Одного холодного суботнього ранку я лежала собі на м'якенькій канапі і смакувала смачненьким омлетиком, який зробив на моє замовлення мій коханий чоловічок. Збоку стояла пахнюча кава з молочком і своїм тонким ароматом вона навіяла в мою голівоньку різні думоньки. Мій чоловік працює шеф-поваром і готує кожен день різні смаколики приблизно на 200 людей. Але вдома готую я, тому що люблю цю справу і хочу,щоб він відпочив та не почував себе вдома, як на роботі. Та деколи, на вихідних ,мій мужчина все таки вдягає фартух і частує мене вишуканими вечерями при свічках. Наприклад, пастою корбонара або спагетті з соусом песто,кордон блю чи шашличком з лосося, лазаньєю та іншими розмаїтими витіюватими стравами. Я настільки привикла до цього факту, що часто сприймаю все це,як звичайну річ. Приводять мене в почуття вислови захоплення друзів і телефонні просьби моїх колежанок дати пораду з приготування якогось марципана від мого чоловіка. От мені стало цікаво, які традиції стосовно готування існують у ваших сім'ях, дівчатонька? Балують вас ваші мужчинки чимось смачненьким чи ви не пускаєте свого повелителя до жіночих ронделиків? Похваліться фірмовим блюдом свого коханого або розкажіть , чому чоловік не повинен займатися подібними справами. Буде дуже цікаво прочитати ваші писульки!!!
Мій готувати не те що полюбляє, але готує час від часу досить смачно. Робить дуже смачний борщ, м`ясо запікає, рибку будь-яку файно робить. Вважаю, що чоловік на кухні - це нормально. Вам навіть трошки заздрю, бо чоловік кухар - то мабуть частенько щось смачне в меню.
Так приємно мені стає коли я приходжу після роботи, а вдома чекає щось смачненьке. Хопець інколи йде на такий подвиг. Правда, складніші рецепти приходь під моїм керівництвом...
О, мій чоловік на кухні не дуже, хіба щось простеньке - чай, кашу малечі, смажена картопелька, овочі. То зрідка, як я невстигаю. А от до випічки в нього хист - мені невиходить в духовці нічо, а в нього з першого разу
А мій чоловік полюбляє готувати з м'яса, так в нього смачно виходить, ммм. І ще борщ червоний варить смачнющий. Ну і фірмова страва в нього - дерунці. Лиш він їх готує. До речі, давно щось не було їх в нашому меню, треба нагадати
Наталі, ваш заголовок теми викликає алюзії з романом "Фелікс Австрія" ). А щодо мого мужчини на кухні, то - ціла біда. Якось так склалося, що з початку нашого проживання разом, готувала я, адже постійно була вдома. Тепер чоловік просто звик, що приготування їжі - то виключно мій обов'язок. Називається - привик до добра . Як тепер мені його мотивувати до протилежного - хоч іноді мені допомогати?
Нєєє...мій може і може щось приготувати, але не хоче(, ну бо ж я є! Максимум мені вранці канапку і чай)- це щодо буднів...але буває, дууууже-дууууже рідко (може раз в пів року) заходить йому «заскок». Може купити якоїсь лігуміни, пошарити в гуглі і зробити аляекторхіменесбраво) А от мій тато також повар, то такі страви зашарює), він у мене ще й рибак. То ту рибку приготовану можна з пальцями з'їсти) Пам'ятаю, як батьки ще жили разом, то мама до м'ясних страв взагалі не пхалась. Та й скажу правду, що готує вона не ахті! Sent from my GT-S5830i using Tapatalk 2
Зараз в основному готую я, бо муж практично постійно працює, але були моменти, коли він готував, і скажу, що таки він навчив мене готувати млинці(в нього вони виходять ну дуже смачні), деруни, а пельмені, то взагалі готує дуже смачні, але нажаль, зараз це рідкість, але кавою балує по вихідних.
