Інна Мей Гаскін поділилась на своєму ФБ чудовою стрічкою Рекомендую усім (18 +)
Фільм дивитись з 25 хв приблизно, там саме про положення в пологах. Але і загалом фільм дуже цікавий. Розповідає жінка-повитуха, яка сама дуже складно народжувала в пологовому будинку тричі, двох дітей втратила, а згодом народила ще двох дітей вдома.
Шість років тому, ми відпочивали в Болгарії з чоловіком. Одного дня штормило добряче і ми знайшли пляж, де хвиль майже не було. Людей там купалось багато, бо як і ми, всі вони шукали придатне для купання місце. Туди-сюди ходили рятівники з оранжевими поплавками на мотузочці, і свистіли тим, хто на їх думку заплив задалеко, і показували, щоб пливли до берега. Ми чемно нікуди не запливали, дно у тому місці було чудернацьке і можна було знайти місця досить далеко від берега, де можна і постояти. Раптом мою увагу привернула дивна пара. Напевно, мама і доросла донька пливли за руку в напрямку до берега. Вони ніби і пливли, але чомусь майже стояли на місці. Ще й вираз обличчя у матері видався мені дивним, і я вирішила прослідкувати за ними. Я плавала поблизу, і не спускала з них погляду. "Хм, якби тонули, то може б попросили про допомогу", - подумала я. Не знала, я тоді, що людина, яка тоне, тоне мовчки. Через якийсь час підпливла ближче. Опинившись навпроти жінки, вираз обличчя якої мене став ще більше насторожувати, я спитала її: "У вас все нормально?". Замість того, щоб відповісти мені, вона просто булькнулась під воду. Я схопила її за руку і вона вистрибнула з води. Дно було близько, і вона напевно від нього відштовхнулась плюс трималась за мою руку. Чоловік мій був в кількох метрах, я покликала його до себе: "Пливи сюди - вони тонуть". Коли він наблизився до молодої дівчини, вона відпустила мамину руку і вчепилась в нього. А я тримаючи руку жінки, добуксувала її до місця, де можна було стояти - всього метри два-три, не більше. Навколо була купа людей. Між людьми середня відстань була, близько метра. Повз них, тонучих, пропливли десятки людей за той час, що я за ними спостерігала. Ми були там, куди рятівники, напевно, дивляться рідше, або просто ж неможливо слідкувати за усіма. Цей мій пост не тільки про те, що нам потрібно бути пильними на воді, актуально зараз - в купальний сезон. Він ще про те, що нам потрібно частіше звертати увагу один на одного. Глибока вода лиш показує, які ми один від одного буваємо відсторонені і чим може обернутись наша байдужість і неуважність. І не тільки у воді. Часто і на суші людина тоне. Мовчки. І вона зовсім не схожа на тонучу.
Продивилась увесь розділ "Слаба я слаба..." І здається нема такої теми, і от не знаю завести тему чи тут поділитись. Я вже кілька років цікавлюсь темою психосоматики, прочитала багато книжок (Луїза Хей, Ліз Бурбо, Лууле Віілма), але от недавно мені випадково у ютубі попався серіал "Психосоматика" , і я була здивована, що в принципі у цьому фільмі дуже вдала подача цієї теми, ну може місцями трохи примітивні приклади і за вуха притягнуті ситуації, але зате наглядно. Мені здається, що він вартий уваги і особисто мене заставив задуматись, і на деякі речі я подивилась інакше - я раніше шукала дуже глибоко, а подивившись фільм зрозуміла, що деякі проблеми лежать прямо на виду - на поверхні, а я копаю в іншому напрямку і заплутуюсь ще більше. Скажіть, дівчата, як думаєте, потрібна нам тема про психосоматику?
Дуже мені завжди було цікаво: якщо любов - це окситоцин, а страх - це адреналін, то що з іншими почуттями-емоціями? І от випадково натрапила на лекцію лікаря Софії Зеленкової про психосоматику. 1 і 2. Страх-злість. Адреналін-норадреналін (вони йдуть в протистоянні, бо один одного виключають) 3 і 4. Печаль - радість. Мелатонін - серотонін (серотонін похідне мелатоніну). Чим більше ми перебуваємо у печалі, тим більше ми радіємо. Чим менше печалі, тим менше радіємо. Мелатонін виробляється в темноті, для того, щоб прогнати печаль, треба включити світло, розсунути штори, включити музику, зробити зарядку. Потрібно висипатись, щоб було радісно жити. Ще додам із іншої лекції Неумивакіна - інсулін передає естафету мелатоніну. Якщо їсти після 6-7 підшлункова, яка повинна вже відпочивати, виробляє інсулін, і мелатонін починає вироблятись із зіпізненням. 5 і 6. Потяг - відраза. Потяг - це ціла буря гормонів: естрогени в жінок, андрогени в чоловіків. Ендогенні опіоіди - ендорфіни, енкефаліни. Дофамін - виробляється не тільки коли людина знаходиться в стані закоханності. Коли людина займається улюбленою справою, коли у неї є мета - теж виробляється дофамін. Відповідно коли робота нелюбима від неї буде буквально тошнити. Ацетилхолін - гормон який відповідає за рвоту - відразу до чогось. Останній приступ мігрені у мене стався якраз тоді, коли мені треба було робити переклад, від якого мене "тошнило" і мене таки стошнило. 7 і 8 Любов - образа (якщо чесно завжди вважала, що головний ворог любові, - страх...) Любов, це перш за все окситоцин. Пролактин - відчуття прив"язаності. Образа - складається з кількох емоцій. Печаль, злість (виникає бажання помсти), і бажання, щоб хтось задовільнив потребу. Тобто виникає тоді, коли хтось не виправдовує наших очікувань і для отримання бажаного застосовується весь маніпулятивний арсенал. З голки цієї дуже важко зіскочити - особливо якщо жертва йде на поводу. В результаті отримання бажаного виробляються гормони, від яких буквально йде залежність. Після цього всього дуже легко повірити у те, що всі хвороби від нервів. Неможна придушувати емоції. З придушеного страху виникає злість, з придушеної злості - печаль, з печалі - відраза. Кому цікаво послухати лекцію ось
