Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Урааа! Моя мала ту "мару" на 12 розказала!!! Але це вона з дідом вчила, а він тааак її задзьобував, що мені самій шкода було. Зате вивчила після третього прочитання.
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Воно то ніби і правильно ви пишете. Я з вами згідна. Але в нас на кілька днів розтягнулися сльози від двох фактів, які дитина (хлопчик-другокласник) взнала на уроці народознавства: 1. В часи голодомору батьки давали своїм діткам останній шматочок хлібчика, а самі помирали. 2. Легенда про якусь квіточку, на яку перетворилася мама діток (мама померла, дітки за нею плакали і на могилі виросли квіточки). При чому малий своїми розповідями і висновками настільки розчулив, що я плакала разом з ним (хоча розумію, що це неправильно!)
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. ми за неї 11 мали. Але все-рівно малий сказав, що вірш "дурацький". До речі, вчора мали на кртці ще одне завдання, над яким ломали голову і я і чоловік ( не над самим завданням, а над тим, що вимагається в умові.) Шкода, що малий той листок у школу забрав, а то я би сфотографувала. Якщо двоє дорослих ледве "допетрали", що хочуть від учня у тому завданні ( і то не факт, що ми правильно розтлумаличи), то як має здогадатися 7-річна дитина?
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Ой, це не вірш - бомба! Мене мала аж розсмішила, коли його розповіла без заминки і з та-а-акою інтонацією суперовою, особливо на словах "уночі страшенною" А от завдання з математики мене іноді вводять в ступор - особливо ті, які стосуються переставляння паличок, щоб з двох трикутників вийшло десять.. Ух, я малу з цим відразу відправляю до тата або до діда.
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. минулого тижня ми майже всім відділом (10-12) чоловік розв'язували задачу для 6-ого класу: ні я (кібернетик), ні інші співробітники з математичною освітою не змогли її розв'язати, у всіх получалось "полторазємлєкопа". Задача була про дерева, у відповіді виходило півклена. Ми дійшли висновку, що в умові є помилка.
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Мене все влаштовує Син - третьокласник, поки що насолоджуюсь його навчанням
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. У нас в 3 класі на уроці основи здоров"я вчителька розказувала дітям про ВІЛ. На домашнє задали підготуватися про Снід. Не зарано? Зараз шукаю в неті, якийсь ролик про СНід, щоб доступно пояснити дитині про то все
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Дівчатонька, допоможіть! Потрібно скласти вірш на 9-10 рядочків, щоб там були такі слова в рифму: миша-тиша сонце-віконце кішка-ніжка клас-нас Можна в довільному порядку і використати хоча би три пари
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Це таке для мене болюче питання... В нас в 4 класі сталася історія. Діти почитали на уроці про СНІД. Вдома дитина мене перепитала ,як то розшифровується. Я відповіла, що це Синдром Набутого імунодефіциту., пояснила як вміла, що це коли поганий імунітет - людина хворіє і не може видужати, помирає. Ну щось такого типу. Через кілька днів виявилося, що він розказав дітям в класі, що в їх однокласника СНІД, бо він часто хворіє, не ходить в школу, має слабкий імунітет...
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Експромт На небі ясно світить сонце І загляда в наше віконце. Дітки мчать чимдуж у клас, Бо урок чекає нас. Тут Остап побачив кішку, Бач, як тулиться об ніжку! Треба киці злапать мишу І в класі знов настане тиша!
