Коли хочеться плакати і кричати одночасно...

Кожен стан тіла, душі потрібно пережити. Нічого не буває вічного. Тобто, все має свій початок і свій кінець. І цей стан мине))
А от щодо загального... Стільки всього пережито, стільки всього обдумано-продумано-задумано... Крім вас самих ніхто із цього стану вас не витягне. Порада? Дозвольте собі не думаючи повідлежуватись ще день, або два. Організм відпочине і вас "само підніме"))) А ще зрозумійте, що в житті сенсу нема, ні в чому, бо життя теж має властивість закінчуватись. Просто живіть. Проживайте кожну хвилину!Полюбіть цей період, дайте собі установку, що "я можу дозволити собі понюнять". Дозвольте. "Якби ви себе відчували, якби знали, що ВЖЕ щасливі???" - з однієї чудової книги. Просто уявіть, що ваш теперішній стан, то "так потрібно". Це ваш стан і ви маєте на нього право. А ще маєте право полежать, поплакать, потоксикозити. Полюбіть свій стан і він вам скоро набриде, от побачите) Тоді ви і вийдете з нього))

Гарного дня!))))
Дозвольте собі бути собою)

Ви знаєте я так вже й роблю))) немаю настрою то просто на все забиваю і все і нехай чекає, немаю настрою сьогодні пилососити значить почекає, нічого не станеться. Хочу дивитись телевізор значить дивлюся. Я зробила сама для себе висновок що неможна себе звинувачувати у всіх гріхах не погуляла з дитиною ну і що переживем, не зварила 3 страви ну нічого можуть і макарон з сосіскаи деколи зїсти, не випрала одяг - ну голі ж не ходять . Все роблю відповідно настрою і самопочуття. Погано мені сьогодні значить завтра буде легше.... Токсикоз ще не пройшов але вже значно легше і це все тимчасово. Зараз в мене відраза від кухні і їжі. Ну неможу я ні готувати ні їсти ні прибирати там. Прибираю рідко і бардак там майже завжди але я розумію що приходить час і я всерівно це зрблю бо ніхто крім мене не зробить і роблю тоді коли є сили.....

А знаєте, що набагато полегшить ваше життя? Розуміння того, що ви нікому нічого не винні))) Ви не повинні пилососити, готувати-прати-прасувати-гуляти з дитиною. Робіть це тому, що вам хочеться, а не тому, що "так потрібно". Кому потрібно? Соціуму, мамі, чоловіку, дитині? Дитина переживе, якщо сьогодні не піде на вулицю, зате ви себе набагато краще почуватимете. Чоловік переживе три дні поспіль їсти макарони з сосисками, це не сама гірша їжа. Якщо ви не полюбите себе, усім навколо буде гірше... Ви - людина, а не робот, який постійно щось комусь винен... Не прибрано? А хіба ви нечупара? Думаю, ні))) Хай буде й три дні не прибрано) зате потім з новими силами підніметесь і за пів-дня все приберете! Знаєте з чого в більшості випадків нам погано? Бо ми боїмося дозволити собі робити те, що нам хочеться, ми боїмось бути невідповідними чиїмось принципам. І ми закутані у ці тенета "хтось шось скаже"))) Робіть те, що вам хочеться, а дитина і чоловік підключаться))) Їм потрібна спокійна і врівноважена мама і дружина, а не затюканий робот)))))

Любіть себе!

Ви знаєте ви праві, це дійсно так. Якщо сама себе не полюбиш то ніхто не полюбить і не буде цінити. Чим більше наложити на свої плечі і тягти то всі скажуть шо так і треба. Спокій душі і задоволення, гармонія з внутрішнім я ось це справжні пріоритети в житті)))))