Я трошки вклинюся в тему. Моя свекруха вчитель мови і літератури в сільській школі. Все, що є на ЗНО (говоримо про цей предмет) є в шкільній програмі. Але за період з 5-го класу (і далеко не кожен згадає в 11-му класі, що ж там вчили в 5-му). То є перше. Друге, не завжди все встигається пройти за урок. Цей момент залежить як від вчителя (його організованості), так і від учнів (рівня їхнього сприйняття). Консультації перед ЗНО є. Тут теж багато залежить від вчителя. Якщо вчитель трохи в темі, то консультує по попередніх завданнях ЗНО. Тож, якщо "всі зірки зійшлися", ЗНО можна здати без репетитора. Минулі роки в класах моєї свекрухи були діти, які здавали без репетиторів (насправді їх було більшість, бо там мало хто може дозволити собі репетитора). Мій висновок - здати ЗНО без репетиторів реально, якщо були сприятливі умови для навчання протягом всіх шкільних років і якщо дитина ретельно вчилася.
В моєму оточенні є дві дитини, що поступили без репетиторів - психологія УКУ три роки тому і менеджмент Академії мистецтв два роки тому. Я розумію, що цілком логічно наймати репетитора, щоб підтягнути знання, це ОК. Але наймати репетитора, бо без цього ніяк - то не є гуд. я закінчувала школу в 1997 році, тоді всі поголовно ходили до репетиторів, окрім мене. Тому поступила з другої спроби і на заочне. Мало того, що треба було ходити до репетитора, так ще й треба було "занести" кругленьку суму у ВУЗ. Я дуже добре пам'ятаю як на апеляційній комісії називалась напряму суми для "залагодження". Це все відбувалась за особистої присутності славетного пана ректора, батька не менш славетного українця.
Цілком вірю) багато є спеціальностей, на які можна легко вступити. Це все дуже предметно потрібно розглядати. Мій син вступив на бюджет на КН на базі прикладної математики. Де конкурс був середній, скажемо так. В той же час є і КН на базі факультету електроніки, де конкурс малий і в них був недобір. Можна просто сказати, що дитина вступила на КН в ЛНУ, а куди ніхто і питати не буде, бо не розуміється. А між тими факультетами різниця колосальна у рівні викладанні, предметах, вимогах і викладачах. Однокласник мого сина дуже погано вчився, бали ледь прохідні були, а вступив, на платне, в Політех на прикладну лінгвістику. Звучить? Ну так. Як попав? Брали всіх, хто платив. Я не заперечую, що можна вступити без репетиторів, цілком реально, особливо для здібних дітей, які вчаться. Питання хто чого прагне...в мене менший вчиться краще за старшого, відповідальніший, хоче в УКУ на комп‘ютерні науки. Я йому цього не кажу, але маю великий сумнів, що він пройде на наступний рік. В нього з матем. добре., з англ.чудово, а українська- халепа. Він творів не читає, а, як і читає, то не сприймає, не розуміє, не запам‘ятовує, біда) Та й таке)
Моя старша дочка писала ЗНО в другий рік його існування. Здавала три предмети- два з репетиторами ( вчителями загальноосвітніх шкіл) і один готувала сама. Той, що готувала сама - самий слабий результат, бо вона просто читала всі теми підряд, пробних тестів не було, попередніх років теж не було. І тим не менше, ми використали свій шанс на безкоштовну освіту. Честь і хвала ЗНО. Ще можу сказати , що за всі роки навчання в ЛНУ ми не заплатили жодної копійки, і вона мала стипендію. Молодша писала ЗНО минулого року. Мушу сказати ,що вступала вона на одну_єдину спеціальність,що її цікавила. Вона не є популярною, тому за балами ми не гналися. Англійська без жодного додаткового заняття чи бодай відкритого підручника _150 балів. Укр мова - 178 балів ( заслуги вчительки в гімназії), біологія 165 балів. Бали я навела тому, що вони абсолютно вірно відображають рівень знань дитини, яка просто вчилася і не прагнула вступити в , скажімо, УКУ, де з 50 місць 26 претендентів мали 200 балів. Здати без репетитора однозначно реально. Інша справа - престижність спеціальності, та кількість зусиль, які треба прикласти, щоб здобути омріяне.
