Ні, я так банально не мислю. На мою думку, харизма - це певне внутрішнє світло, яке притягує оточуючих. Так, це люди, за якими хочеться йти, яких хочеться наслідувати. Так, це люди якими захоплюються, до яких прислухаються. Переважно ці люди як "маленький двигун". Вони енергійні, позитивні та впевнені в собі (зазвичай).
Світло є у всіх. Просто воно різне. У матері Терези і у Гітлера була харизма. За ними хотілося йти та наслідувати. Навіть після їх смерті. Я згодна з дівчатами які казали вище, що головне знайти СЕБЕ і свою справу, горіти нею. Цей вогник буде видно в очах. І люди зі спільним духом, світобаченням до Вас потягнуться. Навіть якщо Ваша харизма буде не такою як у великих полководців. Бо не всім дано і потрібно вести армії і не всім дано і потрібно за ними йти. Люди часом з такою пристрастю займаються кулінарією , вирощуванням квітів... не мають при тому таланту оратора але вони ЖИВУТЬ і це відчувається, це притягує. Як на мене, якщо харизма - це талант, то це талант жити і бути собою. Чужу харизму і чужі "трюки", як і чужу шкіру на себе не натягнеш, воно так не працює, тому "вчитися" немає сенсу. Треба просто знайти себе і бути щасливим у тому, що робиш.
Ще допишу чому зацікавив саме той момент. Вивчаю тему лідерства. А харизма один з ключових характеристик лідера в моєму розумінні. Тобто лідер трохи ширше поняття. Лідером можна стати, якісь лідерські якості в собі можна розвинути. (На всякий випадок уточню, лідер - це не просто керівник/начальник). Але як бути з харизмою? Просто ніде не зустрічала, що її можна розвинути, а вчора на одній лекції почула, що є нові думки, що можна. (Лекція була не на цю тему).
