Як то нащо??? Ще сто років тому жінки не мали права на власне майно, не мали права голосувати, вчитися... І всі ці права вибороли феміністки. Ми просто до цього вже звикли і сприймаємо як належне. А дискримінації ще дуже багато. Шкода, що поняття фемінізму дуже вже перекручене зараз, що навіть Саша пише, що не є феміністкою, хоча вона нею і є.))
Половину мені цих прав не треба, а от колишні привілегії не задавали ли б. Але нехай Та як вже вибороли, то нащо дальше боротись? Щоб зробити чоловіків ще більш інфантильними і слабкими? А потім плакати, що справжні чоловіки перевелись?
А які привілеї? Я щось ніц такого для себе не пригадую. Було показове ставлення до жінки, як до неземного створіння, а на ділі вона всіх обслуговує, подає чоловікам вечерю і тихенько йде в дитячу. І бити жінок було дозволено і нормою. Ви справді згідні відмовитися від права голосувати, вчитися, від права на майно і обмежити життя кухнею і дітьми? Яких також можуть забрати, бо прав на них нема. Ще дуже є багато за що боротися. Декрет три роки дали - це добре. А на роботу після декретів дуже беруть? Зарплати в кого більші? Ви згідні на однакових посадах заробляти менше, ніж колега-мужчина? А таке є. А дитячі кімнати чи щось для мам сильно облаштовують, щоб вона не чула себе другим сортом, який всім заважає? Право на роботу дали, навіть обов"язок то вже, а не право, але обов"язку всіх обслуговувати в побуті не забрали... Та он навіть до жінки за кермом, що ніби давно норма, 90% чоловіків досі зневажливо ставляться, мовляв, о, баба їде...навіть їдучи в трамваї... Але то вже інша тема. Зараз би хоч не рівні права, а право вибору, якого також нема.
Не хочу людей лякати чи справляти враження неадекватної. Звісно що є. Просто я не вважаю, що жінка краща чи вища але вона є рівня. Людина насамперед. І це переконання частина мене.
Я розумію про що ви. Багато жінок в Україні надивившись фільмів проо вікторіанську Англію сумує за тим, що подають руку при виході з транспорту чи встають з-за столу, якщо дама виходить. Проте цей час характеризувався для жінок саме тим, що їх сприймали як істоту для народження дітей і прикрасу для виходу в світ. Я не з тих жінок, що вважають жінок апріорі вищими. Мені просто важливо аби я була рівнею, аби до моїх слів прислухалися так само як і до слів чоловіка. Не бачу в тому нічого, що дискедитує мене як жінку бо і дітей я родити хочу, і аби руку мені подавали, і пляцок для коханого спекти можу. Ролі ролями а от сприймання мене як рівної істоти мені дуже важливо. Як більш за все і Вам. Чи Вам було би все рівно, якщо на якусь Вашу фразу про емоції чи політику чи навіть виховання дітей Ваша половинка Вам відповідала "мовчи жінка"?
А от я здається розумію, про що говорите Ви і про що Sasha Ptasha. Треба просто розділяти прийняття себе як жінки, своїх особливостей, своїх ролей, своєї сексуальності і неоднаковості з чоловіками, із рівнозначимістю, рівноправністю із чоловіками як людини. Соціальні ролі чоловіка і жінки можуть бути (і є) різними - ми різні, але рівні, однаково цінні, як люди.