Мій чоловік вміє готувати мінімально, але і не дуже полюбляє. Вміє готувати яєшні, омлети, французькі тости, варить каші ,м'яско ( стейки), рибу (стейки), може імпровізувати, накалатати щось і вийде нямка. Ще вміє декілька мексиканських страв. Але готую я. Проте склалась в нас традиція, що мама (я) в суботу - неділю відпочиваю від сніданків. В суботу готувати доня, а в неділю - чоловік. Якщо у чоловіка нема натхнення, то він запрошували нас в ресторанчик на сніданок. Звичайно грюкоту та брудного посуду повно. І легше би було самій готувати. Але то є святе, ті щасливі очі, після подачі страви і мого шаленого захвату.Це того вартує.
Мій чоловік часто мене балує різними стравами, досить часто готує, особливо м'ясні страви (кролик в сметані в нього виходить такий, що тане в роті, а шашлик, смачнішого не їла ще), всі види морепродуктів, різні супчики, ммм. Я люблю, коли готує чоловік сніданки, у вихідні дні тільки він і синочок готують сніданок, це вже для них звична справа
Мій майже не готує. Хіба що собі сніданок "3 смажених яйця з сирим жовтком". А як є ожливість поснідати разом, то часом може зробити омлет. Ну ще запіканку може зварганити, зібрати все в одну посудиу і залити збитими яйцями. Ну, ще чай/кава. І всьо.... Мультю навіть не пробував освоїти.
в нас навіть є такі чоловікові фірмові страви, які я навіть не готувала ніколи, відколи вийшла заміж: смажена картопля і уха
Ого! То в вас на столі різна екзотика буває. А де ваш чоловік навчився готувати отих слимачків морських?
Мій муж любить в недільку зі мною стільницю вареників зробити. Також є страви, які готує тільки чоловік, і до яких якщо я запхаюсь, то обов*язково зіпсую. Деруни, до прикладу, смажена картопля. М*яско по можливості теж готує чоловік. Але він так рідко має час на готування Якщо говорити про кухню, то окрім готування з задоволенням миє посуд після гостей, та і просто так, якщо дома, то може помити посуд, без нагадування. Кавуську мені може зробити п*ять разів на день, хоч я прошу чай, бо від такої кількості кави серце вискакує, але муж всерівно зробить каву, бо "Я хотів тобі зробити твою улюблену кавусю "
Оооо.... ну так, є такі речі, які хочуть тільки чоловічої руки. До речі, в світі всі найкращі поварі -це чоловіки
Я проти чоловіка на кухні. Він багато років жив сам, готував і непогано виглядав, ніщо не віщувало проблем. Що з ним сталося після одруження - не знаю. Бо все що він зараз може - спалити будь-що навіть при тушкуванні (!), і довести до википання перші страви. Але зате він ідеально прибирає наслідки мого перебування на кухні, бо в мене такий техпроцес, що в результаті лишається купа посуду до миття. А взагалі моя мрія - чоловік-кухар. Ех, треба було навколо кулінарного гуляти.
Мій чоловік часами дуже виручає. Йому цілком можна довірити будь-яку допомогу по кухні. Щоправда робить він це неохоче, бо багато років жив на квартирі і відповідно сам готував. Набридло видно добряче. Тож я його особливо і не примушую, особливо серед тижня, коли змучений з роботи. А от на вихідних можна і "припахати"
А коли мій чоловік на кухні готуе то для мене дійсно свято! Я йому вже давно кажу що за ним Мастер Шеф плаче! Шашлик у його виконанні то просто витвір мистецтва (це підтверджують всі друзі і родичі ) А деруни, борщик, лечо...мммм... Фірмовий його сніданок - вівсяна кашка, але яка! З шоколадом, сухофруктами і фундуком! Нямка!!! І головне, що і спостерігати за процесом приемно: все так акуратненько, посуд вчасно вимитий, казка просто! Бо як готую я, то начебто і стараюся, а всеодно безлад ;-( А він навіть млинці як готуе то тісто через сито по пару раз переливае, щоб жодного комочка не було, то вони такі акуратні і однакові виходять що мені до таких ще рости і рости І із спеціями постійно експерементуе, що звичні страви мають совсім новий смак! Еххх, шкода шо часу в нього не вистачае часто мене так балувати...:-(