кому это надо... кому это нужно...

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Одна частинка мене підказує, що весілля, ті шалені гроші, які на нього підуть, можна було б використати набагато приємніше (знову ж таки, я про подорож). Нещодавно ще підсилив нам з коханим цю думку один дуже цікавий випадковий знайомий в Карпатах. Він нам ледь не щохвилини за столом повторював, що не потрібно робити весілля і натхненно розповідав про свої подорожі з дружиною. Вони реально об'їздили весь світ, від переліку країн і вражень у нас перехоплювало подих!

А я..як в анекдоті: Где я только не была! Греция, Испания, Куба, Франция, Марокко... и на Мальдивах я тоже не была)))

А аж розгубилася...Все думала про ці бонбоньєрки, гест буки, дівчатка з пелюстками і т.д. Вся ця мішура...Тоді мене дуже підтримав мій наречений. Сказав, що мріє побачити мене у білосніжій сукні, що ми зможемо щасливо відсвяткувати своє весілля і разом з тим подорожувати потім по тих усіх країнах! Так мені спокійно стало...Я навіть трохи призупинила підготовку, бо цілий червень ми тільки те і робили, що їздили десь відпочивати...Все можна поєднати, хоча погоджуюся, у кожного різна ситуація, особливо матеріальна...тому треба якось продумувати все так, щоб нікому, особливо батькам, не було після того весілля скрутно з грошима і боргами...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я мрію про весільне плаття. Хотіла би обвінчатись, зробити дуже круту фотосесію і гайда в Мексику, Непал, чи Мальдіви.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Так я ж про що і кажу. Ми навіть близько не розраховуємо на те, що гроші вернуться. Чудово розумію, що навіть не половина. Просто навіть то "менше половини" нам на подорож вистачить... з верхом. Щодо гостей, то ми зробили так - категорично відмовилися запрошувати всяких там "троюрідних цьоць чотириюрідних братів". Сказали батькам так: ми платимо, ми і музику заказуємо. Тобто вийшло по рівній частині гостей-родичів з обох боків, решта - наші друзі, люди, яких МИ реально хотіли б бачити. От так...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

А в нас навіть питання не виникало чи робити весілля, чи ні. Я завжди мріяла про весільне плаття, і завжди знала що воно в мене буде.
Ми живемо один раз, тому відмовляти собі в такому святі не хочемо.
Звичайно що ніхто не розраховує на якісь там подарунки, що щось повернеться...Ми плануємо на подаровані гроші поїхати в медовий місяць, ну а якщо їх не вистарчить то докладемо.

Звісно, я не підтримую варіант коли батьки позичають тисячі долярів, щоб зробити дітям весілля:8:
Якщо немає змоги, то краще все зробити скромно.

Але коли є можливість, то чому б не підекономити, як каже innamorata, і не зробити собі весілля. Це ж єдина можливість в житті коли можна одягнути таке плаття і фату!
А посидіти просто в кафешці з друзями я можу і в інший час.
Та і поїздити по світу надіюсь ще встигнемо

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

"гульбан" - гарний привід зібратися всієї родиною і побачитися з тим, з ким давно не бачився!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

і, як часто буває, більше ніколи й не побачишся

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

і як часто буває, на весіллі згадуєш, а хто це..

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Tsypulka:хтось у конверт поклав СІМ гривень по одній.


Нашим знайомим в конверт листівку не підписану вклали з текстом "Не в грошах щастя!" :cesored:

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Це люди вже взагалі совісті не мають!!!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Я вже десь писала про практику (останнім часом дуууже часто чую) пусті конверти дарувати

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Була якось на весіллі у Космачі на Прикарпатті. Цікаво там гроші дарують: перед тим, як сідати за стіл, гості проходять біля столика, на якому стоїть 3-літрова банка з кришкою, у кришці отвір - і туди вкидають гроші . Всі бачать, скільки тих папірців, у тому числі й молоді, які пантрують біля столика :smile:

А щодо теми: ніколи не мала сентиментів до весілля_бантиків_стрічок_наїдків_танців_квітів - така вже є, нічого тут не зробиш. Для мене - це зайвий пафос. Головне - двоє, і щоб тим двом було добре. І жодні "бо так треба", "а що скажуть люди", "а в Оксани_Марини_Світлани було таааакеее весілля" на мене ніяк не вплинуть.
Це не догма, а звичайне ІМХО.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Справа в тому що ніяке найпишніше весілля не є гарантією щасливого подружнього життя в подальшому. Відповідно як на мене ці всі "збіговиська" родичів робляться саме для родичів. Але згадуючи себе в день одруження....була я і мій чоловік і мені як і йому нікого більше поряд не треба було. Це був наш день, виключно наш, побути з родиною, побачити їх можна і в інші дні. Для нас це напевно було дуже особливо і особисто, табун родичів був би зайвим.
Ми памьтаю подали заяву в загс, і поїхали відпочивати на море. Приїхали відпочивші, загорілі, задоволені, і через декілька днів одружились. В загсі спостерігала напружених наречених, які не насолоджувались моментом, а лише дивились щоб все було по плану , щоб ніяких ексцессів.... то все в постійній напрузі. І воно їм теба було?
памьятаю якось була на весіллі, ну по всіх правилах ))) сотня гостей. Ніхто толком нікого не знає але всі роблять вигляд великої родини. Так от вже під кінець святкування значить той танець коли наречену в хустку вдягають і з нею танцюють. Все б добре, але загубилась та хустка, так в нареченої натуральна істерика була. Чого питається? забий і насолоджуйся життям.... нє, десь хтось погнав додому якусь хустку брати щоб той танець таки відбувся. Брєд.....

