Цікаво знати як би вона берігала таку сім"ю? Ви мусите перетерпіти зараз цей час, хочете плакати - плачте. Але краще відволічіться. В Вас нема подруг? З ними поговоріть, йдіть з дому надовго з малою, гуляйте. РОботу шукайте звичайно, придивляйтеся. То Все легко говорити, давати поради, але мусите себе взяти в руки. Мама все рівно буде завжди за вас, яке би ви рішення не прийняли. Звичайно їй жаль, але більший жаль буде , коли її дитина буде нещасна.
Ви вже пробували зберігати сім'ю в ті попередні рази, коли просилися назад до нього.тому тут нема чим дорікати, що от при першій сварці здалася і все, тому що це не так. вона каже, що краще бути з будь-ким, бо не має з чим порівняти. вона, як я зрозуміла, сама? тому й радить, орієнтуючись на себе, хоч і не розуміючи наслідків такого життя з будь-ким. потрібно не здаватися, а вже як прийняли важливе рішення, то всіма силами його дотримуватися. звичайно, що підтримка рідних була б необхідною в таких ситуаціях, але треба в першу чергу надіятися на себе. не сестрі вирішувати жити чи не жити з Вашим чоловіком і свекрухою, не мамі, а тільки Вам. тому слухайте себе і довіряйте собі і своїм відчуттям. а поплакати справді можна, зі сльозами може весь той біль і образа вийти, і після сліз, як і після дощу буде світло і тепло!
@euphoria sonce, на сестру я б не звертала увагу, бо зрозуміло чому вона так говорить. Якщо ви повернетесь, 1000%, нічого не змінеться. Навпаки, може стати ще гірше. Чоловік тоді точно зрозуміє, що має владу над Вами. Про свекруху, взагалі мовчу. І пройшло ще зовсім мало часу, щоб Ваш чоловік зрозумів, всю серйозність ситуації. Повітре, він досі переконаний, що ви "повимахуєтесь", і повернеться. Менше з ним спілкуйтесь. Він повинен зрозуміти, що ви налаштовані серйозно, і безвроворотно. І повністю погоджуюсь, якщо хоче Вас повернути, то тільки Єдине, не зрозуміла, то мама Вас підтримує, чи ні?
мама мене підтримує,але сама вагається,чи правильне моє рішення.Якось так напевне А я просто падаю з сил,така якась безпорадність,плачу а легше не стає
Вибачте за прямоту, але і не скоро стане. Ви зараз стоїте на роздоріжжі, і не знаєте, в який бік кинутись. Стане легше, коли всі крапки будуть поставлені. Зараз Вам потрібно бути ДУЖЕ сильною.Вам є заради кого бути ЩАСЛИВОЮ. І будьте чесною, перш за все, перед собою. Вам було не добре в тій сім'ї. Повертатись то такого життя нема змісту. Хочеться вірити, що чоловік одумається, і збереже свою сім'ю, але чи так воно буде, наразі не відомо.
Патті, Ейфорія Сонце, дівчата в даній ситуації то є єдино одна проблема, все решта то похідне.....Мама мовчить, бо переживає, що Ви зробили помилку, було хоч щось, а зараз нічого , плані фінансової стабільності, мама Вас ще не бачила в таких от життєвих ситуаціях, тому переживає....Єцфоріє, що Ви вже зробили в тому еапрямку? Напишіть мені в приват, може зможу щось порадити, тут то буде офтоп...
Якщо Ви їхали від нього і мали відчуття що вже не повернетесь та не хочете повертатися, Вас не тянуло до нього, не було жалю, значить Ви правильно зробили! Хоча всі ми тут даємо тільки поради, ми не є у вашій шкурі та не знаєм всіх нюансів у Ваших стосунках, тому наша точка зору не має формувати Вашу! Вирішувати повинні Ви, виходячи з того досвіду який Ви з ним прожили! Проте потрібно намагатись зберігти сім'ю, якщо це має шанс... . Але знову ж таки, вирішувати Вам. Якщо є любов і співжиття можливим - то одне..., якщо Ви не відчуваєте до нього кохання і їдучи від нього думали "слава Богу!" шо втекла... то інше. Тому тримайтесь і приймайте наші поради лише як поради та точки зору! В кожного є точка зору яка формується з досвіду, виховання і релігійного також!
жаль за ним є,є привичка та прив"язаність,але...є 100 але він далі мені відповідає:не можеш тут жити-розводимось,можеш тут жити-будемо жити.. Я наївна хотіла б,щоб він зі мною поговорив,спокійно вирішив це питання,разом б пошукали "за " і "проти" Але такого немає,і я сама зі своїми проблемами.Без заспокійливого спати не лягаю,нормально не сплю,і вічні думки в голові Я рада,що я попала сюди,і тут є такі відзивчі люди,дякую вам
Мені здається,проблема ще в тому,що Ви чекаєте в вірите,що він зміниться...треба прийняти те що є,яка є зараз ситуація в відштовхуватись від неї!
@euphoria sonce після будь-яких стосунків, навіть, поганих, буває жаль і сумніви, особливо коли згадуєш гарні моменти. Це нормально. Але з часом це мине. Як будете мати жаль і сумніви за колишнім, відразу згадуйте про причини вашого розходження. Сумніви як вітром здує...Тим більше причини у вас дуже серйозні.
