У мене почалося на вступних іспитах в ліцей, як вам то щось дасть) Щодо уникання, психотерапевта радила нічого не тримати в собі, не проковтувати образ і поменше себе накручувати, що ота сукупність переживань і провокує напад. А загалом, то ж і гормональне може бути і через інші хвороби, треба шукати причини Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
в мене все починається від перевтоми, потім я починаю переживати за дурниці і в голові починають з'являтись купа дурних думок інколи настільки ідіотські, що як мені перейде я сама з себе ржу - от побачила літак в небі, і я йду гризу себе, а що то буде як той літак на мене впаде, або вже років 8 ходжу по одних напіваварійних сходах, в одному місці ті сходи перекошені і трішки трісли, там під ними є грунт (тобто не прірва) і я коли проходжу ту ділянку починаю себе гризти що я могла там провалитись, і ті думки настільки реалістичні, що в мене якийсь страх за своє життя (але це тільки відчуття тривоги), потім починається паніка що я нічого не встигаю, що в мене все хреново і по накатані і якщо я не кину всіх справ і спокійно не відпочину, не відісплюсь (я взагалі стараюсь спати 8-10 годин на добу, за будь-яких обставин) буде веселуха... Зараз мій організм виробив захист для себе - мігрень, якщо то почалось - значить я перейшла межу, я вже фізично вимушена відпочивати і спати.
Психотерапевт... Мене терапевт у поліклініці відправила. Тобто ні до яких там приватних я не ходила, до звичайного, із поліклініки. Такий мужик років 35, з бородою і мудрим виразом обличчя. Питає, скільки мені років. Я кажу: після завтра буде 24. "Не будьте таким оптимістом" -- відповідає. На мій офігівший вираз обличчя каже, що то із анекдоту. Питає, що турбує. Ну, кажу, голова болить і щоки терпнуть, серце товче (а це я вже півроку хворіла, вже встигла і в лікарні пролежати, і в Ялту в санаторій з"їздити, але всерівно зле було). "У скільки місячні почались?" -- питає. Кажу, що в 12. Питає, чи не знаю, коли в мами. Знаю -- в 11. Відповідь майже дослівно: "А, то ви ранні, а всі ранні -- гіперсексуальні. Вам сексу мало". Ну, звісно, гарне лікування він мені придумав. Але саме в той час у мене був якийсь такий пік по кількості сексу. Ми хоч тоді із Максом не жили разом, але була у нас квартира, куди ми ну дуже часто заїжджали. А ще море, санаторій (ми разом в Ялті були). Тобто я із його теорією не була згідна. Він мені сказав попити індійські "таблетки від болю голови" -- по 6 в день (3 рази по 2 -- супер лікарство, як не вилічить -- то занечулить))) Отакий мій досвід ходьби до психотерапевта. Але прікол у тому, що він не питав мене, чи є в мене хлопець чи чоловік. Уявіть собі, якби він мені (чи комусь іншому) таке сказав, а хлопця не було б -- то що, треба було срочно секспарнера шукати. Це навіть не друзі по сексу
12 років - це зовсім не рано для першої менструації. В мій час рано було - менше 10 років. Тепер, певно, ще посунулись норми
Перший час думала, що просто не висипаюся, але нещодавно дійшло усвідомлення, що таки депресію маю. І все почалось з переїзду батька в кімнату, де я живу. В нас довгий час напружені відносини, обзиває, принижує, але коли став жити в одному приміщені - почалось пекло. Плюс страшно голосно хропить, виспатись неможливо. І беруші втикала, і навушники - аж трясеться все від того храпу. Всю ніч товчеться, під ранок йде спати і відповідно я так почала.... так мене зажало видать від того сусідства, що почалось серйозніше. Навіть по телефону не можу поговорити, щоб не почути їдких коментарів, тому навіть по роботам почала боятись дзвонити. Поки думала-гадала і накручувала себе, стало геть зле і треба йти до якогось лікаря. Бо сил ще хватає на обійти себе і їжу, але радості ні від чого не відчуваю - ні свят, ні подарунків, нічого не хочеться. І це дуже лякає. Моїм домашнім на то чхати, кажуть, що то все лінь. Може, хтось порадить толкового лікаря? або перевірені практики, літературу, відео? бо я теж щось боюсь пити таблетки.... начиталась, що купа побічних можуть бути, а в мене і так здоровя не ахті.....
