Повернення чоловіка

Дівчатка, а тема яка в нас? Га? Розлучились і що далі робити???
А говоримо всі за якими критеріями чоловіка шукати ,про матеріальне і нематеріальне? Мені здається, щось не пасує....Чи може я помиляюсь?

 

а ось я погоджуюсь, бо достаток- не там, де багато заробляють, а там, де людям -- "досить". Тобто комусь і 5тис.грн в місяць--- досить прілічно, а комусь і 5тис.у.о.--малувато....
але це вже офтоп великий і явний..тому, мабуть, харе.

 

Ото власне кожен відштовхується мабуть від своєї ситуації, які бувають різні, тому, щоб не порушувати правила, розлучилась, розійшлась, значить відкрились нові двері особисто для тебе, а ти вже вирішуй заходити чи ні..

 

Різні є люди, і навіть різні жінки я не засуджую тих, хто, бажаючи всяких матеріальних благ, бажає власне щоб ті блага "дали". Просто не розумію цього. А хтось не розуміє жінок, які хочуть самі заробити, здобути, досягти. Саме матеріального.

Все - нормально, всі нормальні.

 

Усім привіт! Чи є серед Вас чи ваших знайомих розлучені жінки, які хочуть повернути чоловіка? Поділіться своїми історіями)

 

Раз розлучились, значить були на то причини. Зализали рану, перегорнули сторінку і живемо дальше.
Подружка розлучилась з чоловіком, потім зійшлися знов. Але не проживши і року розійшлися другий раз. Зараз у неї інший чоловік, народила від нього другу дитину. Щаслива.

 

Моя історія,мабуть, банальна і кимось пережита,але все одно потребую поради,думки сторонньої.
Я вийшла заміж дуже рано в 16 років бо завагітніла, чоловік старший на той момент мав 23. Не хотів одружуватися, однак все ж сталося. Жили спочатку жахливо грошей нема, я вчилася, дитина маленька, помагали батьки. Він при кожній нагоді нагадував яку послугу мені зробив що взяв мене заміж. Їздив по дискотеках, Карпатах, гуляння нічого не змінилося. Я терпіла , оскільки не зі Львова, хата його, я сама дитина і дитина на руках. Тримала я то все 8 років, і розійшлася. Не тримав, сам завіз нас на квартиру. Пройшов місяць Не розлучалися, він почав приходити приїжджати, дитину брав на вихідні,ходили разом гуляли сказав що все переосмислив,обдумав що зробив помилку,що хоче повернути сім'ю. Я любила його страшно по дитячому ,перша любов, можна сказати гинула за ним. Вернулася з малою через рік. Все налагодилося, жили прекрасно, увага,затишок, дитина щаслива, трохи стали на ноги Купили машину, так пройшло ще 5 років. А потім в якийсь момент я пропустила коли то все сталося почав віддалятися, я оправдовувала" багато працює, дбає,нехай, промовчу, і по колу на базар приготувати, спекти, зробити. А бачу то його лише дратує,нервується за все, перестав зі мною ходити в гості , до родини не йде, сексу ноль повний. Так пройшло ще 4 роки.намагалася щось міняти придумувати, все намарно не підтримував починань моїх. Про себе щоб ви не думала що загнана домащня курка( маю три освіти, працюю, маю чудовий колектив ,друзів, граю в театрі) зі мною цікаво. Пробувала по всякому,тримала зі всіх сил сім'ю. Говорила з ним, малу просила. Нічого , холодний сприймав мене як домашні тапки. А тоді я зустріла іншого, спочатку товаришували потім більше, вирішила поки не зайшло надто далеко говорити з чоловіком , сказала що не щаслива, що він мені не допомагає, не помічає. Відповів просто і лаконічно" Не подобається, Розлучайся!!!!" В суді ще раз спитала чи не робимо помилку, відповідь проста" Ні ,нема що тримати". Для мене то була драма, розвелися. Весь той час інший мене підтримував, був поруч, любив. Запропонував заміж!!! Мучилася я довго, боліло,переживала, спілкування все одно було з колишнім,бо мала поступала, ЗНО випускний. Дитина бачачи мій стан відкрила очі на все, що чоловік гуляв 3 роки, як мінімум вона знала про це, бачила їхні переписки, слідкувала, мені не казала, думала він одумається. Для мене все перевернулося, стало на свої місця, і та холодність і байдужість. І я прийняла рішення, вийшла заміж. Ви тільки не думайте що на зло, Ні точно, я люблю його. А тепер колишній хоче вернутися, з тією не лишився, напевно коли не заборонена то не така жадана. А я заплуталася, і той мені не чужий, дзвонить помагає дитині, поряд завжди, і теперішній чоловік любить шалено. А я не можу викинути минуле, не можу пробачити, не відомо за чим шкодую, можливо то просто звичка!!! А я думаю і думаю, 17 років все ж таки прожили,бачу що він шкодує, але не можу викинути з життя 3 роки брехні, і мала категорична, не пробачати йому!!! Я і не думаю, в мене інша людина, інше життя, інший світ. Просто не можу не думати. Як викинути його з життя, назавжди??? Як сформувати правильно нову сім'ю??? Можливо справді зі сторони видніше??? Не минайте, пишіть, мені важлива будь яка думка! Дякую!

 

@Natalydze я не вправі вам щось радити. Та щиро перейнялася вашою історією і хочу побажати вам сил , щоб жити далі. 17 років поруч це справді багато. Ви разом багато пережили. І навряд чи вийде забути. Але раз ви прийняли рішення вийти заміж вдруге, ви вже напевно пройшли всі можливі способи врятувати попередні стосунки, які себе вичерпали. Тому маєте знайти в собі баланс "минуле-теперішнє". Насолоджуватися життям з теперішнім чоловіком. І з часом стане легше.

