Kasia z niebieskimi oczami

Так мого малюсика кликали польські пеленгнярки, коли воркували біля неї, бавилися і дарували забавку, щоби взяти аналізи. моє маленьке сонечко до них у відповідь тааак посміхалося, ніби розуміло польську мову.
Пані професорка так детально все розпитувала, що ми з Катрусиком аж замучилися чекати нашого татка, вже і гімнастику зробили, і по відділу в ліжечку возилися, і з лікаркою трошки поговорили.
Все так складно. дуже. знову будуть переглядати шкельця і мрт, знову аналізи.
Катруся чемно спить весь час, коли нам треба розбиратися з документами, а потім розказує-розказує нам все. І як їй не подобається ходити поміж тими рецепціями, і кататтися ліфтом верх-вниз, і що треба обідати, а якось не виходить.
Але якось спокійніше мені тут, принаймі, є надія, що буде кінцевий висновок і почнеться лікування, хоча б трохи, скільки зможемо.