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. писали мені в карму про зміну стратегії щодо виконання домашніх завдань "сідай роби, але сам! зробиш зле - будеш переробляти, поки не стане добре. будеш креслити - починатимеш з чорновика. сам." В нас це не працює взагалі. Тобто я можу наполягти і так поставити питання, але малому це не потрібно і це займе кучу часу (бо йому не спішно) і кучу моїх нервів. В нас в школі діти роблять домашні завдання на продовженій групі (школа повного дня). Але ми тиждень хворіли і перші два дні після повернення малий не працював на уроках і не робив домашні завдання. Я вирішила, що не дам тому спуску і він повинен буде зробити уроки за ці дні. Ну що я вам скажу, два дні - то два дні. Це були субота і неділя. Чітко два дні. В один день за понеділок, другий - за вівторок. Результат: я сиділа над ним весь день /мої вихідні пропали/, його вихідні пропали. Зроблені були лише уроки і більше нічого. Добре, що хоч погода була дощова і не так прикро, що носа на двір не висунув (хоча молодший трохи з татком провітрився). І склалось в мене з того всього відчуття, що всетаки така стратегія не правильна. Або треба пробувати і наполягати на своєму не один раз. Мотиву вчитися 0 хоча йому напрочуд легко все вдається. Від цього мені дуже прикро. Просить в нас планшет. Домовились, що якщо буде гарно вчитись ми докладемо до його кишенькових на цю цяцьку. Але чи буде результат від цієї мотивації? Загалом, я не знайшла тієї золотої серединки для мотивації. Вчора вихвалявся, що отримав 10. Я з першого разу вгадала з якого предмету - з інформатики. Це єдине, що його цікавить. І малювання (всяка творчість і ручна робота). А на уроки фізкультури навіть переодягатися не хоче - стає в позу і каже, що не буде займатись фізкультурою, бо не хоче. Маю розмальований щоденний - що не фізкультура, то "поведінка незадовільна". Загалом намагаюсь глибоко дихати, зберігати спокій і шукати свій рецепт. Вчора хлопці в класі влаштували бійку, то вже подумала, що мій малий не такий вже поганий - хоч не б"ється ))) А на днях контрольна з математики. Тихо очікує новим зі школи....
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Діти всі різні, на когось таке буде діяти, комусь взагалі відіб"є охоту до навчання. З моєю такий метод користі би приніс мало. Для неї найбільша мотивація - якщо вчитель її похвалить. З чорновиками у нас ніяк не складається, то з третього класу я все-таки купила ручку-стирачку, хіба що контрольні пише звичайною, бо був випадок, що або клала зошит біля батареї і текст зникав, або виморожувала його в рюкзаку і, відповідно, проявлялися старі написи. Перший клас я їй домашні буквально розжовувала, яке там "роби сам"! У неї ж як щось не виходило, то ревіла як труба, і без того стільки тих істерик за перший клас навіть не знаю, скільки було. Якби я її так муштрувала, як писалося вище, не вистарчило би ні моїх, ні її нервів. Але вже починаючи з класу другого-третього уроки пише сама, хіба що як чогось не розуміє, то підійде запитає. Я вже свої новини з контрольної з історії сьогодні отримала: моє чудо примудрилося написати на 4-ку. З одного боку, сама і винна, бо запізнилася на урок і не встигла записати питання, а вчителька не захотіла повторити, сказала, щоб переписала в сусіда. З сусіда користі мало, сусід сам звик списувати в неї, а зайвий раз боялася вчительку перепитати... Ну ви в курсі, як то буває, коли дитина ще не притерлася до вчителів. Довелося втішати, бо ж трагедія в дитини.
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. перший клас у нас з уроками якраз було досить просто- на підготовчый школы він вже втягнувся в те, що треба робити д\з, і та кількість "першоклассних "д\з для нього не була якось надзвичайною. Тим більше, що на 90% їх робив у школі на групі продовженого дня. Також ще в плюс пішло те, що в 1 класі він ще дуже хотів ходити до школи. Приблизно в 2 класі йому школа вже набридла , відповідно почала пропадати мотивація. Найважчим у плані д\з був клас 3- пов язано це було з тим, що до цього часу школа йому таки вже набридла і ще наша вчителька перейшла в і іншу школу працювати. А поки нова "втягувалася", і її вимоги не були настільки строгими як у старої- почав банально розслаблятися і халявити. В 4 класі уроки вже робилися, але дуже через "нехочу". Над ним не сиділа, але знову -таки завжди шукав де схалявити і вивчити "на коліні". Плюсом було те, що він- дуже добре сприймає все на слух. Тому те, що почув на уроці- запам ятовує на раз. Мінус- для того, щоб почув- його це мало цікавити. Якщо якийсь пердмет йому був нудний- він просто його "пропускав повз вуха" і тоді над д\з треба було посидіти через "нехочу". Плюсом ще було те, шо всі однокласники в нас у класі - вчилися.