Гординя і Несправедливість цього світу

Я йшла коридором відділення патології вагітності. Щойно бачила себе у дзеркалі - і дуже собі подобалась. Стрункі ноги, жодних набряків, рівна постава, гарний колір обличчя, навіть задишки нема. Мимоволі грішила гордістю: я багато працювала над собою в цю вагітність і очікувала результату...
з сусідньої палати випливла жіночка (дівчина - просто не пасує сказати, бо ж родити на днях, а так було їй до 25 років): просто велетенські набрякші ноги, і загалом повненька, їсть огірки мариновані... о 23.00. Подумалось: дурненька, краще б ти вправи якісь поробила, ніж солене в такій годині їсти...
щоправда, за цю думку мені стало соромно, і я помолилась і попросила пробачення. Я чекала Сергійчика. Середніх розмірів хлопчика. А в цієї вагітної "крупний плід" було видно неозброєним оком... І тиск їй збивали вже, і щось прокапали пару разів.

... я знову йшла коридором. Родильного відділення. Згинаючись в три погибелі після КР, кожен крок не більше довжини стопи. Хоч після операції минуло заледве 10 годин, а мені так хотілося їсти... а ще цілу добу не можна..
І тут переді мною відкрились двері пологової зали. в коридор вивезли каталку,на якій весело щебетала по мобільному роділля. щось знайоме... - та це ж та сама повненька жіночка з відділення патології! разомзі свіма своїми тисками, набряками, нічними їжденнями і квашеними огірками - народила сама, і судячи з веселого вигляду - без ускладнень. Мені захотілось втекти, та кожен крок - всього 23 см. не розженешся... хотілось закрити руками вуха, і не чути, як вона просить когось з рідних принести гречки з маслом і здобних булочок.
тепер вже я молилась і просила пробачення за заздрощі. А заздрощі були ще і які.
пізніше я дізналась, що ця дівчина просто пішла на огляд до лікаря, а в неї вже було 6 см відкриття. і за 3 години без розривів і стимуляцій вона народила хлопчика майже 4 кг...
в голові того всього не втримати. мушу розповідати.