от- от не знаю того чоловіка, але віє мені нещирістю з його боку, ну як можна дозволити коханій (якщо справді коханій) жінці жити з чужим чоловіком і чекати невідомо чого? Може я не права, але якщо чоловіку дійсьно небайдужа жінка і він готовий будувати з нею майбутнє, то він не буде приспокійно пообнімавшись з нею на лавочці відправляти її в ліжко до іншого чоловіка, та йому має дах рвати від одної такої думки. Він має робити все що тільки може, щоб вона була поруч. А він готовий чекати, диивтися, перевіряти почуття..... та йому вже не 15 років що він не може розібратися в почуттях - мені це виглядає як просто затягування часу і плавне переведення форумлянки в роль коханки.
ще і як вміють. Залежно які мотиви одруження. я радити не буду. але вважаю, що сім'ю, яка пережила ЕКЗ і, напевно, ще багато чого, зберігати варто. Звичка кохати двох - стрьомна, вона може не минути навіть якщо піти до "коханого", і потім може з'явитись інший "інший". поки не пізно, я б схаменулась. проблеми в сім'ї мають в сім'ї і вирішуватись
дуже шкода, бо в даній темі не говорять про те, чи викинути червону сукню і купити нову,чи пустити її на ганчірки. яке це має відношення до даної теми? те, з якими людьми спілкуєтесь Ви? Не для Вас - то не читайте,і не коментуйте. Людина опинилась у складній ситуації, а Ви прийшли з такими "простими" порадами, мах-мах, так того кидай, йди за тим. а хто любить? хіба мазохісти. але життя таке, воно складне. і щоб зовсім нічого не брати до голови і не реагувати емоційно - не знаю, чи є багато таких людей. не треба Семантію схиляти до гріха, і потакати гріхові, бо комусь то видалося все просто. Ви написали і забули, а людина, можливо, візьме до уваги Ваші слова
Ех, я не з Вас сміюся, а з ситуації. Іронія, знаєте "щоб не плакать я сміялась". Бо направду дуже сумно бачити що шлюб і сім"я то щось таке - хвилинні забаганки які можна отак легковажно туди-сюди перекидати... Бо якось так виходить "не дарує квіти - розведуся, ой, а той дарує і пісні співає - всьо, женюсь"
тому що є така оманлива фішка: а, я вже схибила, все одно я погана, то робитиму вже що заманеться. Завжди цінно повернутись до нормального, справжнього життя. Щиро співчуваю @Semantia , бо їй у будь-якому випадку буде непросто. Питання лише в котрому випадку вона матиме Найціннішу Підтримку... Жити разом заради дітей - це жахливо. Але навчитись жити разом добре, бо ви - сім'я та ще і з дітьми, пізнати один одного заради дітей і жити всі разом щасливо - вважаю це можливим.
зразу відпишусь у off ,бо то до загальної теми. А яке ми маємо право, зачасту навіть будучи не знайомими між собою, звинувачувати людину у тому, що вона правильно чи не правильно робить, приписувати їй невідом нам риси характеру, поведінки. Ніхто з нас точно не знає, що робив би, будучи на місці іншої. Просто сьогоднішнє обговорення, як на мене, вже перейшло всі межі коректності, і своїми висловлюваннями ми чогось вирішуємо, що маємо право позбавляти іншу людину щастя, кохання, бо, бачите, так не прийнято.
В тому то й справа що дуже навіть прийнято. І це найстрашніше. Ви бачили статистику розлучень? Ви впевнені що @Semantia буде щаслива? Чи через рік коли новий чоловік теж виявиться неідеальним знов шукатиме "щастя"? Ніхто не каже терпіти до скону, але варто спочатку зробити все можливе щоб зберегти сім"ю, а не зістрибувати з поїзда при найменших непорозуміннях. От, от. Я ніде в розповіді не побачила хоча б спроби налагодити стосунки з чоловіком, спробувати зрозуміти його почуття. "Я йому розказала чого мені не вистачає" не рахується.
межі коректності, як на мене, перейшли на моменті "порад" "ай,фігня, живем один раз" а що, прийнято зраджувати, обманювати, вести подвійне життя, морочити голову людям, м"яко кажучи? саме так і то безапеляційний аргумент. от від слова "Але" мені хотілось би деталізації . бо чоловік, сім"я, дітки, вагітність, то такий тягар! цікаво, в чому для Вас щастя?
Відчувається, що Семантії ой як нелегко. По-перше, якби вам було наплювати на чоловіка, ви знайшли б іншого батька своїм дітям, а не заробляли б на ЕКО, і тим більше не народжували ще одну дитину, та й не жили би з ним попри рукоприкладство. Любов це, чи психологічна залежність, жаль до нього, чи бажання мати повну сім"ю з "100% вашим" незрадливим мужчиною, теза "дітям потрібен батько".. але в будь-якому разі тримає міцно. Інакше ви б так довго з вибором не затягували, і дійсно діяли б за принципом "живемо один раз". От варто було б в першу чергу чесно відповісти собі чесно, що вас тримає у шлюбі, а що спонукає любити паралельно ще одного. Якщо ваші стосунки все-таки будуються на позитивних і глибоких почуттях, то їх варто зберігати, але двоє можуть бути міцно зв"язані і зв"язком, який тільки мучить, і базується на речах, далеких від любові, довіри, поваги і підтримки, це вже значно гірше, і жити так не годен, і розірвати їх важко, бо... 150 причин. Якщо це так, то чи стане той другий мужчина порятунком? У варіанті з мужчиною №2 - бачу, поки все дуже непевно, ну і жінка, знову ж таки. Негарно виходить, як не крути.
