Я теж не розумію країн, де жінкам дають по 2-3 місяці, чи навіть 6 місяців декретної відпустки. Просто не уявляю, як відірвати від себе таке маля, та жодна робота в світі цього не варта, чи я чогось не розумію? Добре, коли є вибір, а коли роботодавець каже: або виходиш через 2 міс, або звільнена, то це майже рабство. У нас, хоч і три роки декрету, але ж багато мам виходить швидше на роботу, хіба ні?Принаймні вони мають вибір. Особисто я вийшла, коли малюку був 1,9 р. Мені здавалося, що він ще такий маленький, щоб його залишити, хоча залишила його на рідних людей і майже дотепер щодня приходила до нього в обід годувати. В принципі, нам розлука пішла на користь6 дитина легко мене відпустила і я швидко адаптувалася на роботі. Хоча мені й декрет зовсім не набрид).
То є дуже важкий вибір, коли дійсно є потреба і великі(умовно) гроші то є зміст виходити на роботу, але є так, що жінка вже просто не взмозі витримувати щоденну рутину і кидається на любі заробітки. В кожного своє, приходить все на свій час, дитина потребує колективу і мама також, тому в кожного є вибір. Головне не загубитися в тій круговерті.
А мені так сподобалося в декреті і так не сподобалося виходити на роботу після року декретної відпустки, що я взагалі плюнула на кар'єри. Он хай чоловік працює, а мені й так добре. )) Дітки поки маленькі, то без колективу запросто обходяться. Як на мене, взагалі нема нічого важливішого за сім'ю. Все решта другорядні речі. І якщо вибір робиться саме з думкою про сім'ю, то він буде добрим, незалежно від того, яким він буде, а якщо пріоритетом є саме другорядні речі, то назва теми дуже відповідна тоді.
Завжди (майже) можна звільнитись, посидіти з дитиною рік, чи 2 чи 5 і піти на іншу роботу. В Канаді може і менше дискримінують, але в Україні навіть дуже.
Ух ти навіть не знала,що таких маленьких діток можна віддати в садок.Круто!!А як багато дітей в групі? --- дописи об"єднано, Jul 31, 2015 --- А я народила 21 жовтня і вже в кінці листопада пішла на навчання,так як вчилася на 4 курсі.Правда за няньку в мене була мама,тому не переживала особливо.)Мені здається навіть якщо би я мала можливість сидіти в декреті,я б всерівно довго не змогла бути вдома і пішла б на роботу.Думаю можна поєднувати і материнство і роботу.
Як на мене, це дуже сумно, навіть жорстоко. І по відношенню до мами, і до дитини. Зараз у мене полетить мільйон капців, але дискримінують тих, хто на це дозволяє й погоджується. Ніколи гроші, речі чи робота не можуть бути важливішими за людей, бо ні гроші, ні кар'єру на той світ не забереш, а спогади про себе лишиш, краще лишати хороші. Я з першою дитиною теж таке зробила. Народила в березні, потім здавала ще іспити. Навіть думала взяти 5-ий курс, але дав Бог розуму взяти академку. Правда, я працювала в гімназії паралельно. Кілька годин на тиждень. Але мене пробували дискримінувати, тому я звільнилася. Роки пройшли і я найбільше шкодую, що дурна була й гналася за всілякими земними речами, втративши найбільш важливі й такі, які вже не повернеш. Це ті помилки, які потім виправити неможливо, але найважче те, що їх і вибачити собі теж важко. Дякую Богові, що дав розуму хоч зараз із меншими не ганятися ні за чим і насолодитися тим віком і часом, який так швидко минає...
Все залежить від бажання мами і від к-сті годин, які дитина є в садочку. Няням яка різниця, чим з пляшки годувати. А мама може зціжувати туди своє молоко.
Зараз мене закидають тапками, гнилими помідорами і тухлими яйцями))) З вересня по нині я працююча мама. Садок, няні, коліжанки... Робота така реальна, а не офісно-кар`єрна, з 7.00 о 20.00+дорога. Працювала тижнями, але сил на дитину 000. Через 3м я не витримала і звільнилася. Друга робота з 9.00 до 20.00 біля дому. Сили на дитину 000. Чому? Бо за цілий день я так виснажувалась(морально) що навіть розмовляти не хотілось. Для себе зробила висновок: в реальному світі не реально поєднувати дітей і роботу(якусь державну може і можна, а просту продавця, кухаря і т.д неможливо) Мені важливо бути поруч і переживати всі моменти разом з дитиною, хочу її розвивати, обнімати і багато розказувати про все насвіті. Не хочу, щоб вона була аксесуаром бо то було саме так коли я працювала.