Моя донька цього року складає ЗНО. Вже позаду українська і англійська. Ще нема офіційних результатів, але перевірили українську, то в тестах помилок нема, не знаємо тільки як твір написаний. Мала репетитора. З англійської теж має бути все добре, перевірили , то теж жодної помилки. До репетитора не ходила, каже що нема потреби. Вчиться в гімназії, мають багато годин англійської, крім того багато читає і дивиться фільми - все на англійській мові..Доречі, дівчинка з її класу перемогла цього року у Всеукраїнській олімпіаді. Ще попереду історія. Ходим до репетитора.
Дівчата, а ще мені скажіть - як ви визначались куди вступати? Малий закінчив 7 клас. І жодного варіанту ким хоче бути). Ну варіант насправді є - хресний працює гарним прикладом. Але задатків до того мені не дуже видно поки що). Чи то ще є рано? До слова там треба математику, і ніби не є в малого з нею конфлікт), але й великої та міцної дружби також. То ще рано чи вже запізно?
В нас "дорослі" розмови про професію почалися у 9-тому класі. Син відразу впевнено сказав що йому подобаються комп`ютерні науки, дочка ж хіба могла точно сказати що їй НЕ подобається. В цьому списку були: вчитель, лікар, всі напрямки що пов`язані з хімією і біологією. Але вона тим трохи переймалася, хвилювалася - бо брат вже оприділений, так би мовити, а вона ще ні "значить зі мною щось не так". Пройшло трохи часу і син вирішив що його призначення в тому житті - бути лікарем . Ну ок. Звернула увагу щоб хімію і біологію вивчав дуже ретельно та якісно. Пройшло ще кілька місяців - мій син вже хоче бути шеф-кухарем . Після таких його "творчих пошуків" дочку попустило. Для ЗНО вибрали ті предмети, які їм найбільш до вподоби і більш-менш легко даються. Станом на зараз син таки зупинився на комп`ютерних науках, а дочка каже . Як там Алла Борисівна співала? То лі єщьо бууудєт ... то лі єщьо бууудєт ... то лі єщьо будєт ой-ой-ой
Напишу з свого досвіду мами першокурсника. Вже де сь колись писала на ДП- дуже не раджу КНУ ім. Шевченка. Бардак страшений!!!! Вчиться на платному. Пар більше немає, ніж є. На цьому тижні понеділок, вівторок, середа- навчання нема. Кожного тижня стабільно день чи два пар немає. Студ. квиток видали аж в кінці осені, при тому, що в політесі, наприклад, видали вчасно, діти вже і додому встигли з"їздити. Оплата навчання- ніхто нічого не знає. У вересні ще нічого не знали, то неможливо було вияснити, куди, кому, скільки платити. Заліковки- після сесії місяцями не ставлять оцінок, бо викладачам ніколи. Коротше, як казала Фреймут- категорично не рекомендую цей ВНЗ!!! Навіть син незадоволений, якість освіти не відповідає оплаті за навчання (на секундочку, майже 35 тис грн). За що гроші беруть- неясно. Тому або переводимось на бюджет, або йдемо на платно в інший вуз (торгово-економ. універ в Києві, та сама спеціальність- 18 тис).
А чому немає пар цілий день? Такий розклад чи відміняють? І бардак загалом, чи на конкретному факультеті? Мене більше юридичний цікавить чи там теж таке.
такий розклад, це на комп"ютерних науках таке( Зараз спробую знайти відгук, форумлянка писала відповідь на мою жилетку тут, вона була на іншому факультеті. --- дописи об"єднано, May 31, 2019 --- оце писала в серпні -Який же ж в тому КНУ бардак, словами не передати!!!! На сайті інфо нуль, трубку три дні в деканаті не беруть. Пише- оплата 5 днів після наказу. Де наказ???? Коли платити???? Вчора нарешті додзвонились, виявляється, наказ був ще 9 серпня!!! Де він, чому не висить на сайті? я зла така шо капец. До слова, в тій же могилянці- наказ про бюджет є, про контракт є. Там же все через ж.пу. Найкращий вуз України, блін. Але, може, на юридичному інакше, не знаю.
У Львів не хочете перевестись в ЛНУ чи ДУЛП? Мій студент наразі задоволений і рівнем викладання і викладачами. Бігає, вчиться, з одногрупниками збираються вечорами: то в нас вдома, то в інших. З захопленням розказують про викладачів, мені аж цікаво було хто це, то погуглила і сама вже в курсі) В політехнічному я би радила ПЗ. Добру базу знань дають.
