"мама" - значить "їсти"

"Тата" - значить "тато". Я вже якось і звикла, що перше слово - то "тата".
Коли Дмитрусічка в піврочку сказав то своїм липким голосочком: "Тяаааатя", то тятя зупинив машину на узбіччі, витер сльози зворушення і обцьомав свій любимий кльоцочок з голівки до п'яточок.
Рожевий голодупий жучок Сергійчик теж хоче зацікавити тата, бореться за увагу. І зрозумів, що тато просто не може не взяти на ручки, якщо підійти і ніжно покликати "тата".
А от маму можна не кликати - сама приходить.
Сама прийде, схопить, помиє, перевдягне, висадить, дасть нямцю, поколише, примотає в слінг і ще поколише, погріє під халатом. Мама - вона завжди скрізь і поряд.
Дмитрик до півтора року навіть не пробував сказати "мама". З року тільки "мммм..." так, загадково посміхаючись і зазираючи мамі в комір.
Сергійчик сказав "ммм..." в піврочку, потім зрозумів свою помилку і перейшов на "тата".
І я ото собі думала, що мені нема різниці, що не залежить мені на тому слові "мама", що якось без нього і звично (Дмитрик постійно кличе мене Юля ). Коли одного дня Їжакоптер підповзає до мене замислено.і так душевно: "ам!..ммм... ам! Ммам! Ммам-ммам-ммам-мам! Ама!" А тоді хапає мене за футболку на грудях, встає - і прямо мені в лице своїм яблучним ротиком: "Мама!"
Мені аж подих перехопило. Я навіть не знала, як сильно хочу почути то слово. Взяла Сергійчика на ручки - крихітка вмостився коло грудей, кілька разів ще задоволено мамкнув і принямцявся. Сопе і плямкає молочко. А мені стрибати хочеться. Мама! І нехай "мама" поки що значить "їсти", зате як воно звучить - просто мов хтось пір'ячком лоскоче в самому серці.
А тато сказав, що все абсолютно правильно. Мама=ЇжаЇжаків.
А ще прикол такий: вні всі речі оцінює, як і всі лялі, за ознакою: можна чи не можна їсти. Якщо бачить, що то їстивне, каже: "амамама", а якщо ні - заперечно хитає пухнастим горішком, поки не похитнеться і не сяде. А тоді лоскотно сміється Їжак