@Vivienne Dark перше. Вам треба дуже, дуже добре дбати про своє харчування і сон. У депресивному стані це ненайшвидше приходить у голову, а наслідки забивання на ці речі Вам можуть сильно нашкодити в боротьбі із самою депресією. Організуйте собі настільки здорову, поживну і різноманітну дієту, наскільки це можливо. Те саме стосується сну. І всього, що Вас особисто релаксує/приводить до стану розслаблення і приємності. Згадайте про вітаміни, прогулянки на свіжому повітрі і фізичну активність, будь-яку, яку в цьому стані подужаєте. Не для форми і зовсім не для схуднення: доки Вас турбує депресія, забудьте про намагання відповідати якійсь планці виглядом. Якщо вигляд Вас засмучує, то ним займетеся потім. Згадайте, що приносило Вам радість раніше. Робіть це. Незалежно від того, чи радість зникла, робіть це. Ваш мозок чіплятиметься за приємні спогади, пов'язані з тим, у нього є деяка інерція. Перше, що потрібно - витягти себе із постійного прокручування проблем і відчуття безпорадності у голові. Вигляд, будь-які некритичні стосунки, заняття ітд. - потім. Друге. Якщо життя з батьками нагадує кошмар, то у Вас вибір. Перше. Донести до них всю *****ість ситуації. Доступно. Так, щоб вони усвідомили, як на Вас впливають їхні дії, і увімкнулися з режиму пофігізму і життя як звично в режим як не рятування і дбайливості (наскільки б мінімальною вона не була), то хоча б незаважання. Не працює? Тікати негайно. Якщо альтернатива - зйомна кімната поряд із чужими людьми - ок, зйомна кімната із чужими людьми. Зі свого досвіду: шанси, що чужі люди адекватніше оцінюватимуть Вашу біду і виявлять толерантність і поміч у її подоланні, бувають вищі, ніж від рідних. Вам треба перейти від глобальних, життєвих цілей, планів і масштабів до локальних. Про те, що треба свій дім, про кар'єру ітд. подумаєте, коли Ваша голова буде готова справлятися із стресом цих завдань. Зараз же - вирішення проблем там, де вони є, негайно, кожним доступним способом, по одній, у порядку їх Вам дошкуляння. Як тільки ситуація з одним клопотом змінилася, переходите до вирішення наступного. Тримайтеся. І по можливості застосуйте критичне мислення до шквалу порад, який на цю тему можна зустріти на форумах.
Дякую за підтримку)) а то тут вже "підтримали" по повній в іншій темі.... З накручуванням і пережовуванням проблем і ситуацій в мене повна біда, є таке. Тим самим ще себе більше заганяю в печаль, мол "прапало все")) як би це побороти раз і назавжди? приємними заняттями, так. Але як себе заставити їх робити(рукоділля наприклад), коли в голові таке коїться? і коли не можу побути і пару годин наодинці, людина має перезавантажуватись якось і мати для цього якісь лише свій куток. Наразі він зник. На роботі хоч трохи відходжу....пощастило, ттт, не на ранок вставати треба))) О, вигляд вже ніякий, волосся випало, шкіра жахлива, тиск низький.... роботу нарешті знайшла, заробляю на втечу звідти, бо ж сиділа без гривні до всього. Ще гнітить, що вчасно того не зробила колись, бо займалася зовсім іншим....і як почну то все знову пережовувати!((( і наша пісня хороша, починай спочатку( Знаєте, що саме більше мене задіває в ситуації з квартирою? Що вона є!!! розумієте, є, стоїть в іншому місті - пустує, навіть без квартирантів! це просто не вкладається ні в яку голову, як так можна-ні сам не гам, ні комусь не дам. Квартира батькова вже, я колись туди втікала, але скандалів було купа. Тобто, він її не розміняє, не продасть, нічого. І не здає теж, хоча скупий до грошей страшно, мав би лишню радість. Отаке от відношення. Ще й сам вселився сюди, щоб веселіше було. Йому звісно, бо вампірюга ще той, тими скандалами витяг всю енергію. Я ще раніше ставила блоки, тепер і на них нема сил.... тікати єдиний вихід. Хоча першопричина того в іншій особі, але то навіть розказувати важко. З матір'ю ніколи не могла нормально поговорити, в неї все по шаблонам. Добре, що робота є, але вертатись додому не хочеться все більше... зі сном чуть краще стало, бо справді треба більше рухатись. З їжею погано, жеру постійно солодке і щось смачне, але хімічне( як не з'їм солодке - починається ломка.Заміщаю позитивні емоції. Щось я чужих людей вже стала боятись, здичіла мабуть(( не знаю, вже хоч в общазі якійсь зніму. До психолога б піти, щоб поштовх може якийсь дав потужніший... не знаєте хорошого якогось часом?.. розслабляюсь алкоголем, але сама розумію, що то не вихід, а навпаки....ще треба пробачити тих, хто зробив боляче, а я не можу(( "друзів", які такими не були, бувшого одного, батьків теж....треба з кимось незнайомим раніше це все обсудити, так найкраще буде.
