Моя малявка теж істерить, на вулиці. Катаємся з дітьми на качелях...Боже збав її звідти спробувати забрати . Одразу такі плачі... Аня сиділа б на майданчику певно цілий день. Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk
Доброго вечора! може мені тут хтось щось порадить, може підкаже як реагувати на постійні перечення синочка, бо відчуваю що скоро мені зірве дах. перечить навіть банальні речі, як от до прикладу вчора: - мам йдемо на двір! - не підемо бо дощ сильний падає, навіть парасоля не допоможе - ні, там нема дощу, ти мене обманюєш, я знаю що ти мене обманюєш, там нема дощу. - та як нема, ти ж сам в віконечку бачив? - ні не бачив, там нема дощу...
@Maksli, ну я в таких випадках відкривала двері (так, мені легше, бо то ж не багатоповерхівка) і казала : "йди, але я не піду! " і додавала ще про розум в голові. ТОбто речі, які в цю ж секунду не загрожували його життю, я дозволяла переконатись самому. Ну майже завжди... Випадок. Літо(це було минулого літа), тепло, ми кудись їдемо-збираємось, і тут малий заявляє, що поїде без трусиків-шортиків... чоловік переконує-вмовляє-пояснює-вже майже силою одягає... Я кажу: "їдь, але ти не зможеш вийти з машини, бо гола дупа буде."Поїхали. ..Потім ще був плач, бо він хоче вийти а не може бо голий... Я звичайно шортики взяла, але сиділа тихо і мовчала. Після того тренінгу мала доовший час спокій з одяганням .
Ну то вивести його надвір та й по всьому Скоро назад додому попросится. У мого буває таке, тоді як пише @nibysh пропоную пробувати, подумки додаю: "ну тебе в баню - роби що хочеш і не довби мамі мізки" (у 50% випадків через 30 сек вже взагалі "передумує" робити, іноді таки пробує). Буває ще "заперечення заради заперечення" - коли Владу хочеться просто "пагаваріть" а мені вже голова пухне то простіше просто ігнорувати (бо та дитина слона би будь-кому продала за 1 хв - у нього на все є відповідь і на мені він іноді відточує своє ораторське мистецтво, а я не завжди маю до того настрій). Іноді під настрій ще бавлюся коли хочется йому просто "понєкати" навмисно пропоную щось "не робити".
Дякую за поради, зазвичай так і роблю, але вже набридає вічно йому доказувати що небо голубе, що осінню на дворі холодно, що літо ще не скоро, що вихідних дня тільки два,а пять робочих, що часом треба трошки почекати, щоб отримати бажане і т.п. золоті слова, бо мені з 10 поверху, та ще з меншим, ех..., хоча я його вивела на лоджію, вона не зашклена, не помогло він того дня істерив за кожну дурницю і перечив будь що, щоб я не говорила. Врешті решт попік язика, коли я просила трошки зачекати, бо його "кава" ще занадто гаряча і ніби заспокоївся. в нас такий варіант не катіт, бо він буде повторювати доти доки не відреагуєш, хоч якось.
в нас вчора дитина цілий вечір була не до впізнання, істерики, сльози, перечення - чуть дах мені не знесло, видно перевтомлена була, або не виспалась в садочку, але то був капєц, ще тато "включив тата" і взявся виховувати, гр-ррр, але то вже в іншу тему
і як ви діяли? Бо переважно фоце він те, що не можна. Хоче все робити зі мною, я зараз реально нічого не можу зробити. Цілими днями крики і сльози.
стопітсот раз пояснювала, головне настояти на свому. Не можна і крапка. Запасіться терпінням, переросте.
Категоричне " ні", якщо є небезпека для життя і здоров'я і якісь категорично неприйнятні для вас речі. В інших випадках можна дозволити, а пояснення відкласти на пізніше. А те, що хоче все робити з вами - треба шукати компроміс ( він може бавитися макаронами, морквою чи ганчіркою). Якщо він зараз задовольнить свої потреби в мамі, то потім легко і спокійно вас відпустить.
зрозуміє, може не на перший раз, ну і персеном запасіться, бо часом мене трафляло, а нерви маю слабкі)
Реально, далі ще гірше, але рідше, правда. І розуміє все прекрасно, від того ше більше істерив. На "ні" реагував, як бик на червоне. Помагало хіба відволікти увашу чимось іншим (краще коои то робив хтось інший) і то не завжди.
Абсолютно реально. Я вже навчилась відрізняти плач через нагальні потреби і просто істерику ,бо щось не дали , заборонили . Як ідем на двір істерика може бути через те що зняли з качель, вдома істерика переважно через заборону дивитися мультики .
Моя розуміє. Якщо я бачу,що істерика не через хочу їсти,пити,спати, мокрий памперс, то просто не звертаю уваги ,включаю ігнор. Переважно помагає. Деколи просто кажу не можна , Аня ньо ньо , то слухає. Перестає робити . А деколи сама каже Аня ньо ньо і робить те що я заборонила. Я бачу ,що то тре по сто п'ятсот раз повторювати не можна поки не дійде. А істи часом роблю з донею. Вона відкриває шуфлядки ,витягає собі банячки , ложки, миски і бавиться. На деякий час вистачає. Ну і ще включаю мультики на деякий час машу і медвідь, поки не дороблю своєї роботи.
@Virchuk, по можливості дозволяти більше. Щоб "ні"було мало, але категорично. Приклад- коли синочок був маленький я на кухні йому давала все, крім гарячого і ножа. Решта все було можна (ну сміттєве ведро ще пробувала забирати, але потім звикла, що воно має бути надзвичайно чисте). Приїхала бабуся, і "ой, ложку не бери; ой, він кришку погне бо так лупить; ой, баняк на підлогу не можна; ой, картопельку-цибульку нє-нє...." Питаюсь - "чому нє?". Відповідь-" ну бо він то замастить". Так, для мами , то напряг, але якщо дитя шустре,то напряг все одно буде.
Він Вас не зрозуміє вербально, логічних пояснень, але зрозуміє у випадку категоричної заборони, вашу волю і ваші емоції. У випадку не категоричних заборон також варто пояснювати як свої мотиви/почуття, так і емоції дитини. Стосовно того, що все хоче робити разом, то це потрібно Вам внутрішньо адаптуватися до безладу, збільшених об'ємів прибирання, тобто налаштуватися, що тепер така "норма", це складно на початках (та і не на початках, мене зараз цей момент дуже втомлює...) Отправлено с моего X9180 через Tapatalk
ми так і робимо. Але він уже хоче робити те що і я - разом місити тісто ми вже пробували. я йому досить багато дозволяю. Але часом варто казати ні, а він тоді так плаче, аж заходиться.
