Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... а мій татко мене найбільше з усіх підтримує у рукоділлі трохи сестра і мама а от чоловік можна сказати - взагалі ні так би хотілось,щоб він посидів з малечею (крім того,що я на кухні господарюю), а я б повишивала чи ще шось покрутила,повирізала...Та мушу лише обмежуватись інколи нічним вишиванням або в той момент,коли доня спить...
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Їдемо ми після Даркового гуртка додому, а я попросила Романа, аби ще заїхати до рукодільного, бо там мали бути знижки на папір. Дарко не знав, куди саме їдемо, то почав розпитувати "куди ми". я: в магазин. Дарко: який? Роман: той, де ми живемо. тобто не ми, мама там живе. Дарко: аааа, в Michael's. то мій улюблений супермаркет усього рукодільного Як я сміялася з того.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Зробила я кілька листівочок. Хотіла мамі похвалитись і послухати критику. Послухала Не те, щоб я потребувала похвали, але принаймні хоч найменшого зацікавлення тим, чим цікавлюсь я. Принаймі якби моя дитина до мене з таким підійшла, то я б приділила їй увагу. А мені було сказано, що вона того не розуміє і в неї купа роботи. І отак. Знов чуть не плачу. І так все життя. Мама ніколи не цікавилась ні моїм особистим, ні моїми захопленнями. Чи просто боїться показати, що не байдужа і підкреслює свою байдужість. Чи дійсно їй байдуже чим я живу... Ех
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Не розстроюйся, Мар'янко! І моя мама така ж Певно у неї трошки інші цінності, може через характер, може через виховання, її власне дитинство(( Сили і час, приділені улюбленому заняттю, вважаються марно потраченими(( Я вже навіть не хвалюсь Але знаю, що наші мами нас все-одно люблять, по-своєму
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... моя мама каже так само слово в слово, тому що вважає, що я від неї вимагаю конструктивної критики ми обидві такі перфекціоністки... тому, щоб не було непорозумінь, коли я їй щось показую, то одразу сама коментую "подивися, якої дивовижної краси квіточку я вишила/намалювала!!!" або пояснюю, що це я таке натворила, що в тому вийшло супер, а що не дуже.. виробила собі таку стратегію поведінки, коли кілька років тому щось мене дуже тягнуло на депресивну тематику і мама від моїх малюнків трохи була в шоці, а я потім ходила ображена, бо ніхто мене не розуміє.. я тоді лише починала вчитися малювати, а мама, в розпачі від того, що я вічно на неї ображена, дуже хотіла мене підтримати й почала вказувати на всі мої ляпи, від чого я іще більше лютувала. х))) зрозуміло, що важко було знайти спільну мову, бо вона сама тим не займалася і не цікавилася.. та й я сама намагаюся по-швидше втекти з кімнати, коли мама починає розказувати за свою бухгалтерію.. так що тепер і мама задоволена, що випадково мене не образила, і я собі тішуся, що поділилася з нею своїм захопленням))
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Погоджуюсь з Хомкою.. так.. рідні не розуміють, але певно в них на те є свої причини) зате мої роботи подобаються іншим і це служить великою наснагою для творчих знесень... десь так... пс.от подумала тіки но... треба буде створити собі книгу похвал он-лайн, і перечитувати її коли рідні критикують)) самомотивація рулить)))!!!!
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Моїй мамі подобається моє рукоділля, особливо після вишитої для неї гольнички (тішилась, що на роботі всі охали над нею ). Але не завжди розуміє дизайни, які подобаються мені. А от чоловік у рукоділлі майже не підтримує((. Його коронна фраза: "хочеш вишивати - вишивай фани до церкви" . Або свариться, що в мене стільки незавершених вишивок, а я ще за щось берусь. Тому його думкою щодо своїх робіт цікавлюсь рідко((.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... У мене з батьками така цікава ситуація. Романові батьки не шкодують компліментів за листівки, зробили чудовий подарунок, аби я собі матеріялів докупила, питали, що ще докупити у Львові для мене... А мої ніби кажуть, що гарно, але якось то так холодно кажуть. Ну, але я стараюся на тому дуже не зосереджуватися. Як то кажуть, кінь має велику голову, най думає. :xaxa:
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... а мій чоловік здається не погано до вишивки ставиться, тільки каже "ще б вона прибутковою була, а то вишиваєш і даруєш або складаєш...." і нудить світом коли я всі вільні гроші на нитки тканину витрачаю.....
