Ранкове побачення

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 848

Я люблю промінчики в його очах. Очі у нього ультрамариново-сині, а навколо зіниць розходяться світлі рисочки, наче сонечко в кожному оці сховалось. Люблю його густе темне волосся, люблю лінію високого чола, люблю голівудську посмішку. Люблю його жарти, люблю його погляд, коли він про щось замислюється. Дуже його люблю.
І щоразу перед побаченням серце завмирає. Я розчешу волосся - бо йому подобається, коли волосся розпущене, а в теперішньому ритмі життя нечасто можу собі то дозволити - вмиюсь холодною водою і не роблю макіяжу. І він буде дивитись на моє обличчя, і гріти його поглядом своїх променистих очей.
Перед ним - велике горнятко кави з молоком, переді мною - моя маленька чорна кавка. Ми не говоримо майже нічого. А деколи навпаки - говоримо спрагло, наче не бачились рік. Мені з ним так цікаво. Він розумний і старший, здається, на ціле життя. А потім накриє мою руку своєю теплою долонею - і здається, що я вся тим його теплом зігріваюсь.
Так люблю наші побачення щодня о 07.15. Всього півгодини. Максимум - півгодини. Потім прокидаються діти, починається робочий день, каші, горщики, прасування, вдягання... А час зранку - тільки наш. До зустрічі з ним я не любила рано вставати. Але от вже 8 років о 06.30-07.00 прокидаюсь без будильника. Не хочу проспати жодної зайвої години того дорогоцінного часу, що ми - разом.
  • truskaffka
  • Meriroma
  • Sera
  • Margot
You need to be logged in to comment