Він у мене тихенький ....

Повністю з Вами згідна, у дитини має бути дитинство, адже воно таке коротке... Правда усе в межах розумного))))

У мене в будинку є сім'я так ось у них вже 2 дорослі дочки. У молодшої син у 4 класі і мені запам'ятався випадок коли ввн ще був малим до школи не ходив то він не мав права вимазатись. Я одного разу йшла а мама його відчитувала як то він так вимазався. Мені це так було дивно, а коли ж буде вимазуватись???? А тепер їхня старша дочка народила її донечці 2 рочки. Так ось минулого літа мох діти виходили на вулицю і бавились- порпались в піску, бігали м'яча, ганяли на велосипеді, падали, вставали і як чортенята йшли ввечері додому. Заходили відразу у ванну купалися, вечеряли і лягали спати. У них же внучка виходила і починалися сплошні істерики- в пісок не йди бо вимажишся, на драбину не йди бо впадеш, туди не йди бо там ще щось. Ця дитина так ричала щодня ніби її різали відстоюючи свої права і бажання. Ми завжди з мамочками дивувалися ну для чого доводити своїми заборонами дитину до неврозів і нічого не дозволяти. Коли ж вона буде бавитись ????? Це для мене не зрозуміло.

Мій трирічний онук теж малює в піцерії. І сидить тихо. Але це не означає, що він не бігає на майданчику, або не грається вдома. Просто він розуміє, що туди приходять не бавитися, а їсти, і коли бабуся закінчить зустріч, то належатиме тільки йому.
Дивним б було, якби 9-літка бігав, як 1,5 річна дитина на дорослому святі.
Не судіть і не судимі будете...

@basia Де ви прочитали, що діти бігали на дорослому святі ? Дитяча кімната в піцерії і є для того, щоб батьки могли спокійно поїсти та порозмовляти , а діти в той час бавилися . Дитяча кімната відділена коридором від основного залу, де відбувався бенкет.

Чесно кажучи, я люблю золоту середину. Не люблю коли дітей затюкують і вони бояться слово зайве сказати, або іншу крайність, коли дозволяють їм перевертати все довкола і скакати навколишнім по головах і кажуть "Ой, та то ж дитина". В міру активна дитина це супер. Але, звісно, діти не роботи, в кожного свій характер і темперамент. Тому вважаю, що багато залежить від батьківського виховання і дитина має мати певні межі, за які не варто виходити, але й мусить мати де відвести душу

Моя думка: не може себе дитина поводити як пенсіонер. На те в неї буде свій вік, свій стан здоров*я і своя мудрість. А зараз час досліджувати/знайомитися/вигадувати. Попри те, що моя дитина - доволі спокійна, і поводиться, як правило, чемно (ну 1 раз на рік і палка стріляє, тому і в моєї бувають "не ті дні"), завжди знайдеться людина, якій здається, що дитина "перейшла якісь межі" і ми "дозволили їй зайвого". Це одне з питань, яке можна сприймати діаметрально протилежно. Я, до прикладу, не бачу взагалі ніякої шкоди від того, що дитина не сидить "каменем" в очікуванні страви 40 хвилин, а ходить роздивляється предмети інтер*єру (вона не бігає, не чіпляється до людей, не кидається під ноги офіціантам та іншим клієнтам закладу громадського харчування, не бере чужі речі). А от знаю зі слів інших людей, що це може страшенно нервувати... А одного разу у відділенні Укрпошти Аню якась жінка довела до сліз, бо та взяла на столі нікому не потрібний зіпсований бланк оплати комунальних послуг і почала на ньому малювати, я саме відправки робила, і не прослідкувала, що хтось почав виховувати мою дитину. Одним словом, сподіваюся, що та жінка лишилася з себе задоволена, бо дитина тепер відмовляється ходити зі мною на пошту категорично.