@Vivienne Dark якщо у Вас справді депресія, то "як би це побороти раз і назавжди" - це, знову, глобальне питання. Не зараз. Як себе заставити щось робити? Я не знаю Вашого випадку. Знайдіть, яка комбінація обставин і настрою для Вас спрацьовує мотивуюче. Шукайте. Якщо ніяк не виходить, шукайте помочі ззовні. Але кваліфікованої, адекватної і помочі. Гнітить вигляд? Свідомо припиняйте в голові думки на його тему. Гнітять докори сумління? Те саме. Це робота над собою, яка є невід'ємною частиною і будь-якої професійної праці над проблемами під наглядом психотерапевта, і просто частиною нормальної психологічної гігієни. Вона важка. Їй треба свідомо і послідовно вчитися. Все, що Ви пишете тут про батьків, викликає сум і співчуття, і тим не менше, це треба в першу чергу донести самим батькам. На всяк: донести, а не просто сказати і отримати у відповідь байдужість. З іншого боку, Ви доросла людина, і в першу чергу зараз подбайте про своє здоров'я, а не про родинний спокій. Тому рішення жити окремо краще. Щоб дотягнути до часу, коли це буде можливо, можна замість перебування вдома піти в кіно, в кафе, якщо з обмеженням на витрачання грошей - та хоч у бібліотеку. Пошукайте психолога, я не можу порадити, але їх у Львові немало. І ще. Алкоголь абсолютно виключити. Вам є що втрачати.
@labisqwee дуже мудро сказано. Я так боюсь тих лікарів...(( жутко просто. Усіх, а з приставкою психо- тим більше. Але доведеться когось пошукати, якщо самотужки не вийде. І так, з харчуванням я запустила страшенно усе, треба натуральнішого побільше. Алкоголю - взагалі-взагалі немона?..я ж не упиваюсь щодня, а так, по пивку... Препарати звіробою щось дадуть в такому випадку, не знаєте?
@Vivienne Dark боятися лікарів безглуздо. Це просто сервіс Вашої підтримки. Ніхто ж не боїться автомеханіків або сантехніків. В нас часто не працюють правильні робочі стосунки лікарів і пацієнтів, і саме налаштування стосовно здоров'я дике, тому це така поширена девіація. Це не робить її менш ненормальною. І самі проблеми психічної сфери стигматизуються, ніби це не такий же випадковий і у більшості незалежний від людини збій, як грип. Такий же. Те, що називається страхом лікарів, часто виявляється просто соромом. Хто не ризикує, той... сидить вдома і боїться. Шукайте і звертайтеся до психолога. Алкоголь у депресивних станах повністю заборонений. Ви самі собі сторож і господар, думайте, чи потрібна Вам додаткова інтоксикація до букету. Я не знаюся на травах, але у будь-якому випадку краще дізнайтеся про це в авторитетніших джерел, ніж на слово на форумі =)
@labisqwee щодо медицини не погоджусь, бо зараз більшість лікарів не зацікавлена, щоб пацієнт одужав, а щоб викачати більше грошей. Хіба пощастить натрапити на лікаря з великої букви, але, коли згадуєш про масову купівлю дипломів нашими випускниками, от тоді реально стає страшно - аби гірше не зробили. От в чому страх. Тому запитую по тих же форумах, щоб не тицяти наобум в першого ліпшого. Оо, наші люди знають все!))) і діагнози ставлять по постах, і лікування радять....