Скажу одне: треба навчитись з часом відпускати минуле, щоб у життя прийшло майбутнє. Ваша реакція зараз цілком нормальна,але мені чомусь здається,що Ви пішли на цей крок з надією, що цей чоловік одумається,а не через те, щоб кардинально змінити своє життя без його присутності. Скажу одне-перший крок Ви зробили вірний. Часто в таких випадках стаються рецидиви,але тільки тому,щоб переконатись,що таки перший крок був вірний. Все буде добре.
@euphoria sonce через рік Ви будете з жахом то все згадувати і дякувати Всевишньому, що привів до тями. Поважайте себе, бо інакше не буде ніхто.
@euphoria sonce правильно кажете - чоловік би мав перейматися вашим емоційним станом, причому всі ці роки, але він того не робив, і не хоче робити зараз. І то є дуже серйозна причина вашої взаємовіддаленості один від одного, ви не жили переживаннями один одного. А взагалі, будьмо відверті, ця сімейка Вас просто ніколи не поважала. І то причина не на 100% у Вас, але такий є рівень тих людей. Я якось від дуже серйозного і знаного в світі отця-монаха почула таку пораду - якщо вас не поважають, то треба тікати, чи то від батьків, чи то від чоловіка. Вам би знайти зараз живу людину, з якою можна проговорювати то все, навіть по надцять разів, поки не заспокоїтеся. Підіть може до священика якогось мудрого. А може маєте хресних батьків, якщо можна комусь звіритися в тому, то було би краще для вас. Пропустила десь звідкіля ви, якщо не дуже далеко від Львова, то тут є порадні, де психологи приймають безкоштовно. А що Ви відповідаєте чоловікові на всі його наїзди? Чи отак берете слухавку і слухаєте все, що він каже? Може варто і вам перейти в напад, трохи висказати йому того , що він мав робити всі ті роки, чого вам бракувало, але в такій строгій формі. Воно не конче на шось вплине в плані відносин, але думаю, що Вам може просто чуток легше стане, просто вийдіть за рамки тої звичної для нього ролі жертви.
Дівчатка)Так,я чекала від нього кроків,тому що я заради нього,ламала себе,свої стереотипи,змінювалась як могла,поки не переламалась як особистість.Так,я чекала від нього трішки віддачі.Так,я говорила з ним досить відкрито,і виказувала всі свої претензії.І поки змін я не бачу,і навряд чи побачу.Людина не буде мінятись.Якщо зберігати сім"ю,яка напевне нею не стала,то тільки їхати туди і все як було так і буде.Змін не буде.Можливо перший тиждень-два,буде гладко.Далі свекруня знов почне мене гнобити.Ну як гнобити,щось не зроблю(весна таки)то буде біситись,а він і біля неї.Бо я маю все кругом помагати,робити,вічно сміятись і так далі.Але я людина.Я деколи хворію,мене деколи щось болить,і таки деколи я зовсім не до роботи.Але це походу мало кого хвилює --- дописи об"єднано, Apr 10, 2016 --- До одруження,я була досить амбіційна,молода,горда особистість.В мене не було проблем з протилежною статтю,бо я тим не запарювалась так сказати.Я добре вчилась,і хотіла кар"єри,доказати собі самій щось я щось варта.Щоб мама гордилась.Тепер я дивлюсь на себе,і розумію.Зовнішність таж,але характер вже не той.І треба багато роботи над собою,щоб наблизитись до теї людини,якою я була
@euphoria sonce а Ви зробіть наперекір, на зло чоловікові\свекрусі\сестрі і т.д. доведіть їм, що Ви можете знайти себе в житті, стати успішної без їх допомоги, зробити себе і свою дитину щасливою без них\їхнього схвалення. треба просто зціпити зуби і йти вперед, дивитися в майбутнє і думати про те, якою Ви станете - щасливою, самодостатньою, реалізованою, вільною, а не оглядатися назад і жаліти про втрачене. Вам зараз потрібна ота "злість", яка даватиме Вам сили рухатися вперед.
У вас дуже гарний і чіткий останній допис! Повторюйте собі це все в хвилини розпачу і це вам допоможе зібратись з думками і більше не оглядатись назад Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Був мій благовірний в неділю.Погуляли разом з малою.Він казав вернутись,обіцяв змінитись.Ну тобто менше сидіти за компютером,а в неділю не бігти на більярди,волейболи.Окремого життя не буде.Але давив на те,на малу,мала почала плакати як він поїхав. Важка ситуація.Якби ж він запропонував життя окреме... А ще коронне його запитання:чи буду я ходити на город якщо повернусь))бо з-за цього в нас всі сварки,і з нею і з ним походу діла Казав що 2 роки точно нашого життя,не знав чи те все йому потрібно,все рбив для того,щоб я пішла сама.Зараз буцімто він зрозумів що сім"я йому потрібна,любить та скучає за дитиною,мною.Але ж якби була та сильна така любов.Він ж би згодився на окреме житло...чи принаймі попробувати
Все так, як я писала. Буде тиснути на Вас через дитину. Ви молодець, не здавайтесь. Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
