знайти там свою "другу половинку" є дуже ненадійним, бо ймовірність що з вами там хтось захоче познайомитися ще менша, ніж ви з кимось. І, імхо, є і дещо хибним, через оце якраз зациклювання на очікуваннях.
У Вас такий виважений і мудрий погляд на все. Та у той наш "свій час" то все було трохи інакше, соцмереж не було. А зараз ввів у пошуку фб - 100 спільних френдів, регіональний менеджер чогось там, освіта вища. . Ага, годиться. Звісно, я не вважаю соцмережі гарантією, але рекомендації також її не дають... Ну і про різдвяні проекти - це не завжди суто атракція, особливо для тих, хто їх розробляє. Робота команди, комунікація, залагодження провтиків. А тут журналісти прийшли, хай би ж їм.. А вони симпатичні... Йой, най будуть
Дівчата, кому заміж. Ходіть в центр міста от прямо зараз Вмилися, зачесалися і пішли. Погода прекрасна, спокійно ходимо, згадуємо рік минувший, плануємо майбутній. Навіть засідати в кафешках змісту нема, достатньо просто ходити не надто швидко. Шанс зустріти цікавих класних людей (і не туристів) дуже високий. Ну і новий рік зустрічайте десь не вдома всім зійснення мрій!
Я взагалі інтроверт і будь-яке спілкування з незнайомими людьми це найгірше що зі мною може статися. А ймовірність того що я можу до когось заговорити на вулиці прирівнюється до нуля. Але це мені не завадило в іншій країні просто посеред вулиці познайомитися з моїм чоловіком. І наше знайомство відбулося настільки неочікувано, що ні я, ні він не пам'ятаємо, де і чому ми вирішили заговорити один до одного.
Моїй подружці радили машину мити на мийці десь на Луганській. Там вся еліта миється і шанси зацепити нормального мужика вищі ніж на всіх виставках разом взятих Не можу Але люди на повному серйозі таке говорять . Тому, дівчата, беріть на озброєння. Хто має машину - бігом всі на чудо мийку. Хто не має- беріть мити мою
Ггг, я скажу більше люди так роблять насправді. В мене є одна знайома, яка кожної п'ятниці їздила поїздом зі Львова у сусідній райцентр щоб здружитися з хлопцем, який їй подобається. При тому вона сама зі Львова і в 11 год ночі на таксі верталась до Львова.
Я теж робила подібне, правда, в межах міста пішки ходила з Привокзальної на Сихів. Але то не про заміж було, звісно. Водночас інший хлопець, якому подобалася я, вчив японську мову, аби лиш бачитись зі мною в тусовці сходознавців.
Сьогоді довідалась що одна дуже далека знайома 2ий раз вийшла заміж їй ~45 йому ~38 неодружений. Все б нічого але історія її одруження для мене заучить як фантастика. Одним словом одного разу їй написав одним мужчина в фб. Сам болгарин живе в Іспанії. Вже не памятаю на якій мові , але те що спільної мови для спілкування в них не було.
а я от вважаю, що заміж - далеко не єдина мета жінки. життя без шлюбу цілком собі ок(повірте жінці, яка розлучена вже кілька років).
Я казала, що ніколи не одружуся з чоловіком з інтернету, бо це ж як, я товариська, комунікабельна, симпатична, можу зустріти єдиного будь-де, лиш не в інтернеті, от принцип собі створила...в результаті, познайомилася на благодійному аукціоні в вк, одружені 5 років))) але нас якось незручно розповідати, як ми знайшлися. Я до того, що твоє тебе знайде, головне, не зациклюватися.