Обговорюємо пологи (2)

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 1805

Пару днів вже хочу відповісти на цей пост. Ходжу, обмірковую. Дурниць писати не хочеться :) ну але кожен, хто це читатиме, має повне право записати в дурниці тут все до останньої букви, тож просто скажу свою думку.
Я теж читаю тему для майбутніх мам, і мні небайдужа кожна історія, яку я там спостерігаю за весь час мого перебування на ДП. Звісно, приємно читати, коли попри всі прогнози і в непростих з лікарської точки зору ситуаціях пологи проходять спокійно і природно. І наче свої, хвилюють мене їсторії тих дівчат, які позитивно налаштовувались, але в процесі щось пішло не так, як вони би хотіли. Взагалі, аналізувати чиїсь пологи, як і чуже життя взагалі - справа в принципі невдячна. Проте зовсім вимкнути мозок не вдається, і з часом деякі закономірності... хоча, вірніше сказати - деякі припущення про існування закономірностей:) - все ж вимальовуються.
Тим не менше, що тішить особисто мене - останнім часом практично нікого не прокесарили в перших родах "з лисого нуля", як то кажуть. А це - вже багато.
про очікування від перших пологів маю таку думку. Дійсно, важко сказати наперед, чого чекати і як саме все пройде. Але сакраментальну фразу "пологи - процес дуже непередбачуваний" не треба сприймати як страшилку типу що в будь-який момент з тобою може трапитись будь-яке ускладнення. Ні, процес непередбачуваний тому, що є безліч варіантів нормального перебігу, і ніхто наперед навіть близько не може спрогнозувати, як все пройд в конкретної жінки. Я уникала би таких "мірил успішності" пологів як часові рамки, як адекватність роділлі. Викладачі курсів підготовки до пологів можуть 1000 разів говорити про те, що перші пологи - це деколи довго, а деколи - ДОВГО. Що середня тривалість від "ой, кажеццо ето оно" і до моменту, коли ви обіймете маля - 15-18 годин. Середня. Є варіанти. Але всі ми підсвідомо думаємо (ще і підігріті маминими розповідями про те, що то все ж муки), що 15 годин мук - це закруто. І налаштовуємось на 10 годин. І тоді лікар, який каже, що після 12 годин без вод почне стимулювати, вже виглядає quite reasonable, бо ми взагалі-то збираємось за цей час впоратись від і до. Взагалі, в родах всі математики і порівняння себе з іншими (в т.ч. з мамою, родичками, іншими худенькими чи повненькими дівчатками, такими ж як і ви), вираховування сценаріїв тощо - діло геть не корисне. Правда тут от в чому. Якщо пологи не викликані штучно і не стимульовані - то вони пройдуть добре, але ніхто не знає, як :) Тому не менше часу, ніж приділяємо на вибір лікаря і ПБ, скуповування халатиків і медикаментів, приділяймо тому, щоби чути своє тіло. Щоб зрозуміти родову анатомію. Займаймось самоосвітою. І отриманими знаннями очищуймо свою інтуіцію від страхів, щоб тіло саме підказувало вам, що все іде добре і як ви можете полегшити собі процес зміною пози тощо.
Пологи - це не муки і рулетка. Це робота і віра.
Не старайтесь гарно виглядати і бути чемною, коли народжуєте. Не переживайте і не соромтесь. "адекватна роділля" - скоріше оксюморон, бо роділля має бути в собі, в своєму світі. А її помічник - чоловік, мама, дула - є для того, щоб вербалізувати інформацію про жінку при поступленні і щоб стати мяким посередником між нею та медперсоналом. В жінки, яка народжує, є справи куди важливіші.
Знаєте, народжувати вперше - не страшніше, ніж повторно. Деколи від перший пологів можуть лишитись такі "стопики" в голові, в першу чергу, що над ними потрібно працювати окремо. А в перший раз в абсолютної більшості жінок є ВСЕ, щоб зробити цей досвід своїм переходом на новий етап в житті.
На все воля Божа, це правда. І Бог дав нам розум для того, щоб ми щось вирішували в своєму житті, щоб обмірковували свої дії і вчинки. Тому просто погоджуватись на всі втручання підряд - це, НМСД, не є найкращим виявом християнського смирення.
Так, це все пишу я - тьотя, досвід перших і других пологів якої - один за другий ліпше :) Але спробуйте не погодитись з тим, що негативний досвід, з якого робимо правильні висновки, є не менш корисним за позитивний. На щастя, мої висновки є правильні, і я не погодилась на вкотре запропоновану стерилізацію. І попри всі страшилки, від яких мене мало б кидати в холодний піт при одній думці про вагітність і пологи, я з великою радістю і любов'ю чекаю, коли Господь пошле мені ще одну нагоду послужити йому у співтворчості народження нової людини. Тому зі свого досвіду скажу, що страхи долати нелегко, але абсолютно необхідно. І що я по-доброму заздрю всім, хто чекає на перше маля, бо перша вагітність буває раз в житті :)
Не бійтесь. Все буде добре!
  • Sera
  • cjomcjomka
You need to be logged in to comment