Багато писали, що Ви мудра жінка... Можу повністю погодитися, бо не кожен зможе встигати все - і роботу, і дитину, гуртки, навчання, хату. ...певно треба трохи збавити темп. Я не раджу, бо ніколи не стикалася з подібним але той ритм виснажує і можна багато чого упустити.
- Как говорит моя бабушка: -Хорошо все уметь, но не дай бог все самой делать. (с) Піклуючись про його спокій, Ви несвідомо відгородили його від своїх і доньчиних питань. Він ніби був в стороні. Активно залучайте його до вашого з донькою життя. На відпочинок однозначно їхати. Я завжди схиляла голову перед жінками, які знаходили сили пробачати і давали ще один шанс. Також знаю, що ті,яким давався цей шанс, носять дотепер своїх жінок на руках. При умові-якщо це людина,яка зрозуміла, ЩО вона могла втратити. За гультяїв мова не йде.
еге ж Чоловік має заробляти на жінку і дитину. І жінка свіжіша буде, і йому дурне в голову не буде мати коли зайти.
Щоб людина зрозуміла що вона могла втратити, потрібно щоб вона таки втратила це, хоча б на деякий час. Переконайте його, що між вами все, кінець. Впевнено і твердо. А тоді поспостерігайте його дії. Я думаю, тільки тоді є шанс, що це більше не повториться. Як йому це треба, він зробить все для того, щоб повернути дружину, не зважаючи на особливості його характеру.
та ну, уходя уходи (с) Такі ігри до добра не доведуть, якщо чоловіка переконати, що все, кінець і крапка, то чого чекати від нього якихось дій? Коли людина розуміє що шанси є, але треба добитися пробачення і повернути прихильність, то буде боротися, а як кажуть категоричне ні і то так щоб на 100 відсотків переконати, то хіба вже маньяк буде переслідувати
Може й так. Я писала з власного досвіду, а мій колишній таки дійсно на маніяка скидається. Просто жити не дає спокійно.
Або вирішить, що це її вибір і буде краще цей вибір підтримати, нічого не робити і его своє не тривожити. Це ж ВОНА зробила вибір, нащо лишній раз напрягатись...
Все ж я схильна думати, що він таки прикладе зусилля для відновлення стосунків (то при умові, що він дійсно хоче цього. Маніяків до уваги не беремо). Ну бо якщо легко пробачити, то як з гуся вода. Нехай побореться, відчує що таке втрата. Я не кажу грати в ігри, треба бути готовою таки піти якщо шо.
Я не писала про стосунки. Мова йшла про те, чи можна зробити забагато для коханої людини. Можна. І щоб того не сталося, потрібно розставити пріоритетність, кому що робити в яку чергу. І цей. Дитина нічиє не продовження і не доповнення. Це окрема людина, в якої ще не сформована особистість. Не може особистість гармонійно розвиватися, коли її будуть відсувати типу почекай, спочатку тато. Раз-другий такого почекай і старша дитина піде до когось іншого зі своїми проблемами і потребами, а менша буде почуватися нешасною і покинутою. Для подружніх стосунків є час, коли дитина спить або у бабусі, чи т.п.
Якби він хотів, то вже б багато раз за цей час приклав ці зусилля ( і я не маю на увазі квіти-цукерки ), а то щось він не дуже рветься, таке враження, що такі стосунки його влаштовують, а якщо дружина щось повозмущається і таємниці розкриє, то можна навіть з рідною донькою по магазинах пройтися.
Прикольно. А дитина звідки має бачити як їй будувати стосунки? Як відноситись до протилежної статі, яку роль мама відіграє, як тато любить. А як мама любить тата. Мені психолог (вона ж психотерапевт, кандидат наук, викладач з багаторічним стажем у вузі, а зараз успішний практикуючий професіонал) теж так розповідала: спершу я, тоді чоловік, а тоді діти.
Так чоловік мабуть сам в шоці, що дружина все взнала. Треба час, на усвідомлення того що накоїв, обдумати свої наступні дії. Та й їй той час необхідно, щоб втихомирилися емоції хоча б.