Поєднювати роботу і материнство неймовірно складно. Для нашого подружжя це стало можливим , бо і в мене і в чоловіка вільний графік роботи , тому завжди можемо підстрахувати один одного . Але якщо є фінансова можливість мамі не працювати, то вартує її використати на всі 100 %, бо діти так швидко ростуть , що потім сумуєш за тими чудовими моментами
Мій висновок ще цікавіший- поєднувати з дитиною можна не роботу, а справу життя, яку робити можна виключно у власному режимі. --- дописи об"єднано, Aug 1, 2015 --- О- ви вже не в садочку. Вітаю.
Ми в садочку, але ціле літо КАНІКУЛИ ми працюємо від народження дітей з вільним графіком, то я писала скоріше про минулий час , як нам вдавалося поєднувати роботу і новонароджених дітей і приділяти їм достатньо часу і уваги .... Восени , зимою, чи весною складніше з ними працювати, бо в нас нема машини, а кататися з малечою 3-4год на день по наших маршрутках - це гірше за садочок ІМХО
я якось так би сказала: якщо робота подобається (як Сера каже - справа життя), то поєднувати можна. Єдине, що то має бути не цілий день робота в офісі. Якщо є можливість працювати з дому - прекрасно. Але в мене так дуже паскудно виходило, тому я пішла в офіс - там 4 год роботи значно продуктивніші, ніж вдома цілий день. Мені здається, що найкращий варіант - це півставки: займаєшся улюбленою справою і не втрачаєш багато часу без дітей. І так, на роботі я відпочиваю від дітей, тоді є сила бути з ними після роботи. Але чомусь мене дорога додому втомлює дуже часто (правда, може це через жару).
От і я про таке подумала, тепер надіюся що моє начальство підтримає мене в тому. То був би оптимальний варіант поки не знайду для себе
та за що ж тут тапками? за бажання мами бути поруч з своєю дитиною? в мене висновки схожі: але на роботу з декрету вийти таки мені прийдеться, бо фінанси потрібні і державну роботу втратити зовсім не хочеться. Багато дівчат рвуться на роботу з декрету, а я навпаки так засіла дома зі своїми дітлахами, що навіть думати зараз не хочеться про роботу, хочеться буди поруч з дітьми, встигати все по господарству, достатньо часу приділяти сім"ї, бо як згадаю час, коли вийшла на роботу з першого дикрету, то мурашки по шкірі - хоч робота і державна з стабільним графіком з 9 до 18, та реально дома часу для дитини геть не вистачало. Звичайно, до всього звикаєш, входиш в інший ритм життя і з часом стараєшся знаходити час для всього, але то трохи важко.. Якщо в мене була б можливість працювати на пів ставки, то я тільки "за". П.С.: якась я зовсім не кар"єристка.
я б навіть сказала, що деяка фінансова обмеженість, в адекватних межах, теж вартує того, щоб побути з дитиною.
Віко, я думаю, це дуже вірне рішення. Тобто, проситись на півставки. З маленькою дитиною навіть не просити треба, а вимагати! Ти вже їм ідеш назустріч, якщо виходиш до офіційного закінчення декрету. Тож, і вони мусять піти назустріч. Взагалі, я дуже згідна з тим, що пані Лілія вище писала. Мами самі себе не повинні дискримінувати і іншим не дозволяти цього робити. Якщо вже ну ніяк не виходить домовитись за півставки чи гнучкий графік, то може варто пошукати інші варіанти? Зараз таких вакансій набагато більше, ніж колись... Це плюс.
Напевно з 2 дитиною я так не буду робити,і буду більше часу приділяти їй.Бо дійсно є стільки моментів ,які ти пропускаєш...а потім так обідно...
В нас було 4-6 дітей і 2 няні на групу. Дуже навіть можна, головне захотіти. Я кормила до 18 міс. Могла і довше напевне але ні мені ні малому це вже не було потрібним.
Підтримую )))Я пішла на роботу , коли донечці було 1,5 роки Дуже нормально годувала її грудьми -оскільки графік роботи в мене тиждень через тиждень,то спокійно виходило її годувати В робочий тиждень -зранку і ввечері , а в вихідний -на протязі всього дня Так тривало до 3,5 років Щодо роботи -то сама не знаю, чому пішла на роботу , якось так само склалось , а тепер вже і затянуло ((( Тепер чекаю того часу -коли , нарешті , залишу роботу і буду весь свій час приділяти донечці,бо реально бачу ,що від мене вона багато чого недоотримує Деколи мене запитує , коли я вже перестану вночі йти і вночі приходити (((
