про слушні нагоди і про понеділки

Нема злого, аби не вийшло на добре - світиться мені в голові підпис нашої Уки, активної організаторки і натхненниці найголовнішої на сьогодні справи.
Я хочу поділитись відкриттям, яке зробити могла лише у такій ситуації яка є в Україні сьогодні. Виявляється, не буває слушних нагод для добрих справ. Ми або робимо щось, або ні. І вже постфактум можна виправдовуватись снігопадом, нежитем, 27 маршруткою, яка ніколи не ходить. Або можна взяти і зробити - пройти, принести, зателефонувати, просто зрушити з місця. Часом страшно почати нову важливу справу і здається, що десь колись в майбутньому буде для неї більш *підходящий момент*. Або хоча б перше число чи понеділок.
Та коли розумієш, що наступного понеділка може просто не бути, - дієш інакше. Просто - дієш. Не простоюєш. Не "втикаєш". Починаєш розуміти, що дні надто цінні, аби міряти їх місяцями.
Я пишу це для себе. Бо ж я сама - лінивий вічновідкладальник важливих справ і сама себе стараюсь спихати з точки завтику. Хай цей допис нагадує мені і всім, хто має подібну схильність, про те, що слушних нагод не буває. І про те, що з добрими справами потрібно поспішати.