@Sasha Ptasha дитьо-дитьом І не факт що той хлопець не "доросліший" за вас) А те що "виховувались в США" нічого спеціально не значить, там є теж багато різних людей серед молоді: і релігійні, і принципові та інші. А кидатись на секс лише через інстинкт, то навіть не по дитячому
Я поважаю Вашу думку але мені направду цікаво якими чином Ви дійшли до висновку, що я "дитя-дитьом". А ставитися до сексу відповідально та обдумано не кидаючися "в омут з галавой" доя мене було єдиним правильним рішенням. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Перечитала історію Саші від початку, і коли дійшло до не поваги жінок і вважання їх нищим сортом - не стрималась, вставлю і своїх п"ять копійок) @Sasha Ptasha, я повністю погоджуюсь з вашими останніми дописами, не розумію як можна бути з чоловіком з такими поглядами і ставленням до жінок. Навіть якщо б він осипав мене золотом і казав нічого не робити, я б не змогла з ним бути. Для мене набагато важливіша моя свобода слова і дій, відчуття поваги, значимості і рівноправності з чоловіком, а не якісь примарні середньовчні привілегії. Але і я, в свою чергу від чоловіка не чекаю подвигів принца на білому коні, підніматись за столом коли я встаю, відчиняти переді мною двері, уступати місце в транспорті (не мається на увазі вагітній чи з малою дитиною)... коли це просто пікування і турбота - тоді так, але не тому що я жінка, а він мусить бо чоловік... в першу чергу всі ми люди, інколи втомлені, інколи в поганому настрої... Та все це просто моє бачення і якщо хтось вважає і щасливо живе по іншому - то це чудово, головне щоб обох все влаштовувало А щодо конкретного випадку, то я не думаю що велику роль відіграє вік хлопця і що потім він змінить свої погляди. Люди не настільки міняються з віком як ми думаємо чи хочемо цього. Звичайно я можу помилятись і є винятки, але хто зна чи це саме він... Я б від такого хлопця пішла не озираючись, тим більше що є ще інші проблеми в стосунках.
Та пробувала,але він як завжди знайшов якусь причину того,чому він не зміг.І так завжди.Вже надоїло одне і те саме говорити,як об стіну горохом...
Маю колежанку. Ій 31, йому 37. Разом 2-3 роки. "Зустрічаються". І в нього періодично депресії, то не дається чути по 1-2 тижні, то він змучений, то дощ... Вона роки марнує. Я думаю, що нічого з того не буде. Зараз тут на мене накинуться: може дійсно людина на роботі зашивається і дійсно депресія!... Не вірю! Якщо любиш, то знайдеш час на кохану людину.
Це не мій колишній?? Правда тому вже 39. Для мене чоловік не одружений в такому віці - це діагноз, витрачати на те час взагалі не варт. Бо такі в 20 "просто зустрічаються" - бо ще не час, в 40- вже не час. Дурня повна. Чоловік як зустрів жінку свою, то живуть, хоч буває всяке, але в щасті і любові. А не ота дурня " ой, в мене зараз такий період". Давай, до свіданья, тоді. Sent from my SM-T230NU using Tapatalk
Як казав файний дядько Микола:нехай проблеми та не взгоди не роблять вам в житті погоди.Так що погода то відмазки))
А от це що? Таке інфантильне ставлення до сексу)) Таки ваш хлопець виглядає мудрішим (для себе то точно), хоч теж ще "юнець"
@Supernatural не розумію яким чином було інфантильним рішення 20-річної дівчини зробити це не під впливом перших почуттів а обдумано і без поспіху?) Чи ви вважаєте, що краще наким займатися у 16 але по великій закоханості? Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Ну, взагалі-то дорослі люди займаються сексом не тільки тому що тупо "забажали", ще має бути усвідомлення і почуття з "головою" звичайно (взагалі не уявляю як то можна без цього хоч може "особо продвинутим" почуттів вже і не треба. Так є для більшості дорослих людей. Канєшно, буває що "секс не привід для знайоства", але то вже інчий випадок Якщо ви його кохали, а ще важливо - не забували про контрацепцію, то хоч то добре) А рішення 20-річної дівчини тут мало чим відрізняється від 16-річної, 16-річні мабуть теж не хочуть ні одруження, ні не мають впливу почуттів, а лише "бажання", і то ще більше ніж 20-річні Коротше - сміхота, повеселили мене "діти-діти", як то кажуть
