Тілесна терапія дисоціації. Дні провальні

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1102

Бувають дні, коли є чим ділитись, або навіть - є чим похвалитись.
А бувають такі, як сьогодні. Коли все валиться, не виходить, і навіть здається, що вся попередня робота - марна.
І тут я розумію, навіщо свого часу худла на 20 кг. Не лише для того, щоб зараз в деяких брендах носити XS. А великою мірою - для того, щоб знати: дорога до успіху - довга, і без "відкатів" до місця призначення не дійти.
Такий самий урок я винесла і зі свого шляху опанування музичного інструмента. Часом здається - вже все виходить, ура! А на завтра - руки ватяні, звук ніякий, і здається, що музика - то взагалі не моє і не варто було починати.
Ну і ще - сьогодні я мала дуже подібний урок в професійній сфері, і тут також вірю, що це не провал ,а заґартування.
В лікуванні все це приймати особливо непросто.
Сьогодні в мене все болить, просто кожна клітинка тіла. Причім болить так специфічно - наче це зовсім не моє тіло і навіть полікувати цей біль нема чим.
Найгірше - що мені дуже важко розмовляти, тому навіть якби хтось міг поговорити зі мною - не можу я.
Сьогодні знову страшенно холодно, і я цілий день в теплих шкарпетках, а от зараз вже і у флісовому халаті. Пізніше ввечері прийде коханий - і я піду в гарячий душ, а він відволіче моє дрібне сонечко, яке зараз теж нездорове. Або не відволіче - і малюся буде стрибати в ванну і з ванни, заливати все водою, пищати і пахнути щастям. Щастям і справжнім життям.
Я звикла хоч якось контролювати процеси в своєму житті. І як би там не казали про неможливість тотального контролю, мені важливо знати, завдяки чому стає краще, а від чого настає погіршення. Тут все якось заплутано, і ця невідомість тисне. Плисти за течією страшно, бо не знаєш, чи не водоспад попереду.
Але доводиться вірити. Написати великими буквами ВІРЮ і чекати завтрашнього дня та рішень, які принесе він.
FourSeasons, exmargarytka, Cандра та 13 іншим подобається це.
You need to be logged in to comment