Ось і дощ...

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 734

Дощу вже давно не було. Так давно, що навіть і забулось вже, як то - дощ. Вчора, збираючись з дітками на Дмитрове айкідошне тренування, я побачила мокре листячко за вікном. Подумала: ну то і що, не холодно ж. Дощик дійсно крапнув-крапнув - та і зупинився. І поїхали ми навіть без дощовиків.
Дмитрик перевдягнувся у кімоно і сказав: "Все, мамо, йди" - і я пішла, щоб його не відволікати, гуляти з малюками. Сергійко захотів булочки, ми зайшли до маленького магазинчика, постояли в черзі, купили ватрушку - і з-надвору долинув дивний звук, наче щось посипалось. "О, дощ пустився," - констатувала продавчиня. Я озирнулась - і завмерла: за білим порогом стояла стіна води, наче з неба лив гігантський душ. Пригадавши, як Віруня намагалась покусати картоплю, капусту і інший вміст ящиків у продуктовому, я вирішила пошукати для нас інших прихисток від дощу. І побачила надворі такий. З одного боку алейки розташувався тютюново-бірміксовий МАФик з дашком. Але під дашком вже було повно люду, і всі - з тютюном і бірміксами. А навпроти - вже зачинена "галицька здоба" з крихітним полікарбонатним навісом, під яким мали б вміститись якраз ми втрьох. І ми вмістились. Це було дуже класно - дивитись на дощ зблизька, нюхати запах мокрого листя, грітись до дрібної доці. Сергійкові величезні оченята віддзеркалювали рух дощових крапель. Народ біля кіоска навпроти дивився на нас з цікавістю і подивом. Ми стояли і розмовляли. "А дощ закінчиться?" - питає Їжачок. "Закінчиться" - кажу йому я. "А коли ми підемо додому, буде ще осінь, чи буде вже зима?" - "Буде ще осінь, сонечко. Ще ціла половина осені попереду".
Чомусь так дивує оточуєчих розмова з дворічною дитиною. Наче сама з собою розмовляю :)
І дощ закінчився. Лишивши по собі калюжі, цілі ставки на нерівних плитах алеї. Змивши з дерев те жовте листя, яке не під силу було здути вітрові. "Ось і посушили гербарій" - подумалось, бо насправді ми засушили осінніх листочків трохи менше, ніж планували. Ну нічого, хоч стільки.
Забравши Дмитрика з тренування, ми йшли на зупинку за ручки. Ручки Сергійчика були холодні, та я не переживала з приводу застуди. Вдома є чай і мед, можна настрибатись під музику самби, напитись гарячого і залізти під ковдру.
Втім, навіть якби хтось і почав кашляти - на те я і мама, щоб зварити вдома сиропчики від кашлю - з гарбузового соку, меду і трав; з ісландського моху, молока і карамельного цукру; з трояндового варення...
Ось і дощ... триває осінь
  • bobryha
  • cjomcjomka
  • Osya
  • cjomcjomka
  • Натуля
You need to be logged in to comment