Тю, для цього багато не потрібно. Нормального спілкування, допомоги по господарству, спільного відпочинку буде достатньо. Для цього не потрібно встановлювати чергу. В нормальній сім"ї це по замовчуванню відбувається. Просто між манікюром для себе, пляцком для коханого і настольною грою з дитиною правильно обрати спочатку манікюр, потім гру, а потім пляцок. Стосунки від того не постраждають. І пляцок буде пектися без дитяго ниття))) От про шо я.
Не погоджусь. Часто саме цим нормальним, люблячим спілкуванням, здоровим діалогом, цікавістю один до одного нехтують, думаючи про пироги і настольні ігри. А тоді в цій темі дописи.
Просто ми з вами пишемо про різне. Ці речі взаємодоповнюючі, а не взаємозамінні. @Rona, я тут трошки ваш допис підправила. --- дописи об"єднано, Jun 2, 2016 --- У всьому має бути баланс.
Тепер він має багато чого робити, чого в житті не робив. Просто мусить. І Ви зараз маєте, насправді, доволі великий простір для корекції всіх (!) траблів (проблем), які були в шлюбі. Сформулюйте перед собою, що би Ви хотіли змінити в стосунках. Хочете, щоб він оплачував навчання доньці? Кажіть. (Направду, то і його обовязок теж, тим більше, що хірург мав би заробляти не лише на кашу з водою, правда?). Хочете, щоб гуляв з донькою, Вами, возив кудись? Теж кажіть. Ну про " перша і остання зрада" я вже писала. Це вимога #1. В певному сенсі у Вас є шанс почати все з початку, лише зараз Ви маєте досить велику владу (як не кумедно це звучить) над ним. Використайте цей момент. ПС. Ще маю таку пораду. Більше з ним не обговорювати і не розпитувати деталі зради. Ви дізнались вже багато. Нащо себе глибше катувати тими подробицями? Займіть позицію "стратити не можна помилувати". І тримайтеся!
Не розумію оцього розставляння на п'єдесталі... Чому треба когось з близьких любити більше за другого? Біблія пише "любіть ближнього, як самого себе". Тобто, і себе любіть, і так само (!) інших любіть. Чи любов це торт, який треба різати на шматки і потім вирішувати, кому віддати більший???
Дуже вірне рішення. Ви матимете можливість проаналізувати ситуацію без його впливу, без його слів про лямур тужур. Але, саме основне: ви побачите наскільки чоловік вас хоче повернути, він для цього повинен зробити багато, дуже багато!- цим він вам компенсує знецінення, і це вам буде мега важливо в майбутньому! Бо і він має відчути тяжкість пробачення, вибачення не може бути легким і приємним. Головне- без агресії. По факту. Покарання винуватець має понести по повній програмі. Інакше будуть повторення злочину. ( ага, це у всіх сферах так) Для пробачення мало його попросити, треба підкріплення дуже серйозними вчинками. Не кажу про стрибки на голові, а про велику роботу над собою і "цілування ніг" в прямому і переносному сенсі. Якщо рухів до серйозного вибачання і просіння про прощення немає - то ІМХО - розходитися вже і однозначно. Бо згризете себе, своє здоров"я, психіку, попрете моральні цінності ( а так і буде), і дитину частково скалічите.
То як моя бабуся каже: "діти -дітьми: виростуть і підуть у світ долі шукати. А чоловік був з тобою до них, під час, і залишитесь двоє на старості літ. Про то тре памятати" Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Жінки такі створіння, що люблять віддавати, а брати - діло третє. І коли народжується дитина - то віддають усю себе їй, нехтуючи і собою, і чоловіком. Так, є такий період в житті, коли немовля ще дуже прив'язане до мами, але й тоді мама має пам'ятати про час на себе, бодай крихітний, аби не вигоріти. І час для тата, аби він мав натхнення "мамонтів полювати". Тому й розставляння, аби дров не ламати. Не вислужитись в дошку, ясно яку.