Знаю, проходила. Тут немає іншого шляху, ніж пошук лікаря через рекомендації. Запитуйте, пробуйте, оцінюйте. Я розумію, що це пошук ціною власних сил, часу і часом нервів, але маємо те, що маємо, а потенційні здобутки перевищують потенційну шкоду.
Раджу - майндфулнес. Є курси, де вчать цієї практики, але можна і самому спробувати. Почитати по темі: Уильямс, Тисдейл, Сегал, Кабат-Зинн "Выход из депрессии. Освободите себя от хронической неудовлетворенности" The Mindful Way Through Depression: Freeing Yourself from Chronic Unhappiness
у не першого ліпшого психолога запис на місяць вперед і ціна астрономічна. Можу порадити, але і вартість сеансу там 500 грн. Крім того, кожен пихолог працює по своїй методиці, яка може зовсім не влаштувати ( не підійти вам).
- от в мене спадкова схильність. Теж "назбирувалось" зі стресових ситуацій і в один момент "бахнуло"....мучило доки не знайшла причину. Слава Богу все позаду. Якби не психотерапія і таблетки то страшно уявити яка б я зараз була... --- дописи об"єднано, Jan 27, 2017 --- Думаю, малося на увазі, що багато-хто звик звичайну хандру, поганий настрій, чи втому називати депресією. Це зовсім неправильно, брак інформації.
ой йолки!(( мнда, вартість не радує....але на всяк випадок напишіть в пп контакти і іншу інфу. Дякую. Навіть і не чула про таку практику.... пошерстю про неї)))
Відмінно допомагає при депресіях, разом з тим і налагоджує усі процеси в організмі, ароматерапія. Я півроку уже маю олії, активно користуюсь і вражена результатами!
До теми депресії і спадковості. Можливо, комусь буде корисним і допоможе краще за собою (чи рідними) слідкувати. биомолекула.ру: «Депрессивные» гены и «грустный» мозг: где, как и почему возникает депрессия
Привіт. Якщо моя мама не розуміє що хвора і тим паче в минулому медик (((. Хворіє 13 років. Заставляємо приймати нейролептики. В остайні 2а роки відчувається погіршення ...зараз їй 57 років. Присутні галюцинації. Лікували стаціонарно дуже давно ...потім самі справлялися ...возили на консультації були змушені вигадувати історії різні. Зараз вже не просто вмовляти. Тому 1. Чи стикалися із такою ситуацією ? 2. Які ви знаєте приватні клініки чи лікарів..прохання з контактами .
Справжній психотерапевт не буде призначати ліки - хіба у крайньому випадку, як виняток. Психіатр лікує таблеткою - міняє хімічні процеси в мозку (наприклад, шизофренія і депресія). Депресія - дуже важка хвороба мозку - людині важко думати, ніяка психотерапія не допоможе, поки ліки не подіють і не змінять щось у голові. Депресія триває 6-8 місяців і коли не лікувати все одно пройде. Є такі депресії що виникають внаслідок життєвих потрясінь - тоді психотерапія може допомогти. Коли є голоси чи галюинації - то вже не депресія. то щось значно важче. Якщо людина хронічно незадоволена собою тоді точно потрібно йти до психотерапевта, при неврозах, тривогах паніках хронічних болях потрібно йти до психотерапевта. Ліки тільки на якись час поможуть, а далі воно буде повторятися. Врахуйте, що КПТ терапія є найдешевшою і на неї потрібно найменше вчитися - цей метод підтримують страхові компанії заходу, бо він дешевий і вигідний - поки ходиш до КПТшника, починають діяти ліки і всі щасливі. КПТшники то такі свідки Єгови від психотерапії. Аналітики працюють довго - роками і то не є просто, бо всі пропущені сесії оплачують. І в нас немає серйозних аналітиків. Всі інші методи то таке - заробляння грошей.