Не розглядали Львів з самого початку. У Києві брат, його тато, може, з роботою допоможуть. Син є в студраді, теж плюс для переводу. Ця спеціальність молода, їхній факультет відкрили тільки 5 років тому. Чесно кажучи, не чекали ми всі такого пофігізма зі сторони універу, от просто плати бабло і всьо(((
Маю інші питання. Переходимо в 10 клас. 15 років дівчині. Ким хочеш бути? Не знаю... Або якесь таке ліпить - то психологом (наставниця в Пласті на психолога вчиться), то журналістом (гарно звучить, задатків для цього в ній не бачимо і вона навіть не розуміє чим журналісти займаються), то міжнародні відносини (престиж). Тобто свідомо вона не знає чого хоче сама. Має хорошу англійську і любить триндіти. Але ж зараз того замало. Майже кожен підліток нею гарно володіє. Ходили 2 роки в ІТ-школу. В кінці вже домучували. На наступний курс категорично не хоче. Хоч багато чого навчилася і зараз застосовує. Тобто коли стикається з труднощами, які дають шанс на подальший розвиток, її штопорить і втрачає інтерес. Вчиться поки є фан. Така була завжди і постійно з тим боремося. Переконуємо, хвалимо, заставляємо. Це навіть не те що лінь, а якийсь страх чи невпевненість у собі. Відходжу від того, що в неї гарно виходить. Вміє дуже влучно і гармонійно фотографувати. І це в неї якось так просто і легко виходить. Думаю, може її на фотокурси якісь відправити? Для відчуття дизайну, розуміння вибудови картинки і тп... Хочемо її вклинити таки в ай-ті, бо там і чоловік, і купа знайомих. Та й вибір спеціальностей досить широкий, і англійська її обов'язкова. Чи вже чоловік каже до психолога її завести, бо той страх перед труднощами не знаємо як їй перейти. Ну бо ж вони є і будуть! Без того не буде успіхів. Може порадите чи фото, чи цікаві толкові ай-ті курси для підлітків? Чи може якісь поради маєте, чи дійсно психолог потрібен? Бо я вже потребує погляду ззовні.
А психолог реально зміг би допомогти підлітку розібратися у своїх вподобаннях? Як хто знає таких, то вже записую свою дівчину, яка теж перейшла в 10 клас, а конкретного напрямку не може вибрати.
@Sofijusia просто 16-17-18 років - це рано. Я дуже «за» систему попрацювати рік-два, потім визначатись. Але чи це зараз реально з українською системної освіти не знаю.
Я от вже давно думаю, чому немає на державному рівні ефективного тестування здібностей і талантів старшокласників, щоб вони хоча б знали, в якому напрямку рухатися. Бо не тільки випускники шкіл, а й багато дорослих не знають свої сильні сторони. Або знають, але не уявляють куди це можна застосувати і як монетизувати. Тому мають страх перед перекваліфікацією. Причому це проблема не тільки України. Невже в 21 столітті немає реально працюючих методик? Держави ж мають бути зацікавлені, щоб їхні громадяни були максимально ефективними і приносили максимальну користь.
В мене знайома займається такими психотестами, щоб розпізнати таланти дітей, також сильні сторони дорослих. Зайдіть до неї на сторінку пошукайте, якщо комусь цікаво: Ольга Колодчак
А держава не зацікавлена у виявленні ваших здібностей. Вона не для того вас 10-12 років (з садком більше) рівняла в одну масу. Методики є, але для їх застосування треба мати навики і практику самоаналізу.
Навіть якщо розглядати це з позиції зрівняйлівки і ставлення до людини як гвинтика - держава тільки виграє від того, що гвинтик на своєму місці. Величезна різниця в продуктивності між спеціалістом за покликанням і тим, хто відбуває роботу. Та й великі роботодавці як платники податків мали б лобіювати це питання. Україні не дивуюсь, в нас одноходові рішення і відсутність стратегії традиційно. Цікаво, чому прагматичні держави таке не використовують. Це ж економіка, прибуток, прогрес. Профіт зі всіх сторін. Питалася друзів і родичів, хто живе закордоном і має дітей шкільного віку. Ніде в них такого визначення можливостей не проводять.