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Ну тут вже залежить від того як сам до того відносишся. Я наприклад вирішила ні за яких обставин не нервуватися. Для мене будуть друзі. Родичі - будуть бо так "треба". Як буде так буде. Всім не вгодиш, а собі свято зіпсувати - запросто, а з таким відношенням

то свята не буде.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

підписуюсь під кожним словом! Ми розписувались у Львові, а весілля через місяць робили в нашому рідному місті. То на розписку чоловік взагалі джинси одягнув ))) З нами ще було з десяток друзів, що не могли на весілля приїхати, а привітати хотіли. Весілля робили суто для родини (щоб батьків не образити), але раз плаття і костюм вдягати, то і фотографа з відеооператором привезли з собою. Планували фоткатись у місцевому "визначному місці", але не так сталось, як гадалось і ми вирушили до Олеського замку. Йой, що довелось вислухати від батьків! Гості чекають, а ми десь швендяєм!(хоча запізнились лише на 40хв.) Зрештою, це гості для наречених, а не навпаки - я так мамі і сказала. А взагалі, фотограф сказала, що таких наречених на розслабоні рідко зустрічала.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

- молодці!
Я також надто не переймалася всім тим набором до весілля, але в процесі приготування мене перемкнуло - чи то подіяли розмови з коліжанками-родичами, чи рекламний ажіотаж довкола весілля від всіляких весільних салонів-сайтів-журналів і т.д. Почала переживати за то всьо до неймовірності, до істерик! На щастя перед весіллям поговорила з татом і він власне сказав - нащо стільки нервів, то ж тільки один день! Мені це і до нього казали, але саме після батькових слів до мене дійшло. І на весіллі я була на такоооомуууу розслабоні тепер згадую свої нерви й думаю - мені того треба було? Але вважаю що переконувати в тому що ті всі стрічки-запрошення-букетики-подушечки й інше не вартує нервів, часу, зрештою грошей - даремна справа, поки само не дійде - наречена не повірить ще й рознервується що то таке кажуть про її НАЙЩАСЛИВІШИЙ ДЕНЬ У ЖИТТІ! На мою думку - найщасливішими днями мають бути всі решту дні(ну і ночі звісно) після весілля

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

мій коханий бачив, що я цю тему читаю і погодився з дописами) То йому, як бальзам на душу.

Я з дитинства хотіла собі гарне весілля, а тепер розумію, що купу тих прибамбасів - то купа викинутих грошей і часу, якого і так мало, невже ми без цього не зможемо створити міцну сім'ю?

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Оцінюєм стан речей нормально - хто платить, той і музику замовляє, як то кажуть. Сумніваюсь, що батьки, які все життя прожили в селі згодяться за свої зароблені кошти фінансувати чадам весільну вечірку у стилі "Мафія". Якщо є власні грошики, тоді і є можливість "чхнути" на дорогу родину і все інше. Нема такої можливості...ну, то нема чого ображатись, що тата-з-мамом вирішили запросити "двоюродну цьоцю Зеню". Хоча все також залежить від стосунків з батьками і традицій сімейних. У мене прийнято свята відзначати гучно і весело, тому звісно я хочу весільної забави і т.д.і.т.п. Хоча, признаюсь, варіант зі звичайною вечіркою на 15-20 друзів ми також проробляли. Батьки сказали вирішувати самим, хочем вечірку, своїх гостей вони вивезуть на шашлики та й по всьому.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

я говорила без іронії. я справді рада була побачитися зі своєю дійсно великою родиною. рада була бачити всіх. (був лише 1 людина, яку я бачила вперше) і дуже рада була спілкуватися з ними вже після весілля, коли десь когось випадково зустрічала.
я просто розказала свій випадок. весілля - це був реальний привід з’їхатися всім разом!

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

в нас весілля теж було гучним, гарним і великим. Рада була бачити кожного. зі всіх 160 гостей не прийшло лише 2 гостей, які попередньо нас повідомили.
звичайно, я не знала всіх гостей із чоловікової сторони.
я не дуже гналась за великим весіллям, та й весіллям загалом, але не жалкую, що його робили. я зовсім не переживала на своєму весіллі - навпаки - трималась спокійно і просто собі посміхалась до гостей.
але з іншої сторони - якби ми таке велике весілля не робили. а зробили на 50-60 чол. - теж би не жалкувала.
короче, весілля - то хвігня. 1 напружений день. ІМХО. Головне, що після нього...

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

Це дууже класно, що у Вас такі теплі відносини з УСІЄЮ родиною Зазвичай таке не часто трапляється ІМХО, ну. принаймі з тих прикладів що знаю я