Блог Сонячного Зайчика: Діти – це свято, яке завжди з тобою

Щось так по-святковому засніжило, аж хочеться подумати і поговорити про щось хороше, знаєш, таке світле і добре, як… як наші діти, а що?) Звичайно, поки сидиш у декреті (повністю – на половину – чи хоча б на третину), діти переважно асоціюються не з радощами життя, а з довгим (безкінечним!) ту-ду-лістом, що зробити, чого не можна робити, а чого якщо не зробиш, то вимре половина планети (насправді ні).

Ну мамство – воно таке – у тебе вічно враження, що ти маєш як мінімум врятувати Землю, і при цьому ніхто не може толком пояснити, як (і чому). Але… але всі ми народжували дітей не тільки для того, щоб волати в небеса “За що!”. Ну тобто – дехто, може, й для цього народжував, я не знаю, але притомне здорове мамство – воно все ж таки трохи про інше…

Воно про те, що у тебе буде Хтось Чудесний, правда?

Хтось настільки магічний, що тобі навіть (зараз буде треш, вразливі і ще бездітні, пропустіть це речення) його чи її гавняшки не здаватимуться чимось жахливим, а слюні чи зригування – взагалі норм. Є ще хтось у світі, кому ви зможете прати запісяні штанці зі словами “уті-путі, моє золотко, зараз все буде добре”?) Або збирати з підлоги розкидану кашу, годинами, до хрипоти, співати “Тумбалалайку” (в моєї Віки специфічні смаки), відмивати олівці зі стін, без бажання негайно розверещатися чи хоча б закотити очі разок-другий?

Та нема! Тому, що наші діти – це свято, яке завжди з нами. Свято, до якого треба готуватися – як до Різдва: прибирати, мити вікна, варити кутю, прикрашати ялинку, накривати довжелезні столи і стругати тисячі салатів, і часом, як доходить вже до, власне, свята! – то вже не те, що святкувати, дихати вдається з певними труднощами Діти – це трудомістке свято, це вам не паті в ресторанчику, де тільки вальяжно тикаєш пальчиком в меню і кидаєшся конфеті, і все це запиваєш шампанським.

Це – якщо довзолите, свято 1 травня, давно вже неактуальне, совкове і старе, але це коли ти їдеш на дачу чи город, херачиш цілий день, а ввечері ви смажите шашлички, і ти собі клянешся, що наступного року ти більше на це не підпишешся; але минає рік! І ти знову зі всіма бабусями-свекрухами-мамами “святкуєш”. Ось приблизно так і з дітьми – воно нелегко, і це свято вимагає роботи, а не відпочинку. Але це – свято!

Тому, що свято – це коли весело. Коли у тебе гарний настрій, і все таке, і навіть коли ти втомлений на Різдво чи на Великдень (бо перед тим мив вікна і носився по хімчистках з килимами) – ти все одно – якщо сказати по-книжному – “у припіднятому дусі”, і все якесь інакше, яскравіше, приємніше, особливіше, святкове, одним словом! І саме святами розкладаються по поличках наші спогади, правда? Яка була ялинка… Як колядувалося в школі… Куди їздили на Великдень… Як приїжджали гості на Новий Рік… Свята – це як форпости нашого життя, такі яскраві позначки, що роблять лінію нашого існування кривою – як синусоїда – де є піки і спади, і це так чудово! Так смачно якось; так правильно!

І коли у нас є маленькі дітки (не знаю, як зі старшими, може, ще й краще) – ми ніби стали власниками мільярдного святкового холдингу, який продукує приводи для радості щодня. Коли ми молоді батьки, у цей чарівний період життя, попри всю втому і труднощі, наше життя – як безкінечні новорічні свята. А лінія життя – із синусоїди перетворюється у суцільну висхідну пряму, де кожна наступна точка тільки краща, тільки цікавіша, тільки щасливіша.

Скажете, мамаша, та ти вже зі своїм позітів сінкінг трохи переборщуєш, гормони, зупиніться?! Але інколи так потрібно трохи, знаєш, зупинитись, кинути свої реальні чи уявні важкі торби прямо в болото, вирівняти спину і весело роздивитись навколо. І зрозуміти, що всі ці дні, поки біля тебе бігає хтось такий красивий, такий милий, такий запашний і рідненький, це не так випробування, як свято!

Свято не приносять на блюдечку – свято створюєш ти сам, і в цьому весь його смак! Вітаю всіх з початком Великих Зимових Свят – хай буде весело, втомливо і обнадійливо! Прямо, як ваше батьківство! Яке завжди з тобою – і як кожне свято, вимагає турбот, витрат і підготувань. Врешті-решт, свято ж не приходить, коли ти лежиш в ліжку і нудишся. Свято – це коли ти спочатку оббігав всі магазини за подарунками і підготував свій дім до гостей, а стіл – до гостини, пішов у якесь гарне святкове місце, і втомлений (але щасливий) зміг насолодитися цією атмосферою.

Свято не приносять на блюдечку – свято створюєш ти сам, і в цьому весь його смак! Вітаю всіх з початком Великих Зимових Свят – хай буде весело, втомливо і обнадійливо! Прямо, як ваше батьківство!

БЛОГ СОНЯЧНОГО ЗАЙЧИКА:
Читайте та фоловте нас на Фейсбуці Sunny Bunny's Blog :: Блог Сонячного Зайчика
На сайті Блог Сонячного Зайчика
Та в інстаграм SunnyBunnysBlog (@sunnybunnysblog) • Instagram photos and videos