Вірно. І все це вміщується в другій половині біблійної фрази "любіть ближнього, як себе самих". ПС. Але там не сказано, що треба любити спершу і найбільше себе, потім чоловіка, а потім вже дитину (або навпаки), як дехто намагається тут довести.
Ну керуйтесь чим Вам зручно, мені зручно так, моїй вірі в Бога це не заважає, радше, навпаки. Так зрозуміло і порядок в голові. А не каша і метання. на сім закінчую офф-топ.
мамі треба нагадати і створити можливість (це близькі люди мають зробити). Бо інакше, то ще й навішування провини - себе занедбала, чоловіка не надихнула. --- дописи об"єднано, Jun 3, 2016 --- там в першій частині сказано любити Бога ))) і як тільки в цьому рівнянні на перше місце виходить Бог, а не "я", то все гарно стає на свої місця
@Orman а от якщо немає під боком таких родичів, що поможуть, що тоді? Жінка буде закручена доглядом за дитиною, домом, себе може трохи занедбати,то тоді нормально що мужик піде до порно чи до якихось бабів "натхнення шукати"? Так не має бути. Тоді чоловік має ставати основною підмогою. Тут в якійсь темі писали що "як же можна малу дитину на чоловіка лишити", а виходить і можна і треба, бо потім залучити до допомоги і виховання буде ще тяжче. Я не кажу скидати все на чоловіка, але посильну допомогу, щось купити, прогулятись з дитиною, разом купати малюка він може
Я тако читаю і офігіваю: як то страшно свого хлопа із дому випускати. Нє, ну а чьо? Я своєму -- вірю. Але чому? Бо проводжу разом із ним 24 години на добу, бо ми разом працюємо і всякі там флірто-шуточки на роботі самі собою присіклись ще 12 років тому. хоча і зараз його там рекламують, як вєлікого осємєнітєля, кажуть, що страшно біля нього проходити -- завагітніють))) Баби захоплюються його неймовірним почуттям гумору проти гєнів не попреш -- його тато був сільнєйшим поетом-гумористом і сатириком, його влучними компліментами. Але у нас таких юмористів дофіга, і компліменти роблять, і на каву кличуть, і дружин під боком немає... І, нажаль, я знаю випадки бля...тва. Тут головне, щоб кобіта захотіла. От знайшла якась безпринципна -- і давай вішатись. А мужик шо... Якщо ще й дома не все ОК -- а тут така вся хороша, красіва, молода, то чом би й ні. Я не захищаю мужиків -- вони козли! Але все ж таки рідко коли одружений чоловік, особливо на роботі, буде першим залицятись. А коли за нього все зробили... Не дай Боже такий жінок нам зустрічати. Бо, насправді, оті всі баби були страшні, а дружини набагато гарніші. Але так вони вже вчіплялись у хлопа, що ... п.с. у всіх тих випадках коханка була послана, а чоловік повертався в сім"ю (власне він і не йшов, можливо, навіть, дружини і нічого не знали)
Та не про любов мова, і не про спілкування. А про то, для кого і скільки РОБИТИ. Бо AdFeja питала чи можна ЗРОБИТИ для коханого забагато. Спочатку роблю для себе, бо хто крім мене. Потім для дитини, бо в неї обмежені можливості. Потім вже для чоловіка. Це може бути і одночасно. я не знаю як ще пояснити...
Я і про це питала, бо так собі ставила. Але мені відповіли, що це невірно. Бог пронизує усі стосунки у послідовності я-чоловік-діти (до речі, ми про інші ланки не кажем, а там ще є, і родина, і друзі). Якщо ставити перше Бог-я-чоловік-діти, то виходить релігійний фанатизм, таке...
Я своєму теж вірила і довіряла. І була впевнена, що, кажучи про добові чергування, він дійсно чергує в лікарні, а якщо каже, що їде на консультацію десь в район - дійсно їде туди. Я не стверджую, що це не так, але вірити в це більше не можу. Навіть якщо і якимось чином налагодяться стосунки, я не зможу знову довіряти, а це для мене найважче.
Ну з тим, мусите щось робити, бо весь час жити з думкою про зраду, то не життя, а пекло. Потрібно щоб пройшло трохи часу, та й поведінка чоловіка має тому сприяти.
Якщо все і налагодиться, то без довіри швидко рухне. Є один чудовий спосіб справитися з такими станами. Нема вчора - вже і так нічого не змінити. Нема завтра - а чи буде воно взагалі? Є лише СЬОГОДНІ. Варто турбувалитися лише за ті події, які відбуваються сьогодні, за роботу, що треба зробити сьогодні, за почуття, які ми переживаєио і які нами керують сьогодні. Треба зробити своє сьогодні щасливим - гнати погані думки, страхи, байдужих людей. І не боятися, довіритися Богові. Все це - титанічна робота. Але без неї не буде нічого. Навіть якщо чоловік доводитиме свою вірність. Хіба будете з ним поряд 24/7 і відберете у нього всі засоби зв"язку зі світом.
Можливо він дійсно виконує просто свою роботу, я б якось перевірила це, або напряму поговорила з ним. Я коли з своїм говорю, і дивлюся йому в очі, то завжди розумію ,коли він каже правду, а коли ні.
Читаю цю тему останніми днями і аж нині "прозріваю" - чому це я (ну і не лише я) все життя стверджувала, що чоловікові зі мною пощастило? Та то мені ж з ним пощастило!!! Йду певно, як в приказці "ноги йому мити і воду пити".. А якщо без сміху..чків, то інколи важливо подивитись на свого чоловіка зі сторони - доволі корисне дивлення, я вам скажу.
Та, власне, він дійсно дуже хороший, талановитий хірург і роботу свою виконує на совість (на власні очі бачила, як колишня пацієнтка обімала його на вулиці і дякувала, і такі випадки неодноразові), тут навіть нічого говорити. Я в іншій темі про це писала. Я про те, що важко мені йому тепер буде довіряти, навіть БУДУЧИ ВПЕВНЕНОЮ, що він на роботі, і той хробак сумніву все одно буде гризти зсередини. Я і хотіла б пробачити, але поки що не можу, дуже вже боляче.
В першій частині чого? Я цитувала речення повністю: «Люби свого ближнього, як самого себе» (МАТВІЯ 22:39).
Свіжа рана, мусить затягтись. Вам хтось гарно порадив до відпустки не з.їжджатись, дайте собі час, а там може і закортить з ним на моря чкурнути.
Дівчата, ми переливаємо " з пустого в порожнє", ну я розумію а "пагаваріть"? Тут все ясно, як білий день, форумлянці потрібен час і свої власні погляди(сприйняття) на це все. Бо можливо ми тільки запутуємо її, хоча " послухай іншого-зроби по своєму".