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Ромалювала я сьогодні ангелика для листівки, і прийшла в гості до мене сестра. Побачила мої роботи і сказала мені, - іди лічися! Так мені було образливо, що не можу. І то в присутності мого тата, її чоловіка і мого похресника. Он якби вона щось таке зробила, то все було б чудово, а моє так треба принизити. Щось мене то так зачіпило.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... не звертати уваги... в кожного свої захоплення і свої думки - мо їй теж так хочеться, а ручкам не вдається от і коробить. найчастіше критика йде коли або заздрісно або людина абсолютно не коректна... вихована скаже - ну, так, цікаво...(оригінально, веселенько....підставити потрібне), а подобається їй чи ні - притримає при собі... бо розуміє, що то ручна праця і певно майстер би не покзував, якби сам роботу гарною не вважав. на мене люди пальчиком коло голівки крутять, бо вяжу теплі речі псові! а мені що до того, вяжу гарно і дехто каже, що круть!, а вяжу бо песя мерзне дуже... мені її шкода і вязання рятує від мігрені... так-що критику не чути. працювати для себе коханих
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Угу! Мамин характер. І вона вважає, що нічого поганого в тому. Це вона мене так любить. думаю, що це саме вона.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... А може, заздрісна також? Ти направду не звертай уваги, бо то вже не вперше. І те, що вона мамі підтакує та маму грає щодо тебе, повинно теж тобі показати, що вона зовсім не думає, що говорить. І щось навіть не старається позитивно мислити.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Оооо, як мені це знайомо Марусю. В мене таке поняття в батьків, що будь-яке вишиття окрім вишиття сорочки є марною тратою грошей і часу. Тому прямим текстом мама може прийти і сказати до малого "Ооо, дивись твоя мама бавиться"-тобто займається дурницями. Чесно ніби я вже і звикла, але часом дуууже образливо. Часом здається, що я будучи в декреті повинна займатись лише домашніми справами і тим паче не тратити на такі дурниці грошей. Я розумію, якби я з домашніми справами не справлялась, чи пів чоловікової зарплати тратила на рукоділля. Але то ж не так. Все встигаю і грошей трачу по мінімуму на найнеохідніше і ніколи не купляю, лиш би купити. Якби не чоловік то навіть не знаю що би я робила, бо він мене дуже підтримує.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Прочитала про "критику" що рідні люди кажуть і сумно якось стало... Я вам скажу що і моя мама відноситься до занять рукодільних м"яко кажучи - негативно, вона любить вишивку, всілякі рукодільні дрібнички зроблені іншими, але щоб похвалити мене - то ні. Але останнім часом все змінилось - раніше коробки, папір і все решта компактно поскладене для скрапу - вона вважала безладом і марнуванням часу, і все мені робила зауваження що я займаюсь не тим. Та все змінилось одного дня, коли одна з її співробітниць почула від маминої пождружки (яка обожнює рукоділля), що я займаюсь листівками - і та замовила - після того як мою маму розхвалили на роботі, що в неї така дитина і робить такі чудові роботи - то вона вже сама всім вихваляється моїми роботами і каже то всім без винятку :xaxa:. Не знаю чому так, але часто так і трапляється - що визнання приходить не від рідних/близьких, а від зовсім незнайомих людей, шкода.. адже насамперед очікуєш підтримки від найрідніших...
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... то вже ніби вирок якийсь...поки хтось чужий не похвалить то рідні не побачать тої краси. в мене така сама ситуація.хоч і маю не дуже багато закінчених робіт, а з оформлених то взагалі тільки одна, але шаленої підтримки зі сторони рідних не бачу. хоча не так...вони її не демонструють. але я знаю що вона є))) я ідеалістка)) якраз вчора питала мужа чи йому взагалі подобається моє вишивання...відповідь прогнозована: та нормально. сказав що сподобалась тільки одна робота (якраз та що оформлена і подарована). натякнув що було б добре якби в машині була якась подушка порядна))якраз шукаю гарний взір, але то ще треба на розгляд пана шофера надати)) от тато мій завжди мене підтримував в рукоділлі. і коли бували перерви у вишивці то підганяв...а щодо готування то взагалі. все що я готувала з*їдалось тут же. він ще й чоловікові моєму казав: їж і хвали, бо на другий раз не приготує нічого)) одного разу готувала торт і замість 0,5 чайної ложки лимонної кислоти всипала в крем 1,5 пачки. хотіла викинути, але тато героїчно з*їв величезний шмат і казав що добре. потім я таки відібрала і викинула той жах))) дуже мені бракує його підтримки...
