Бути мамою

Хто скаже, що бути мамою- просто,- не має найменшого уявлення, що таке діти, маленькі, дуже маленькі, підростаючі і майже дорослі... Ось сьогодні знову здавала життєвий екзамен на тему- яка я мама?

День почався якось зовсім прозово- відправила старшу школу, приготувала сніданок, зібралась на прогулянку з меншими, потім під час прогулянки приємні покупки для себе і нашої манюні (так люблю ці маленькі лашки), забрали старшу зі школи... І після обіду знову за звичкою зводжу "баланс" свого бюджету, і знову мені бракує 50 гривень... це вже вдруге за цей тиждень, не хочеться підозрювати дітей, що вони можуть брати гроші, це ніби говориш самій собі- "це ти виховала її, ти погана мама, ти недостатньо їй приділяєш уваги".
Чому моя чесна і справді хороша, порядна дитина стала себе поводити не так, невже я справді віддалилась від неї, може я занадто вимоглива, може їй чогось бракує? Я розумію, що їй дуже швидко довелося стати самостійною, старшою сестричкою, хоча я ніколи від неї не вимагала нічого надзвичайного, їй же всього 8 років. Коли я пропустила щось, що дитина перестала мені довіряти?
Ввечері ми мали з нею дорослу розмову, дитина зі сльозами зізналась, що взяла гроші без дозволу, бо вони з дітьми зі двору хотіли купити цукерок для гри в кафе. По розкаяних очах своєї дитини я розумію, що все-таки я не погана мама, дитина мене не боїться, просто вона ще не вміє вибирати друзів і ще зовсім по-дитячому довіряє старшим. Звичайно, вона буде покарана, але я дозволила їй самій зробити висновки своєї поведінки і вибрати покарання, ми залишились друзями.
Боже, дай мені мудрості і витримки щоб бути хорошою мамою і подругою для своїх дітей, щоб гнів і роздратування не ставали стіною для наших відносин, дай мені, Боже, такої любові, яка усе зносить і ніколи не перестає!