ох, начиталася тут. дівчата, та будьте трохи коректніші, декого конкретно заносить з висловами. вибирайте слова, ми всі культурні дорослі люди)) Ситуація в жінки складна і заплутана, і ніхто її не звинувачує. треба однозначно говорити з чоловіком що Вас не влаштовує, старатися покращити відносини. моя думка: що оди що другий Ваш хлоп -явно не надто мудрі і радше дуже дивні. бажаю Вам мудрості і мужності щоб прийняти правильне рішення. нехай у Вас все буде добре
Думаю, щастя - це коли ці поняття гармонійно співіснують разом. Ну ж бо про яке щастя можна говорити проживши життя з нелюбом заради дітей, чи з чоловіком без дітей в разі тільки якщо childfree, це не життєва прихологія обох у подружжі. Колись давно-давно, до зустрічі зі свої чоловіком, вірила у те, що можна ж і для себе народити дитину, якщо випадає така можливість. Мені чомусь здається, що щасливу сім*ю можна візуалізувати як трикутник, тобто всі між собою поєднані, всі відчувають один до одного щирі і чисті почуття, але якщо хоч один із зв*язків пропадає (наприклад любов між батьками), то чи варто надалі підпримувати штучне існування сім*ї?
А якщо той зв"язок можна відновити? От реально, багато людей в сучасному світі намагаються (але реально, а не "я його люблю а він козел такий-сякий") зберегти сім"ю? І ще таке питання (ну про трикутник) - часто діти в підлітковому віці можуть (самі не розуміючи в силу віку і "гормональних бурь" що роблять) кричати батькам "я вас ненавиджу, я від вас піду" і спричиняти різні проблеми, то що теж їх нафіг з сім"ї - ну бо ж псують "щастя і гармонію"? Чи варто спробувати відновити "контакт"? Ага, то як в казці - "жили вони всі довго і щасливо". Але тут ніби про реальних і дорослих людей іде мова? І, так, я в курсі що "політкоректність" то не мій "коньок".
Ну якщо гармонійні стосунки, на Вашу думку, бувають тільки в казці, то навіщо тоді взагалі створювати сім*ї, заводити дітей, до чогось прагнути, самореалізовуватись. Давайте будемо сидіти тут всі і страждати, бо щасливе життя - то казка
Не правильно - щасливе життя без зусиль, коли всі проблеми вирішуються самі собою, існують ідеальні чоловіки і т.д. - оце казка. А в реальності чарівної палички немає і ідеальних стосунків теж немає. Завжди є кризи, непорозуміння і т.д, але їх можна подолати (якщо, звісно, є бажання), ну але того треба захотіти і докласти зусиль, а мріяти про далекого ідеального принца завжди легше. І ніхто не каже не прагнути до ідеалу, головне не розчаровуватися і не опускати руки одразу коли реальне життя не співпадає з вигаданою"картинкою"
то все теоретично так гарно сказано, готова підписатись під кожним словом. та на жаль, жодне слово не стосується конкретної ситуації, про яку написала Семантія. я також проти немудрого співіснування заради дітей, чи того що скажуть люди. але є конкретна ситуація, яку можна було вирішити тоді, певний час тому. тоді це було б чесно. ну не мали дітей, розійшлись, вона почала зустрічатись з іншим. і якби форумлянка зійшлась з тим іншим тоді - все було би по іншому. а так, побоялась, вернулась до того, якого "знає", свого, рідного. щось її змусило вернутися? + сама Семантія сказала, що той, кого вона начебто кохає, не може мати дітей. звідки ми знаєм, може це було причиною того, що вона покинула його і вернулась до чоловіка? а тепер так гарно вийшло, що і діток вдалось народити і слава Богу, і любві хочеться з тим іншим. виходить муж потрібен був для дітей, так?
Це інет, крихітко. (с) Сонячне дівча, то не особисто до вас. Я про те, що це - форум. Коли людина виносить на обговорення особисте життя - вона повинна бути готова, що її не лише гладитимуть по голівці і витиратимуть соплі. Звинувачують чи приписують - так, залежно від кількості і кості наданої інформації. І це добре, бо багато різних думок допомагає подивитися на ситацію з іншого боку. А прислухатися чи ні - на то в кожного є своя голова.
Почитала я останніх кілька сторінок... Семантія, здається мені, що ваші проблеми ростуть десь з юнацьких років. Я обгрунтую свою думку, але прошу не ображатися, якщо це когось зачепить. Мене насторожили кілька фраз, так сказать. Спочатку було про те, що "влюбльонного" настрашилась, бо він багатий, а героїня з села хоча проблеми в тім ніякої. я теж селючка ще та Наступним було, що на ЕКЗ заробила сама, а чоловік з бідної сім'ї. Так виходить, що до свій до свого по своє+низька самооцінка. І звичайно фраза, що Семантії все-таки лестить увага іншого чоловіка. Але! Вибір Семантія зробила сама, свідомо ЕКЗ з людиною, яка може підняти руку на жінку - то не хухри-мухри чи несвідомо - ми того не знаємо. Тому тепер розводити соплі-воплі - то трохи вже стрьомно. Перестаньте спілкуватися з тим чужим мужчиною і буде вам щастя. А ваше сімейне життя - то тільки ваша справа фіг його знає, як воно складеться, в будь якому випадку бажаю вам щастя і не парити собі і нам голову двома...пятьма... Кожен з нас вибирає сам собі возика, який вважає за потрібне. Кожен може накласти в той возик ту купу лайна, яку може тягнути. І кожен тягне той возик доти, доки хоче. Для того людині дана бошка, а не тільки щоб "в неї їсти". Тому приймаючи рішення, не чекайте, що витруть ваші ж соплі за неправильно чи правильно прийняте ВАМИ рішення. Тоха вже каламбур...