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... йдемо нині з подругою, питаю: а чого ти мене не вітаєш? (сьогодні ж Варвари) на що у відповідь чую: ти ж мене з днем футболу не вітаєш! Я ж футбол дивлюся. Мені прямо мову відняло, виявляється дивитись футбол по телевізору, з пивком і цигаркою в зубах, то є велике хобі, яке вимагає вітати з днем футболу. Ну ще б людина займалась спортом (зараз чи в минулому) то я б ще зрозуміла таке вітання, а тут прям слів немає. Я й так від тутешнього оточення постійно чую "дурна, що ти там вишиваєш, кидай то і давай пішли у кабак, заходь на коньяк-віскарь" Так наче в тому, що я вишиваю є щось неприроднє, те, чого треба приховувати і соромитись.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... обчаровательно хобі. Почитую про мам. Що можу сказати, моя мама навчила мене всього, вишивати, в"язати, бісерувати, любити ручну працю. А от чоловік невизнає нічого крім вишитих сорочок. Так що "прибири свій вязальний парк" чую від нього, і всі речі що я йому звязала він не носить, бо то кустарщина.
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Так отож... Вчора з самого ранку літала по хаті, прибирала, готувала, думаю от зараз малий піде гуляти, а чоловік займеться своїми справами, а я спокійно сяду і почну вишивати сорочку..Це ж, викроїти, все розрахувати, спробувати на ширину взір ну одним словом ви в курсі...ще й муза якраз прийшла, бо давно не було, нетерплячка одним словом. І тут тільки сіла, рахую...чую "а може б я щось поїв", а зараз Ростик приїде...а чим пригощати будемо?..Кажу, не чіпай мене зараз, дуже зайнята, щойно снідали ж... Чую що я вже щось нервую і рахую якусь фігню.. кажу давай з"їж те що готове, а на обід мясо печеться.."аааа, я того не хоооочу, давай хай то м"ясо скоріше печеться..." Та бляха муха! Дайте мені спокій.. В результаті посварились страшенно Так образливо, що я весь час комусь потрібна для задоволення їх потреб і комфорту...наговорила я звичайно капець як багато зайвого.. В результаті- "а чого ти не сказала, що зайнята? Я б сам щось взяв..Я всього лиш захотів їсти.." От і чую себе дурою, нечутливою, накричала на людину за те, що вона захотіла їсти в невідповідний момент((( А те що я казала, не чіпай...то може мені приснилось. Ну не можу я по-графіку займатись творчістю. Чому, як наш тато працюють і пишуть нову пісню, то всі на ципочках ходять і не дай боже щось навіть мугикнути, щоб не відлякати натхнення..Та ясно, він за це гроші дістає..а я то таке, вишивки, вязання, біжутерія- хєрньою, вибачте маюсь. Всьо- муза пішла гуляти, сорочки його вишиті скрутила в жмут і запхала подальше, не хочеться вже нічого...
Відповідь: Моє захоплення ручною роботою не розуміють... Про критику.....Мене не критикують (навіть мама, хай би спробувала). Навпаки, чоловік зі мною свариться....коли я НЕ вишиваю. Все каже, Ліда ти чого сидиш. бери щось вишивай, в тебе ж є що вишивати, де твої завершені роботи? Короче таких копнів мені дає, що мені аж соромно. От зараз в мене такі вишивальні дні....ніц би не робила тільки вишивала Хочу вже все позакінчувати і замовити ще декілька наборів, пригледіла один міні для мами на День матері, ще всякі. Ще би сорочками всіх обшити....Я рада, що моїм близьким подобається моє захоплення і дуже хочеться для них багато-багато всього навишивати. Я би й листівочки хотіла ще робити, але зараз трохи на все грошей не вистачає.... Мені би ще одну добу, ще пару рук і очей і було б класно....