Тому вони всі "за компанію" хоч не хоч тягнулися один за одним. Тепер 5 клас- уроки всі вдома, задають багато щодня. Два перших тижні гавкала постійно, щоб сів за уроки. Бо найважчим було саме сіссти, а не зробити. За 2 тижні якось втягнувся і тепер треба хіба перевірити, що зробив ( перевіряю обов язково, бо має звичку наробити автоматичних помилок на тій же українській мові- букву пропустити чи розділовий знак). Оце реально наш "біч", бо знову-таки- те, що йому не цікаво- пише, перебуваючи " в нірвані" і робить дурні автоматичні помилки. ПИше ручкою-стирачкою- скільки не намагалася б забрати- все-рівно повертається до неї ( та і не він один нею пише- майже всі нею користуються). Мінус в тій ручці значний- дитина привчилася, що помилку завжди можна витерти. Тому борюся з витираннями іншм способом- попереджую, що якщо буде брудно, буде просто переписувати. З чорновиками у нас ніколи не складалося. Одним словом, у нас дві основні мотивації до виконання д\з можуть бути :1. Власна зацікавленість дитини у предметі. 2.Знахоження в середовищі дітей, які хочуть вчитися. Зі всім іншим- робить через "не хочу", але робить , бо нікуди діватися
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Мій теж просить, і навіть гроші свої на неї має, і ми майже погодились, але на роботі чоловіковий співробітник скинув мому статтю про те, як шкідливо це для дитячої психіки тощо. Передумали, війни за свій планшет, смартфон, нетбук тривають. Напишу і я про наші домашні завдання. Я - людина дуже обов"язкова, і за свого шкільного часу жила за принципом "зроби справу - гуляй сміло"))), але мій синочок вдався у татка))), який живе за принципом "якось може пронесе"))). Мене той принцип просто вбиває. Малий сподівається, що я про щось забуду і він не буде цього виконувати. Але в нього дуже відповідальна мама))), і ми таке не можемо собі дозволити))). У нас так само найбільше часу займає саме заганяння за уроки, а ще він торгується за кожну букву, потім згадує хто що казав-робив у школі. І так наші домашні займають часу дуже багато, можна сказати з 5 і до 10 вечора. Мене від цього ковбасить просто, там тих уроків ну максимум на годину, зі всім, але виходить трохи довше))). Ми вже у третьому класі, але відчуваю, що якщо не буду з ним їх робити, то вони взагалі не будуть робитись, тобто ми майже все робимо разом.
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. про нашого татка такого сказати не можу, але все решта практично як про нас. Сьогодні була в розпачі, зараз думаю, може трохи попуститись і не заморочуватись так сильно?
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. я ще не маю школяра, але морально готуюсь маю таке питання: а якщо раз дозволити дитині не зробити дом.завдання і дати відчути наслідки (отримати погану оцінку, пояснювати вчителю причину і тд)? Це не буде спонукати до виконання дом.завдань? Зарано в такому віці розраховувати на свідомість дитини?
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Це вже яка у Вас дитина, відповідальна чи ні))). Я колись трималась до 9 вечора, ні слова про уроки, і ... о, чудо, малий про них згадав, і робили ми їх до 12 ночі. А ще колись вчили німецьку, малому набридло, пішов ліг спати, але перед сном його мучило сумління, що недовчив, але через 2 хвилини спокійно спав))). Просто в мені теж є проблема - не можу "забити" на уроки хоч раз. А ще боюсь - а якщо йому сподобається, пронесе тощо?
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Нам відразу сказали, що 1-2 клас, якщо щось там не зробив, спізнився на урок, забув зошит, книжку, спортивну форму винна не дитина, а батьки (частіше мама, бо переважно вона збирає і готує уроки з дитиною)
Відповідь: Школа - домашні завдання для батьків. Спостерігаючи за моїм - здається що ні. Напевно є свідомі в 7,5 років, але це явно не мій. Сьогодні в школі знову та сама пісня Чоловік дуже засмутився. Раніше більше кіпішувала я, а сьогодні мені було страшенно боляче бачити сум чоловіка. Він не сварився, він просто був ДУЖЕ сумний (дуже рідко його таким бачила). Довго розмовляв з малим. Потім цілий вечір вдома малий доробляв уроки. Сумніваюсь, що зробив усе, але десь 2/3 (хоча не знаю чи правильно). Маю надію, що розмова подіяла.
