Яка молодчинка! Її ковбасить: гормони і переосмислення свого місця в світі, пробачте їй. Моя старша (їй тільки 7,5) теж страшне до мене пискує. Але потім приходить, тулиться і пояснює, чого пискувала. Мала ще, в вашої вже еґо не дозволяє прийти і признати неправоту. Я не забороняю пискувати і не роблю з того трагедію з погляду віку. Я роблю з того проблему з погляду взагалі спілкування між людьми. Я їй кажу, що в такому тоні розмов не вийде, бо те, що я мама, не означає, що мені така манера спілкування по барабану. Але я теж дуже холерична людина, можу на неї наверещати і йти перепрошувати через 5 хвилин. Не знаю, що з того всього буде через пару років, але поки що попри свої псіхи мала ніколи не робить чогось непевного, поки не просіче мою думку з того питання.
О, @Haidee , мені взагалі не подобається така манера спілкування. Але тут малий наслідує не мене. Я теж верещу. Рідко правда , але страшно. Ще один крок дорослішання - поїхав нині на більшому велосипеді. Якраз в один ріст з ним той вєлік. Задоволений !!! Цілою кумпанією катались ...десь більше години.. Певно тре той минулорічний " Декателон" його теж виставляти на продаж... Дитятко .
Згадала себе в 15 років. Якби мене не відпускали саму гуляти, я б бунт влаштувала. Зрештою я і так трохи бунтувала. Тато був досить строгий і переживаючий, звісно з любові і бажання захистити мене. Але чим більше було обмежень, тим більше можливостей викрутитись я знаходила. Завжди говорила куди і з ким йду, але не завжди всю правду. Це ж вік, коли однолітки важливі, коли волі хочеться, і щоб при цьому вдома підтримували і любили.
я не оставляю надолго, до 15 минут максимум. дочке 4,5. но лет в шесть уже можно оставлять на пару часов, думаю. а в младших классах уже и на дольше
Старшому моєму 12 років, то якщо він їде з друзями гуляти в сусіднє село (маршруткою 10 хв + там його школа знаходиться), сам мені каже - мама, не надзвонювати мені! Але раз в годину я мушу подзвонити, або маяк кинути. Якщо не передзвонює - то дзвоню ще раз. А от з молодшим трохи маю сумніви щодо того, чи можна його самого залишати. Він ніби вже і дорослий, 9 років, але може щось вчудити. Не зі зла, але з цікавості. От завтра всі ми йдемо з дому, а його залишаємо самого, бо трохи прихворів. І мені не по собі. Знаю, що навмисне нікуди не влізе, але ота цікавість - перевершує все ))
Мій малий в 4 з половиною роки вже мене підговорює його самого лишати)) Треба було мені в магазин, кажу - «збирайся, мені треба дещо купити». А то було прохолодно, він не хотів нікуди йти, каже: «Мам, як ти дивишся на те, що ти сама підеш, а я тебе вдома почекаю?»)) Навулиці вже рік сам гуляє. Друзі з-під балкону кличуть, він приходить до мене: «мам, я йду на вулицю, мене дівцята клицють, а ти за мною не ходи!!»
