Відповідь: А як ви спускаєте пару? Дуже часто я тримаю у собі, але бувають моменти, коли висказую все, можу і покричати, і поплакати.
Відповідь: А як ви спускаєте пару? то мабуть універсальний засіб. Але нічого з того вночі не підходить, особливо, якщо живеш в чужій квартирі. А я реально не можу заснути коли злість в мені бушує, і рано прокидаюсь. Вчора вирішила книжку дочитати, ледве заснула, думала вже піти каву собі робити і засісти з ноутом на кухні. Але минулося.
Відповідь: А як ви спускаєте пару? До речі, книжка теж вихід Відволічетеся від проблеми А якщо читати щось на кшталт історії з'їздів КПРС - кращого снодійного годі пошукати
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Так, от пам"ятаю як вчила білети перед екзаменом в останню ніч - то ніяке снодійне так не діє! А взагалі якщо дуже вже розбирає - можна занурити обличчя у воду і "викричати" проблему. Дуже допомагає, попробуйте. Тільки щоб ніхто не бачив, бо то не дуже виглядає...
Відповідь: А як ви спускаєте пару? я в таких випадках люблю ще в танки в інтернеті поганяти.. але то коли так, трохи злосна
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Може бути кілька варіантів: - Починаю все перепилисошувати, витирати і т.д. - Можу сісти читати книжку і заспокоююсь. -Лягаю поспати, а прокидаюся свіжіша і мудріша. Я коли нервуюсь - намагаюся відпочити. Мама так вчила, як бачила, що я нервова казала, що іди відпочинь. Допомагало і допомагає. Просто поспати не завше виходить з дітьми А взагалі можу і покричати, і поплакати. Але якщо після сліз стає легше, то після крику якийсь гіркий осад лишається. Та й не легше після після такого... Краще на нормальних тонах пояснити коханому, що мені болить, а він мене заспокоїть і розвіє мої, як виявиться, пусті переживання і нерви. Це найдієвіше в моєму випадку.:kiss3:
Відповідь: А як ви спускаєте пару? а я ніяк не спускаю, переважно завжди спокійна. Можу зрідка підвищити голос, а так шось пара і не назбирується. Поганий настрій не вважаю трагедією, переходе .
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Я навпаки - переважно вивалюю все, не можу тримати в собі, вирішую проблеми зразу, по мірі виникнення, щоб не гризли мене. А от зараз зовсім інакше. Назбиралось купа негативу, все мене дусить з середини, вже тиждень день вдень сльози, а от виясняти щось чи розбиратись абсолютно не хочеться, не має сенсу. Щодня засмоктує мене все більше. Бачу що вже на Ромчикові мій стан відбиватись почав...переживає, і не можу з того вилізти. Хочеться зібрати чемодани і просто втікти, втікти від всіх і всього...Хоча б на тиждень-два...
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Я, на жаль, на рідних спускаю пару. І борюся з собою, а опанувати себе не можу. Є в когось якісь дієві поради?
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Маю шиншилку і коли кипить в середині, дістаю його з клітки і граюся, таке м'якеньке, що одразу легше стає, або можу за вишивку сісти теж заспокоює....
Відповідь: А як ви спускаєте пару? як я Вас розумію. мій мишундер, то фактично чи не єдине, що мене заспокоює і роздобрює) він,правда, ще той хуліган,але довго злитись на нього я не можу
Відповідь: А як ви спускаєте пару? для мене найдієвіше- то похід в спортзал, після того навіть нема сил спускати пару чи просто за щось злитись, ще коли сильно злюсь- то прибираю чи готую щось що потребує багато часу(вареники, пиріжки ...) але як нема можливості переключити увагу на щось- тоді вже викричусь, розплачусь і взагалі стаю неймовірно капризною!!! страшенно себе за це не люблю, але що зробиш?...
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Раніше кричала, гримала дверима, кидалась стільцями і одягом. Потім якось спокійнішою стала подорослішала?, тому потреба в таких фізичних методах паровипускання зникла, але часом коли рознервують на роботі там звісно стільчиками не покидаєшся, так і до кульпаркова не тролейбусом доїхати можна - тоді врубаю музику в навушниках на повну гучність, зазвичай це щось важке рокове, і мені стає легше
Відповідь: А як ви спускаєте пару? І я так часом роблю, і це дуже соромно. І чоловік мій так робить. Особливо на мені. Але він знайшов вихід. Потім через деякий час прост каже - пробач, то просто я на тобі так "відірвався". Я в основному на малу може покричати. Сама розумію, що просто зганяю злість, але нічого не можу подіяти. То просто порада - як "попустить", перепросіть і обов"язково скажіть - я кричала, бо просто спускала пару. Я так малій чесно і кажу. Вибачай, мама була зла, не на тебе, але попало тобі. І цьом. То тепер мала як я кричу, каже: "мама, то ти не на мене кричиш, я знаю. Просто в тебе настрою нема". Встидно. І злість пропадає.
Відповідь: А як ви спускаєте пару? ...або багато праці - це називається "трудотерапія" найліпше - залізти в шафу і робити порядки в ній... мала таке теж ,теж було встидно, але не зразу, а згодом, коли заспокоюся. Помогло усвідомлення того, що я маю таку властивість, що мої рідні того не вартують, бо вони дорожчі, ніж той привід, через який я дозволила собі роззлоститися... перестала картати себе за те, що зірвалася - і перестала зриватися... як у підписі однієї форумлянки на ЛФ - "дозволяю собі бути собою, а іншим іншими"... це простіше сказати, ніж зробити. але це працює: миришся з собою - то миришся з іншими = "Стався до ближнього так, як до самого себе" тобто - ПОЧИНАТИ ТРЕБА ЗІ СЕБЕ, А НЕ З ІНШИХ
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Якраз читаю... цікаво... Эмоциональная скорая помощь і практика нейтралізації негативних емоцій
Відповідь: А як ви спускаєте пару? якось останнім часом не було аж такого, щоб треба було сильно пар спускати.. стараюся зразу такі речі припиняти на корню усвідомленням того, що це мені шкодить. а щоденну агресію зливаю зазвичай на тренуваннях з боєвухи. гарно помагає.
Відповідь: А як ви спускаєте пару? Беру собаку і йдемо гулять в парк, можно там ще побігаті, погратися. Хто хто, а собака точно задоволена)))Або починаю щось прибирати, перекладати. Я коли нервуюсь завжди хочу щось в руках потримати, покрутити.