 

Я пробую справді, живу, дбаю, але разом з тим не відпускаю. Можливо Ви праві треба час, і все стане на свої місця. Просто і той не чужий, і є в житті постійно, і стерти тяжко. І щиро хочу в краще. Час, все час. Чекаю!!!

 

З часом зможете. Ви для колишнього "запасний аеродром". Зараз хоче повернутися, бо сам. Шкодує, але не за вами, не тому, що зраджував, а тому, що в нього не склалося і він зараз сам. То чому б не спробувати повернути готову сім'ю, а не шукати когось знову? Він як злодій, якого впіймали, який не шкодує, що вкрав, він дуже шкодує, що доведеться йти через це в тюрму.

Будуйте стосунки з новим чоловіком, тим паче, що дочка вас підтримує. Вона вже велика, з татом може спілкуватися-зустрічатися самостійно. Вам з колишнім - лише телефон, лише про дочку, лише в разі необхідності. І з часом попустить.

 

@Natalydze, Ви ще така молода! Якраз найкращий вік для життя, для того, щоб почати все спочатку, щоб знову народити! Дуже часто жінки у такій ситуації опиняються у більш зрілому віці, коли вже здається, що на щось нове не буде часу.
Думаю, що час таки лікує. Просто той час треба заповнити чимось приємним, не подіваним. Хай Вам трохи знесе дах). Зробіть щось з новим чоловіком, на що б ніколи не наважились раніше). Залиште зону комфорту. Займіть голову чимось новим на всі 100 відсотків).
А назад вже годі повертатись. І жити ним не варто. На то воно й минуле, бо пройшло. Усе в житті минає, його простіше забути, коли маєш насичене теперішнє і великі плани на майбутнє! Хай Вам щастить!

 

А ви спробуйте пробачити, відпустити образу, бо вона все ж є. Ці всі емоції заваджають вам дивитись лише вперед і не бачити того хвостика вічного.
Старайтесь пропрацювати емоції так, щоб ви щиро бажали колишньому щастя, здоров'я, достатку і окремого життя.
Він батько вашої дитини, не контактувати ви з ним не зможете, та й не треба як на мене.
Якщо опиратись на ваші слова то у вас одна історія не закінчилась , а вже друга почалась. З одної сторони добре- підтримка коханої людини не дала вам розклеїтись. Але ви самі для себе в першій історії не розставили крапки.
А ваш теперішній чоловік не відчуває присутності в вашому житті сумнівів пов'язаних з минулим?

 

це і є основне. А не те, що перший йшов-вертався-просив...іт.д.
@Natalydze , як тільки ви поставите крапку на стосунках, не на людині, тоді все стане на свої місця. Це як----"казніть нєльзя паміловать".
Просто, але потребує колосольних сил. Не фізичних, власне моральних.. тому важче в рази.
Сил вам і можливостей розібратись без підміни понять.

 

На мою думку, вам потрібно обговорити всю цю історію з психологом. Досвідчена людина зможе допомогти вам залишити минулетв минулому і пропрацювати ті моменти,які не дають вам спокій на даний момент. Так ви краще зможете розібратись в собі і вам реально стане легше на душі

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Саме так. Він сам, а вона посміла створити сім'ю і ще й щаслива виглядає! Ті "тапки", які лежали і нікуди не йшли посміли прийняти таке рішення, піти від нього!
Раджу звернутись до психолога. Можу в ПП порадити чудову жіночку. Відкриє очі Вам на багато речей.

 

Я не знаю як це правильно сказати, я не тримаю на нього зла. Він непогана людина, все що йдеться про доньку робить. Мабуть, я сама винна, що ставлення таке до себе дозволила. Не можу цього пояснити , але в мене до нього і досі якийсь страх. Щоб нічого не зіпсував,щоб не мстив. Теперішній чоловік бачить то все, бачить що я мордуюся, але терпить. Я сподіваюся що зможу звести спілкування до мінімуму, адже дитина поступила в інше місто, і я перестану від нього залежати.

--- дописи об"єднано, 13 Серпень 2017 ---

Все правильно ви кажете, ті крапки десь завалялися у мене. Так вийшло що той рік він оплачував ще квартиру, яку зняв нам. Я не хотіла афішувати своїх стосунків, щоб не нашкодити, переживала що зачепить його его, а зриватиметься на дитині. Раз сказав найди собі хлопа, щоб мені легше платити було!!! Може й пожартував ,але не вдало. Буду з ним говорити, при зустрічі. Головне набратися сміливості.

 

Колишній чоловік знає що в мене є стосунки, але не знає про те що я вийшла заміж. Я навіть і не знаю як йому казати? І чи казати взагалі? Донька з присутнім їй підлітковим максималізмом каже" так ти все скажи, що вийшла, що щаслива як ніколи". Я наразі утримувалася, повторюся сподіваюся що коли в нас не буде точок дотику( дитина в іншому місті) то воно все вирішиться. Перестане дзвонити, приходити, і мені серце заспокоїться.

 

Судячи з допису - Ваш теперішній чоловік мудрий. Спробуйте з ним обговорити цю ситуацію. Він і так пройшов з Вами багато. Спитайте його, чому може так робити Ваш колишній? Для чого?. Якщо людина відкривається (я про Вас і теперішнього чоловіка) - стає легше. Може статися так, що він порадить і розрадить.
Також, підтримую дівчат: психолог - теж не остання інстанція!

І ще: у Вас не кохання до колишнього, а жалість... і він нею користає...