привіт дівчата, я думала що тільки в мене проблема з селом. я вже 7-й рік живу в селі і також не задоволена умовами бо в нас немає садочка і дуже нема де погуляти і я по тихому заздрю львівським дівчатам бо в них є де піти з дітьми
о, це проблема не лише села. з народженням малюка переїхали до чоловіка в Борислав. жодного! дитячого майданчика, а ті, що є не піддаються жодній критиці. та й гуляти з мамочками, які на майданчиках п'ють пиво і не тільки, бажання нема ніякого. місяць були у Львові, то і в Шевченківський гай сходили, і природознавчий музей і на Чортові скелі,і в Стрийський парк, каталися на дитячій залізниці. І на майданчиках малюку було цікаво, з дітками легко находить контакт, і видно, що йому цього треба.
блема, Це дійсно проблема, от ми переїхали просто в інший район Львова, а мені здається ... в іншу країну, дуже важко познайомитись з мамочками та їхніми дітками, все обмежується декількома фразами, і на тому все. Дуже всі замкнені в собі або дітях, можливо мені так здається? Пиво то таке, якщо в міру і без наслідків, думаю мамам також хочеться розслабитися.
дівчатка з села, я вам заздрю, знайомтесь з сусідськими мамами-дітьми і жодних проблем.ви самі можете вибрати коло спілкування для своєї дитини, що для міста - неможливо. на селі дитина точно не буде дивитись на те все неподобство, що зустрічає міських на майданчику, та й за безпеку відповідаєте ви самі. ( мої просинаючись перше що говорять: йдемо гуляти. я не гуляю з дітьми де попало, у нас майже біля кожного будинку майданчик, та маю лиш 1-2 відносно безпечних місця де можна вийти з дітьми. пиво, бички, бите скло, не нормативна лексика, цьомки-бомки на рівні цензури, стирчяча з землі арматурка, глисти і кліщі це не повний перелік "переваг" міського відпочинку.) єдиний недолік села: на модні розвиваючі гуртки потрібно буде їхати в місто, якщо вони вам потрібні
Може буде хто з Сокільник, приходіть в гості, маємо дит.майданчик на вулиці і трохи діток теж насиплеться) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
А де всі знайомляться, коли дитинка ще маленька? Коли ще не ходить і відповідно на майданчик йти неактуально?
Я взагалі мама-одинак). Я не любила ні з ким гуляти ще, я любила гуляти одна, тому, коли мами з візочками до неме "чіплялися", я культурно давала зрозуміти, що я не з тих, що гуляють компаніями, обговорюють каки-пісі і справи мамські.)) Я не кажу шо це нормально, чи не нормально, просто мені так було комфортніше. Я воліла краще, поки дитинка в візочку спить, чи тихо сидить)), музику в навушниках послухати, чи з мамою, коліжанкою, чоловіком по телефоні поговорити, ніж заводити знайомства з молодими мамами. І зараз, коли діти вже давно не візочкові, я тоже вічно сама з собою і з своїми дітьми, чи то на майданчику, чи в скверику, чи просто на прогулянці. Не знаю чому так, але якось отак. писи: перечитала і сама себе не впізнала, бо по житті я досить компанійська особа, така, котра знайде спільну мову з кожним, але що стосувалаося, чи стосується прогулянок з дітьми, то я відлюдок.) Ну, якось так...
Я певно десь в період 4-10 міс. чіплялась, але оте "як то добре коли КР і не треба родити - то треба всім зразу робити.", "нарешті 5,5 міс, вже починаю відлучати від ГВ аби виспатись", "то лиш цигани в ті тряпки дітей в'яжуть" вбили в мені всі сподівання на адекватність
О, мені теж так комфортніше було. Я стільки книжок на планшеті за той час прочитала А коли діти вже виросли з люльок, то пішли на майданчик шукати компанію. Але там переважно діти між собою спілкуються, я стараюсь з мамами бути на рівні привіт/добрий день. Це малознайомих мам стосується. Але оскільки я живу в районі, в якому виросла, то маю тут купу коліжанок з дітками. То куди б ми не зайшли, практично завжди хтось знайомий зустрінеться, то нам не скучно, ми рідко самі гуляємо.
Не знаю, куди написати і як взагалі то зробити коректно, щоб мене правильно зрозуміли. Для занять з сином(РАС) потрібен одноліток 4-5 років, якого він не знає, конкретно просто для ігор. Тому шукаю маму, яка не проти зайти до нас на чай, або просто може залишити дитину на годинку. Приємне часопроведення дітям гарантую, та і мені не завадить розшири коло знайомих. Живемо на Пулюя. Розумію, що то може звучати трохи дико. Але раптом, як кажуть, хто стукає - тому відкривають. Дякую
в мене коли народився малий, було нестримне бажання познайомитись з такими ж мамочками, як я. нові знайомства появлялись , але *закадичної дружби з мамою немовлятка * не склалось, я дуже з цього приводу переживала, хотіла разом гуляти, говорити, розповідати про наші перші досягнення. але потім все якось само собою розвіялось, постійний рух, нехватка часу, малий підріс, зараз вже ходимо в садочок, і на мам-коліжанок просто немає часу. та і бажання теж. тому вважаю, що то все переходить з часом.
